Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 205/1731/20
провадження № 61-4574св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2020 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення частки у домоволодінні.
Позовна заява мотивована тим, що вона та її брат - ОСОБА_3, успадкували після смерті батька по 1/2 частині домоволодіння АДРЕСА_1 .
У вказаному будинку брат не проживав, а вона утримувала домоволодіння, проводила ремонтно-будівельні роботи, про що її брат знав та не заперечував.
Вважала, що після проведення будівельних робіт з поліпшення будинку, її частка у домоволодінні збільшилась до 4/5 частин.
Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями є його дружина та син, які успадкували вказане майно у поліпшеному стані з дозволу спадкодавця, але не за його рахунок.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 4/5 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1 не довела обставин, на які вона посилається в позові.
Оцінивши надані докази, суди дійшли висновку про відсутність підстав для збільшення частки позивача у спільній частковій власності спірного домоволодіння, оскільки з них неможливо встановити проведення ремонтних робіт за життя ОСОБА_3 саме позивачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до районного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку поданим нею доказам, не врахували, що всі роботи з поліпшення будинку проводилися нею за життя брата, з його мовчазної згоди.
Вважає, що суди незаконно відмовили їй у проведенні судової будівельної експертизи для встановлення частки, на яку нею було поліпшено домоволодіння.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є необґрунтованими та не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення у справі судово-будівельної експертизи, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна (частини перша та третя статті 357 ЦК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Повно та всебічно встановивши обставини справи, врахувавши та надавши правову оцінку поданим ОСОБА_1 доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вона не довела обґрунтованості позовних вимог.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди незаконно відмовили їй у проведенні судової будівельної експертизи для встановлення частки, на яку нею було поліпшено домоволодіння, є необґрунтованими, оскільки судами було відмовлено на підставі недоведеності нею здійснення будівельно-ремонтних робіт саме за життя брата - ОСОБА_3, за власні кошти та за його згодою, що було її процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, а, отже, відсутні й підстави для визначення чіткої частки поліпшення домоволодіння.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали, що з наданих позивачем рахунків-фактур, розрахункових накладних, товарних чеків неможливо встановити хто саме є платником та замовником вказаних товарів.
Крім того, судами було взято до уваги, що за життя брата вона не ставила питання щодо зміни ідеальних часток існуючого будинку, що неминуче би потягнуло за собою зміну розміру часток співвласників, у зв`язку із поліпшенням спільного майна, зроблених нею своїм коштом за згодою співвласника, як нею зазначено у позові.
Інші доводи касаційної скарги щодо надання неправильної правової оцінки судами доказам у справі не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду