Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 296/701/20
провадження № 61-9528св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2021 року у складі судді Рожкової О. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 травня 2021 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б, Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) про стягнення моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року у справі № 0640/3931/18 його позов до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області задоволено частково, визнано протиправною та скасовано відмову ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, викладену у листі від 24 травня 2018 року, якою йому відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1825283800:01:000:0254, що розташована в Ружинському районі Житомирської області для сінокосіння, за клопотанням від 03 травня 2018 року та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути його клопотання від 03 травня 2018 року.
Посилався на те, що відповідачем йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінив на власний розсуд в розмірі 2 млн. грн, оскільки зазнав душевних страждань через неправомірні дії відповідача, в зв`язку із чим похитнулася його віра в державні органи та державу Україна.
Крім того, він був змушений виділити тривалий час для звернення до юристів та судових органів для усунення незаконних перешкод в порушенні відповідачем його прав, був позбавлений можливості своєчасного та нормального вирішення побутових проблем та задоволення людських потреб, зазнав сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання спору, що призвело до погіршення стосунків з односельчанами. Зазначене негативно позначилося на його психічному стані та відносинах в сім`ї, що унеможливило в повному обсязі продовження активного громадського життя як керівника громадської організації "Асоціація фермерів та приватних землевласників Житомирської області" Житомирської обласної партійної організації Партії відродження села.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив судстягнути з ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на свою користь 2 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд вважав, що наявність судового рішення про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки, не може бути підставою для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки ним не доведено всіх складових цивільно-правової відповідальності, а саме наявності такої шкоди. При цьому ОСОБА_1 не надано суду доказів, що вказували б на факт заподіяння йому фізичних чи душевних страждань, або інших втрат немайнового характеру та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв`язку між зазначеними фактами та наслідками.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що встановивши під час розгляду справи, що позивачем не надано суду доказів, які б вказували на факт заподіяння йому моральної шкоди, сильних душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру, понесених матеріальних збитків та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв`язку між зазначеними фактами та наслідками, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд зазначив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року у справі № 0640/3931/18 були відновлені порушені права позивача на розгляд його клопотання відповідно до вимог законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судами попередніх інстанцій не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, що є обов`язковою підставою для їх скасування.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року ГУ Держгеокадастру у Житомирській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, отже, підстав для скасування оскаржуваних рішень немає.
Зазначає, що сама лише наявність судового рішення про визнання протиправною відмови, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки даним рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди.
Також позивачем не надано доказів заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань протиправною дією відповідача, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідача, передбачених частиною другою статті 23 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням, в якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для надання в оренду для сінокосіння земельну ділянку площею 21,3085 га (кадастровий номер 1825283800:01:000:0254), що розташована на території Ружинського району Житомирської області.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 24 травня 2018 року відмовило ОСОБА_1 у задоволенні зазначеної заяви.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1825283800:01:000:0254, що розташована в Ружинському районі Житомирської області для сінокосіння, викладену в листі від 24 травня 2018 та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Як роз`яснено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно роз`яснень, наданих у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Заявляючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на завдання йому ГУ Держгеокадастру у Житомирській області моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав через незаконну відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки.
При цьому ОСОБА_1 посилався на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року у справі № 0640/3931/18, як таке, що підтверджує вину відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.
При цьому сам факт надання ГУ Держгеокадастру у Житомирській області відмови позивачеві у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.
Наявність рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року у справі № 0640/3931/18 не є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої ним суми моральної шкоди, оскільки оскарження дій чи бездіяльності органів державної влади є правом особи, яким, у даному випадку і скористався позивач.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року права позивача було відновлено, отже, підстав для задоволення його позову немає.
Крім того суди попередніх інстанцій правильно встановили, що діями ГУ Держгеокадастру у Житомирській області моральної шкоди позивачеві завдано не було, його посилання на моральні страждання внаслідок відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою не знайшли свого підтвердження.
З огляду на зазначене, Верховний Суд виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
Відтак, суди надали правильну юридичну оцінку спірним правовідносинам та нормам права, які підлягають застосуванню, та ухвалили судові рішення, які відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.
Посилання ОСОБА_1 на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлені інші обставини, відмінні від цієї справи, що у свою чергу призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, правильно встановили правовідносини, що склалися, дослідили і надали правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін.
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду