Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 556/1231/18
провадження № 61-6039св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Володимирецька районна державна нотаріальна контора Рівненської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 вересня 2019 року у складі судді Поровського В. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Володимирецька районна державна нотаріальна контора Рівненської області, про визнання договорів дарування недійсними.
Позовну заяву мотивовано тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька - ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, яке складається із житлового будинку по АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок: для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3321 га.
При зверненні до нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька вона дізналася, що спірне майно належить ОСОБА_2, який набув його у власність відповідно до договорів дарування від 11 листопада 2015 року. За умовами договорів дарувальником була ОСОБА_4 - дружина спадкодавця, а обдарованим - ОСОБА_2 .
Вважала, що оспорювані договори є недійсними, оскільки укладені без її волевиявлення як співвласника подарованого майна, спадкоємця першої черги після смерті батька, яка прийняла спадщину.
21 вересня 2018 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Крестинською Л. А. подано заяву про зміну предмета позову, в якій вона просила: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку на АДРЕСА_1, витребувавши її у ОСОБА_2 ; зобов`язати Володимирецьку районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом від 18 серпня 2015 року, зареєстрованих в реєстрі за № 868 і № 869 шляхом видачі нових свідоцтв про право на спадщину.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2018 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Крестинської Л. А. задоволено, прийнято заяву про зміну предмета позову та залучено до участі у справі Володимирецьку районну державну нотаріальну контору Рівненської області як співвідповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/14 частки житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витребувано у ОСОБА_2 3/14 частки житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Володимирецьку районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 серпня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 868 шляхом видачі нових свідоцтв про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкувала ОСОБА_4 як спадщину за законом, на частку спадкового майна відповідно до кола спадкоємців, які прийняли спадщину, та видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно на 3/14 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №543773, та витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3/14 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Володимирецьку районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 серпня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №869, шляхом видачі нових свідоцтв про право на спадщину, змінити цілу частку спадкового майна, що успадкувала ОСОБА_4 як спадщину за законом, на частки спадкового майна відповідно до кола спадкоємців, які прийняли спадщину, та видавши ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно на 3/7 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 543774, та витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3/7 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що право ОСОБА_1 на спадщину як однієї з семи спадкоємців першої черги після смерті її батька - ОСОБА_3 порушено через ухвалення Володимирецьким районним судом Рівненської області рішення від 18 листопада 2014 року у справі № 556/2371/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадщину - житловий будинок з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 . Це рішення в подальшому було скасовано постановою Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року. Однак на підставі указаного рішення суду першої інстанції ОСОБА_4 отримала два свідоцтва про право на спадщину. У подальшому ОСОБА_4 заповіла спірне майно на користь ОСОБА_2, який після її смерті прийняв спадщину як єдиний спадкоємець.
Оскільки порушене право підлягає судовому захисту, суди вважали, що за позивачем необхідно визнати право на частину житлового будинку, витребувати це майно у ОСОБА_2, а також зобов`язати Володимирецьку районну державну нотаріальну контору Рівненської області внести зміни до двох свідоцтв про право на спадщину за законом шляхом видачі нових свідоцтв, змінивши цілу частку спадкового майна та видавши позивачу свідоцтва про право на спадщину на належні їй частки земельних ділянок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
25 березня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 вересня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що вимоги позивача є безпідставними через те, що співвласникам може належати лише ідеальна частка у праві на майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, на переконання заявника, кожному належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.
Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення права спільної власності.
Поняття ж реальної власності використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму.
Таким чином, позивач використала неналежний спосіб захисту своїх прав, що унеможливлює вирішення спору на її користь та вказує про наявність підстав для відмови в позові.
Апеляційний суд всупереч вимогам статті 12 ЦК України, не встановивши того, що ОСОБА_2 як набувач знав чи міг знати про наявність перешкод для вчинення правочину, помилково прийняв рішення про витребування у нього нерухомого майна. Водночас обставини набуття ОСОБА_2 спірного майна у власність свідчать про добросовісність такого набуття, що є підставою для відмови у задоволенні позову про витребування майна.
Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам ОСОБА_2 про пропуск позивачем строку позовної давності.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до суду не подавали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, витребувано із Володимирецького районного суду Рівненської області цивільну справу № 556/1231/18, відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 вересня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, яке складається із: 1/2 частки житлового будинку на АДРЕСА_1 ; 1/2 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га, і земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3321 га, які знаходяться за тією ж самою адресою.
24 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Володимирецької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Крім ОСОБА_1, право на спадщину як спадкоємці першої черги мали ще шість осіб, з яких двоє, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, відмовилися від своїх часток на користь ОСОБА_1 .
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 листопада 2014 року у справі № 556/2371/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадщину визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані на АДРЕСА_1, як частку в спільному майні подружжя; визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані на АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_3 .
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Крестинської Л. А. задоволено, рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 листопада 2014 року скасовано та відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову.
18 серпня 2015 року, під час дії рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 листопада 2014 року, Володимирецькою районною державною нотаріальною конторою видано ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі за № 868 і 869), якими підтверджено факт належності ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га, та 3/7 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3321 га, на АДРЕСА_1 .
На підставі договорів дарування від 11 листопада 2015 року, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 належний їй житловий будинок на АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки, площею 0,25 га та 0,3321 га.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
07 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області, який надав їй інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно з якою власником житлового будинку на АДРЕСА_1, а також земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га, і земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3321 га, які знаходяться за тією само адресою, є ОСОБА_2
24 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Володимирецької районної державної нотаріальної контори, яка надала їй інформацію про те, що 18 серпня 2015 року на ім`я ОСОБА_4 було видано два свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, за реєстраційними № 868 і № 869.
05 червня 2019 року ОСОБА_2 подано до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469св16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 06 вересня 2019 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року не повною мірою відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання за нею права власності на 1/4 частки спірного майна: житлового будинку та земельних ділянок, площею 0,25 га та 0,3321 га, які знаходяться на АДРЕСА_1, а також внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом № 868 і № 869, видача нових свідоцтв про право на спадщину та витребування у ОСОБА_2 на її користь по 1/4 частки спірних житлового будинку та двох земельних ділянок.