Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 2-95/11/1609
провадження № 61-7290св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гречківська Юлія Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2021 року в складі судді Яковенко Н. Л. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - Київський ВДВС) Гречківської Ю. В.
В обґрунтування скарги вказала, що на виконанні у Київському ВДВС перебуває виконавче провадження № 57271973 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави в справі № 2-95/11 про звернення стягнення на належне їй заставлене майно - трикімнатну квартиру кв. АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира), за рахунок вартості якої підлягає погашенню зобов`язання по кредитному договору № 805 к-ф від 07 жовтня 2008 року в сумі 61 024,14 доларів США шляхом реалізації предмета іпотеки проведенням прилюдних торгів з початковою вартістю предмета іпотеки 278 250 грн.
21 січня 2021 року вона отримала повідомлення про результат визначення оцінки майна, з яким не погоджується. При проведення оцінки майна порушено пункт 50 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, який передбачає, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки, але оцінювач не входив до житлового приміщення, тому не міг з ним ознайомитись.
Крім того, у неї у власності немає іншого нерухомого майна, а тому на спірну квартиру поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
За таких обставин позивач просила суд визнати недійсною оцінку спірного нерухомого майна; визнати неправомірними дії головного державного виконавця Київського ВДВС Гречківської Ю. В. щодо передачі на реалізацію вказаного нерухомого, а також зупинити реалізацію цього майна.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що звіт оцінювача № 17 від 19 січня 2021 року ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ`єктивного висновку про вартість об`єкта оцінки. Заявником на обґрунтування своїх вимог не надано рецензування звіту, тому відсутні підстави вважати оцінку майна неякісною та/чи недостовірною. Пункт 4.1 звіту містить дані про огляд суб`єктом оціночної діяльності об`єкту оцінки. При цьому відсутність даних про огляд об`єкта оцінки не є тією обставиною, з якою законодавство пов`язує можливість визнання протиправним і скасування звіту про оцінку майна. Звіт про оцінку майна може бути складений з використанням порівняльного підходу, що не є порушенням законодавства, а є одним із можливих застосованих оцінювачем підходів.
Відмовляючи у задоволенні вимог скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію, суди виходили із того, що ОСОБА_1 не придбавала спірну квартиру за кредитні кошти, отже на спірні правовідносини не розповсюджується дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким її скаргу задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає грубе порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду щодо оскарження дій державного виконавця під час виконання судового рішення в частині визнання недійсною оцінки нерухомого майна та обов`язковості застосування у виконавчому провадженні при зверненні стягнення на нерухоме майно гарантій, встановлених Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні цієї справи суди попередніх інстанцій у порушення частини четвертої статті 82 ЦПК України не узяли до уваги преюдиційні обставини, встановлені судами у іншій справі з цими ж особами (за скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, № 2-95/11/1609), щодо повернення банку виконавчого документа про звернення стягнення на спірне майно у зв`язку із набуттям чинності Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". При цьому спірна квартира є єдиним житлом заявника, у якому зареєстровано її місце проживання.
При проведенні оцінки майна порушено пункт 50 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, який передбачає, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки, але оцінювач не входив до житлового приміщення, тому не міг з ним ознайомитись.
У червні 2021 року Київський ВДВС подав відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень. При цьому у відзиві зазначено, що спірне нерухоме майно не використовується як місце постійного проживання позичальника.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 травня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Квартира АДРЕСА_1, загальною площею 77,2 кв. м, належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26 липня 2008 року управлінням житлово-комунального господарства, зареєстрованого в КП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор".
Згідно із копією паспорта ОСОБА_1 її місце проживання зареєстроване у спірній квартирі з 25 лютого 2009 року (а.с. 183, т.2).
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 05 грудня 2011 року в справі 2-95/11 звернуто стягнення на заставне майно: трикімнатну квартиру загальною площею 77,2 кв. м, житловою площею 53,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить іпотекодавцю ОСОБА_1, за рахунок вартості якої вирішено погасити зобов`язання по кредитному договору № 805 к-ф від 07 жовтня 2008 року в сумі 61 024,14 доларів США шляхом реалізації предмета іпотеки проведенням прилюдних торгів, з початковою вартістю предмета іпотеки 278 250 грн.
За заявою стягувача ПАТ АБ "Укргазбанк" державним виконавцем Київського ВДВС постановою від 25 вересня 2018 року відкрите виконавче провадження № 52271973 з примусового виконання зазначеного судового рішення.
Постановою головного державного виконавця Київського ВДВС Гречківської Ю. В. від 17 грудня 2020 року у виконавчому провадженні № 57271973 призначено суб`єкт оціночної діяльності ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи". Зазначена постанова у встановленому законом порядку сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась.
На виконання цієї постанови державного виконавця суб`єкт оціночної діяльності відповідно до звіту про незалежну оцінку майна № 17 від 19 січня 2021 року визначив ринкову вартість об`єкту оцінки (спірної квартири) - 1 647 000 грн.
У розділі 7 звіту про незалежну оцінку майна № 17 від 19 січня 2021 року оцінювач обґрунтував обраний ним для оцінки спірного майна порівняльний підхід. Звіт містить опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (розділ 4.1.), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви.
Також дослідженим звітом встановлено, що оцінювачем на час проведення оцінки визначення вартості спірної нерухомості аналізувались 4 об`єкти порівняння аналогічної нерухомості, про що зазначено безпосередньо у звіті (розділ 8) та надано відповідну таблицю розрахунку коригуючих поправок.
В розділі 4.1. звіту оцінювач зазначив встановлені ним характеристики об`єкту при безпосередньому огляді об`єкту дослідження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам судове рішення апеляційної інстанції відповідає не у повній мірі з таких підстав.
Щодо звіту про оцінку майна
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами частини першої статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності.
Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" обумовлено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна, як процесуальної дії державного виконавця.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.
За змістом статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.
В силу пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.
Тобто, вищезазначеним Законом передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє швидко та ефективно захистити права боржника.
Вищезазначене узгоджується із правовим висновком викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, від 01 липня 2020 року у справі № 2-1160/11, від 27 серпня 2020 року у справі № 295/11078/14-ц.
Установивши, що державний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості майна боржника, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені діючим законодавством України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні скарги щодо визнання дій державного виконавця неправомірними. При цьому суди підставно констатували, що боржник ОСОБА_1, отримавши повідомлення від державного виконавця про результати оцінки майна, не скористалась законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки - рецензуванням звіту з оцінки майна.
Разом із тим, надаючи оцінку вказаному звіту про оцінку майна, суди обґрунтовано вказали, що він складений у повній, а не у стислій формі; містить опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації; відомості про особистий огляд об`єкта оцінки; посилання про дотримання оцінювачем національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, тощо.
При цьому безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що оцінювач не проводив особистий огляд об`єкта оцінки, оскільки на їх підтвердження заявник не надала належних та допустимих доказів, зазначивши лише про своє припущення, на якому не може базуватись процес доказування.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, зокрема і щодо вказаного звіту про оцінку майна як доказу, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою, що перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції відповідно до положень статті 400 ЦПК України.
За таких обставин оскаржувані судові рішення в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання недійсною оцінки спірного нерухомого майна є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення вимог скарги про визнання недійсною оцінки спірного нерухомого майна ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.