Постанова
Іменем України
26 липня 2021 року
м. Київ
справа № 310/365/20
провадження № 61-1479 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, про розірвання шлюбу, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини.
Позовна заява мотивована тим, що 19 жовтня 2013 року між ним та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Бердянську реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 713. Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з відповідачем.
Вказував, що з липня 2019 року шлюбні відносини між сторонами припинені, вони проживають окремо через несумісність характерів. Вважає, що сім`я розпалася остаточно, подальше спільне життя, збереження сім`ї та примирення є неможливим і суперечить інтересам сторін. Дитина проживає з відповідачем, він допомагає матеріально утримувати дитину, перераховує кошти на банківську картку відповідача, купує подарунки, на що щомісячно витрачає близько 2 500 грн. Проте, відповідач без будь-яких підстав відмовляє йому у зустрічах з донькою, перешкоджає їх спілкуванню, погрожуючи заявою до відділу поліції про викрадення дитини. Відповідач дозволяє йому лише інколи відвезти дочку до дошкільного закладу або забрати звідти. Самостійно дійти згоди щодо визначення способу участі батька у вихованні дитини та вирішити це питання у позасудовому порядку їм не вдалося.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2, зареєстрований 19 жовтня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Бердянську реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 713; зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити наступний спосіб і порядок участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною без присутності матері: визначити дні побачень два рази на тиждень: один день робочий (вівторок з 08 год 00 хв. до 08 год 00 хв. середи) та один день у вихідні дні (субота з 10 год 00 хв. до 10 год 00 хв. неділі) за домовленістю між батьками дитини, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 19 жовтня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Бердянську реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 713.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні з дочкою, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено наступний спосіб і порядок участі у вихованні та спілкуванні між батьком та дитиною без присутності матері, а саме: кожного понеділка та середи з 17 год 00 хв. до 20 год 00 хв.; з 17 год 00 хв. п`ятниці до 17 год 00 хв. суботи з ночівлею за місцем проживання батька, з можливістю виїзду за межі міста.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що подружні відносини між сторонами припинені, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі сторін, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.
Визначаючи спосіб участі у вихованні дитини, суд виходив із того, що сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, обопільне бажання приймати участь у реалізації цих прав, однак між ними виникли непорозуміння з цього приводу, з боку матері чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною, отже необхідно визначити ОСОБА_1, як батьку, спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Судом першої інстанції враховано, що батько приймає активну участь у вихованні дитини, постійно відводить дитину до дошкільного закладу, центру підготовки дітей, танцювального гуртку та забирає звідти, цікавиться життям та успіхами дитини, відвідує з дитиною кафе, кінотеатр; у дівчинки з батьком склались добрі стосунки. Враховуючи, що ОСОБА_4 пішла до першого класу дитячого навчального закладу, потребує певної адаптації в навчальному процесі, суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоцільності встановлення спілкування дитини з батьком протягом доби під час шкільного тижня та встановив в будні дні наступний порядок: кожного понеділка та середи з 17 год 00 хв. до 20 год 00 хв. При цьому суд не вбачав перешкод у встановленні певного часу спілкування батька з дочкою без присутності матері - з 17 год 00 хв. п`ятниці до 17 год 00 хв. суботи з ночівлею за місцем проживання батька, відповідно до висновку, зробленого органом опіки і піклування, який відповідає інтересам дитини.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року змінено в частині визначення способу виховання та спілкування батька з дитиною, встановлено його наступним чином: кожного понеділка та середи з 17 год 00 хв. до 20 год 00 хв.; у вихідні дні - перша, третя субота місяця з 10 год 00 хв. до 20 год 00 хв. з можливістю відвідувати дитиною місця проживання батька.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність спілкування батька з дитиною, оскільки між сторонами склались відносини, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дитиною, відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні батька з дочкою, яка проживає з нею. Враховуючи, що дитина пішла до першого класу дитячого навчального закладу, потребує певної адаптації в навчальному процесі, є правильними висновки суду першої інстанції щодо недоцільності встановлення спілкування дитини з батьком протягом доби під час шкільного тижня та встановлення в будні дні наступного порядку: кожного понеділка та середи з 17 год 00 хв. до 20 год 00 хв. В той же час, вирішуючи питання щодо порядку побачень батька з дочкою у вихідні дні з 17 год 00 хв. п`ятниці до 17 год 00 хв. суботи з ночівлею за місцем проживання батька, суд першої інстанції, посилаючись на висновок органу опіки та піклування, не в повній мірі врахував вік, інтереси дитини, не обґрунтував доцільність залишення дитини з ночівлею за місцем проживання батька.
Суд апеляційної інстанції вважав, що залишення дитини з ночівлею у вихідні дні з батьком жодним чином не впливає на участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, а тому, враховуючи вік та інтереси дитини, проживання дитини разом з матір`ю, дійшов висновку про зміну способу виховання та спілкування батька з дитиною у вихідні дні, встановивши його наступним чином: першої, третьої субота місяця з 10 год 00 хв. до 20 год 00 хв. з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька.
Рішення суду першої інстанції в частині розірвання шлюбу сторонами не оскаржувалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року й залишити в силі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявники зазначали неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/6439/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявники вказували на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 310/365/20 із Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції грубо порушив норми статтей 141, 142 СК України, які передбачають рівні права та обов`язки матері та батька щодо дитини; рівність прав дитини щодо батьків.
Встановивши участь батька у вихованні диньки у вихідні дні першої та третьої суботи місяця з 10 год 00 хв. до 20 год 00 хв. з можливістю відвідувати дитиною місця проживання батька, суд апеляційної інстанції значно скоротив час спілкування батька з дитиною у вихідні дні. На даний час дитина по понеділках та середах з 17 год 00 хв. до 19 год. 00 хв. відвідує гуртки, тому сумісно проведений час батька з дитиною у ці дні складає близько 30-40 хвилин під час, коли позивач привозить та забирає дитину з занять. Відповідач жодної суботи не надала дитину на термін, визначений апеляційним судом, посилаючись на виїзд із м. Бердянська на вихідні дні. Вважають, що порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначений судом першої інстанції, є найбільш оптимальним, надає змогу на відвідування дитиною постійного місця проживання батька у с. Андріївка Бердянського району Запорізької області у присутності його батьків.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а судове рішення апеляційної інстанції є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, апеляційним судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Зазначав, що визначений судом апеляційної інстанції порядок участі у вихованні дитини відповідає інтересам дитини, її віку. Також звертав увагу, що відповідач не наполягає на побаченнях батька з дитиною за її участі, не заперечує проти відвідування дитиною місця проживання позивача, але проти ночівлі дитини у вихідні дні за місцем проживання батька, ураховуючи вік дитини, режим дня, постійне проживання дитини разом з матір`ю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, 19 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим повторно 24 грудня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Бердянську реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 713.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась дочка ОСОБА_4 (свідоцтво про народження НОМЕР_2, видане 02 квітня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Бердянську реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 306).
Шлюб між сторонами розірвано оскаржуваним рішенням, яке в цій частині сторонами не оскаржувалося.
Згідно з інформацією комунального дошкільного навчального закладу № 39 "Веселка" від 19 березня 2020 року, ОСОБА_4 відвідує групу 6-го року життя "Сонечко" вказаного навчального закладу, вихованням дитини займаються мати і батько, які самостійно приводять і своєчасно забирають дитину із дитячого садка. Зі слів вихователів частіше дочку забирає і приводить батько, так як він має власний транспорт. Мати і батько проявляють інтерес до виховання дитини в ЗДО, цікавляться у вихователів про те, як дитина вела себе протягом дня в групі, позитивно реагують на всі прохання вихователів, приймають активну участь у житті групи.
Батько з дитиною спілкується постійно, відвідує з дитиною кафе, кінотеатр, тобто, приймає активну участь у її вихованні; у дівчинки з батьком склались добрі стосунки.
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні від 12 серпня 2020 року № 01-1858/47-1, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити ОСОБА_1 час для особистого спілкування з дитиною наступним чином: кожного понеділка та середи з 17 год 00 хв. до 19 год 00 хв. та з 17 год 00 хв. п`ятниці до 17 год 00 хв. суботи з ночівлею за місцем проживання батька з можливістю виїзду за межі міста.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Виходячи із гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при вирішенні спорів щодо участі батька (матері) у вихованні (піклуванні) дитини необхідно брати до уваги інтереси, а також права та свободи всіх залучених сторін і, що більш важливо, - основні інтереси дитини та її права. Якщо існує можливість того, що контакти з батьком (матір`ю) можуть завдати шкоди інтересам дитини або становити втручання в її права, саме відповідні національні органи зобов`язані забезпечити справедливу рівновагу між ними. При цьому вирішальне значення має те, чи вжили відповідні національні органи всіх необхідних заходів для того, щоб сприяти налагодженню контактів тією мірою, якою вимагати цього від них було б доцільно за наявних конкретних обставин кожної справи.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дочкою, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, яка проживає з матір`ю, суд першої інстанції, з яким в цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, врахувавши інтереси малолітньої дитини, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне та стабільне бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своєю малолітньою дочкою, відсутність обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дочкою, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, проживання батьків в різних населених пунктах, зміст заявлених позовних вимог, режим дня дитини й наявність сталого психологічного зв`язку між дитиною й батьком, суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про можливість визначення порядку періодичних побачень батька з дитиною з можливістю відвідувати дитиною місця проживання батька.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку висновку органу опіки та піклуваннявиконавчого комітету Бердянської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні від 12 серпня 2020 року № 01-1858/47-1 у сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, зазначивши, що вказаний висновок є недостатньо обґрунтованим, не відповідає інтересам дитини, з його змісту не вбачається, в чому саме полягає доцільність у визначенні способу та порядку у вихованні та спілкуванні між батьком та дитиною у вихідні дні з ночівлею за місцем проживання батька.
Змінюючи рішення суду першої інстанції та визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею у вихідні дні, апеляційний суд врахував не тільки принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, а передусім інтереси дитини з урахування конкретних обставин справи, вік дитини, проживання дитини разом з матір`ю, зазначивши, що залишення дитини з ночівлею у вихідні дні з батьком жодним чином не впливає на участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Виходячи із доводів касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для визнання вказаного висновку суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, а також підстав для залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору. Апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).
Посилання касаційної скарги на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/6439/19, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові. Крім того, у вказаній справі фактичні обставини відмінні від обставин справи, яка переглядається.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Також відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про виклик у судове засідання, оскільки у частині першій статті 401 ЦПК України визначено, що попередній розгляд справи має бути проведений у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду