Постанова
Іменем України
26липня 2021 року
м. Київ
справа № 465/3876/19
провадження № 61-16428св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Четверта львівської державна нотаріальна контора,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду
від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я.,
Крайник Н. П., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років до часу смерті остатнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданої заяви вказувала, що є пенсіонеркою та непрацездатною особою за віком. Також зазначила, що у неї була донька ОСОБА_3, яка померла близько десяти років. За час життя, її донька перебувала у цивільному шлюбі з померлим ОСОБА_3 . Після смерті її доньки, ОСОБА_3 регулярно приїзжав до неї, доглядав за нею та надавав матеріальну допомогу, яка була основним джерелом її існування.
Вказувала те, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. Оскільки вона перебувала на утриманні ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років, до дня смерті останнього, отримувала від померлого матеріальну допомогу, яка була її основним джерелом існування, є непрацездатною за віком, відповідно вона є утриманцем у розумінні частини другої статті
1265 ЦК України. Зазначила, що встановлення даного факту їй потрібно для прийняття спадщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 18 жовтня
2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначив, що він є племінником померлого ОСОБА_3 і до розгляду даної справи він не залучався. Вказував також на те, що встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_3 ОСОБА_1 впливає на його права як спадкоємця, в зв`язку з чим дана справа має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження. Вважає, що ухвалюючи рішення суд не мав жодних відомостей щодо смерті ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Франківського районного суду міста Львова від 18 жовтня 2019 року скасовано, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в даному випадку об`єктивно вбачається наявність спору про право, а саме: спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо прийняття спадщини та отримання у власність спадкового майна. Таким чином, факт, який просить встановити заявник, не може бути встановлений в порядку окремого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спору про право не існує.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування її на утриманні ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років до часу смерті остатнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 є племінником померлого ОСОБА_3, який у апеляційній скарзі заявив про свій інтерес до спадщини, яка залишилась після смерті останнього.
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 636/1324/16-ц (провадження
№ 14-225цс18).
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ в порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умови, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Судом апеляційної інстанції установлено, що встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_5 потрібно ОСОБА_1 для прийняття спадщини після його смерті та вбачається спір про право між нею та ОСОБА_2, який є племінником померлого та звернувся до суду із апеляційною скаргою, щодо отримання у власність спадкового майна.
Таким чином, факт, який просить встановити заявник, не може бути встановлений в порядку окремого провадження, оскільки спір про право на майно підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду не позбавляє заявника права звернутися до суду для вирішення цього питання в порядку позовного провадження на загальних підставах, залучивши до участі у справі ОСОБА_2, який заявляє про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 .
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав передчасним та не задовольнив клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ОСОБА_2, колегія суддів визнає безпідставними.
Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Апеляційним судом в межах відкритого за апеляційною скаргою ОСОБА_2 провадження встановлено, що останній є племінником померлого ОСОБА_3 та заявляє про свої права як спадкоємець останнього. Судове рішення про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 є підставою виникнення у ОСОБА_1 права на ту саму спадщину, на яку претендує
ОСОБА_2 .
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для закриття апеляційного провадження у справі згідно з пунктом 3 частини першої статті
Посилання заявника на постанови Верховного Суду від 18 квітня 2019 року
у справі № 705/7545/14-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 334/3388/16-ц є нерелевантними, оскільки ці судові рішення ухвалені в межах позовного провадження, тоді як у справі, що переглядається, рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку окремого провадження. Водночас, доводи заявника про відсутність у ОСОБА_2 права на спадкування підлягають перевірці в межах позовного провадження, за участю остатнього.
Доводи касаційної скарги про відсутність спору про право спростовуються наведеними у цій постанові мотивами.
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,
а постанову Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.