Постанова
Іменем України
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 372/4232/19
провадження №61-3950св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргоюОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_3, на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року, постановлену суддею Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у сумі 265 000 грн.
Позов обґрунтований тим, що восени 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися про повний юридичний супровід оформлення документації на земельні ділянки та будинок, які належать позивачці. Також він взяв на себе зобов`язання представляти її інтереси в судах. Для вчинення таких дій 13 листопада 2018 року вона надала йому нотаріально посвідчену довіреність на представлення її інтересів в судах, а також у відповідних органах щодо введення в експлуатацію її будинку тощо.
Позивачка зазначала, що за розписками від 05, 29 вересня, 14 грудня 2018 року відповідач отримав від неї грошові кошти на загальну суму 12 200 євро.
Проте свої зобов`язання щодо введення будинку в експлуатацію він не виконав, кошти у зазначеній сумі не повернув.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 червня
2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог щодо стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 265 000 грн.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2020 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року про залишення його апеляційної скарги без руху, не подав у встановлений в ухвалі строк заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2020 року, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, у якій вона просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2020 року. Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
02 липня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
У частині третій статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Постановляючи 03 вересня 2020 року ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд виходив із того, що рішення Обухівського районного суду Київської області ухвалено 26 червня 2020 року. Апеляційна скарга про оскарження цього рішення була направлена на адресу суду 14 вересня 2020 року. Установивши, що апеляційна скарга подана після закінчення строку, установленого статтею 354 ЦПК України, і заявник не порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд залишив її без руху й надав строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Крім того, заявнику слід було надати докази оплати судового збору.
Копії цієї ухвали були отримання представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 09 вересня 2020 року, а особисто заявницею - 12 вересня 2020 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Постановляючи 26 жовтня 2020 року оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник частково усунув недоліки апеляційної скарги, направивши 18 вересня 2020 року на адресу суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доданою до неї квитанцією про сплату судового збору. Заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення на виконання вимог ухвали від 03 вересня 2020 року заявник не надіслав, тому суд, застосувавши положення пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області ухвалено 26 червня 2020 року.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії", № 11681/85).
Крім того, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
Колегія суддів вважає, що наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду