Постанова
Іменем України
26 липня 2021 року
м. Київ
справа № 594/767/18
провадження № 61-47св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, приватний нотаріус Борщівського районного нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Галина Михайлівна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, -Борщівська державна нотаріальна контора Тернопільської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Семененко Людмила Михайлівна, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у складі судді Вийванко О. М., від 28 липня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І.,
Парандюк Т. С., від 02 грудня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про перерозподіл спадщини, мотивуючи його тим, що
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . 15 серпня 2016 року він направив в органи нотаріату заяву про прийняття спадщини, яка була зареєстрована у Борщівській державній нотаріальній конторі
лише 22 серпня 2016 року та 07 вересня 2016 року передана приватному нотаріусу Борщівського районного нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г. М.
26 жовтня 2017 року приватний нотаріусом Пікуль Г. М. винесено постанову про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, з якої йому стало відомо про видачу 30 серпня 2016 року такого свідоцтва на ім`я ОСОБА_2 (дружини спадкодавця) щодо спадкового майна - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що він своєчасно подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька, з урахуванням поданих уточнень, на підставі статей 1278, 1280, 1300 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд:
- скасувати постанову приватного нотаріуса Борщівського районного нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г. М. про відмову у вчиненні нотаріальної від 26 жовтня 2017 року;
- здійснити перерозподіл спадщини між позивачем та ОСОБА_2 та визнати право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 за позивачем та на
3/4 частини вказаної квартири за ОСОБА_2 ;
- внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 30 серпня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 28 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Вирішено внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_2 30 серпня 2016 року приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Тернопільської області
Пікуль Г. М., спадкова справа № 77/2016, зареєстровано в реєстрі № 11319, зазначивши, що спадкоємцями 1/2 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належала померлому
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, є його дружина ОСОБА_2 - 1/4 частка та його син ОСОБА_1 - 1/4 частка.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3, оскільки направив заяву про прийняття спадщини поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України
Оскільки ОСОБА_2 заперечувала факт прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_3, такі зміни мають бути внесені на підставі рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку представник
ОСОБА_2 - адвокат Семененко Л. М. подала касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 28 липня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 02 грудня 2020 року, в якій просила оскаржені судові рішення скасувати в частині вимог, які були задоволені, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У березні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
ОСОБА_2 заперечує факт прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_3 та стверджує, що ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк, встановлений законом для прийняття спадщини, а рішення суду про встановлення позивачу додаткового строку відсутнє.
Також вказує на те, що судами було процитовано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на інші фактичні обставини у розглядуваній справі.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 28 липня 2020 року та постанова Тернопільського апеляційного суду
від 02 грудня 2020 року в іншій частині, крім вирішення вимоги про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, у касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України касаційним судом в не оскарженій частині не переглядаються.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_3 заповіту не склав.
Приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г. М. заведено спадкову справу № 77/2016 щодо майна померлого ОСОБА_3 .
До нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті
ОСОБА_3 звернулись:
- дружина ОСОБА_2 - 08 квітня 2016 року;
- син ОСОБА_1, який 19 липня 2016 року склав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, справжність підпису на якій було засвідчено секретарем Стрілковецької сільської ради Борщівського району Тернопільської області Бобровською О. П. та яка зареєстрована в реєстрі за № 48.
Заява ОСОБА_1 від 19 липня 2016 року була зареєстрована 22 серпня
2019 року Борщівською державною нотаріальною конторою Тернопільської області та 07 вересня 2016 року передана приватному нотаріусу Борщівського районного нотаріального округу Тернопільської області
Пікуль Г. М.
Із поштового штемпеля на конверті, в якому була надіслана заява
ОСОБА_1 про прийняття спадщини, неможливо встановити дату її відправлення.
Факт вручення Борщівській державній нотаріальній конторі Тернопільської області поштового відправлення від ОСОБА_1 за період
із 01 по 22 серпня 2016 року АТ "Укрпошта" не підтверджено у зв`язку з спливом строків зберігання відповідних документів.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що він звертався із заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса, однак його заяву не приймали у зв`язку з відсутністю оригіналу свідоцтва про смерть батька. Тоді 19 липня 2016 року він склав заяву про прийняття спадщини і направив її поштою 15 серпня 2016 року до Борщівської державної нотаріальної контори. Оригінал квитанції про відправлення поштової кореспонденції не зберігся.
Відповідно до листа Головного Територіального управління юстиції у Тернопільській області № 3281/4-04-47/783 від 01 квітня 2019 року завідувач Борщівської державної нотаріальної контори Дідик І. О., яка була відповідальною за реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції, в період із 25 липня 2016 року по 19 серпня 2016 року перебувала у щорічній відпустці.
30 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та в цей же день приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г. М. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, зареєстроване в реєстрі за № 1319, щодо 1/2 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
26 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Борщівського нотаріального округу Тернопільської області Пікуль Г. М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 856/02-31, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка приватний нотаріус
Пікуль Г. М. пояснила суду, що дату відправлення конверта, у якому надійшла заява про прийняття спадщини, не можливо розпізнати. На її прохання ОСОБА_1 не підтвердив дату направлення заяви про прийняття спадщини. Реєстрацію вхідної кореспонденції в Борщівській державній нотаріальній конторі здійснює завідувач після виходу з відпустки, якою теж не запитувалися в АТ "Укрпошта" відомості щодо дати відправки
ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК).
Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270
ЦК України).
Згідно статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців
(стаття 1297 ЦК України).
Згідно вимог статті 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Застосування положень статті 1300 ЦК України є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину стає відомо про існування інших спадкоємців.
ЦК України не встановлює переліку підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та не пов`язує можливість внесення таких змін виключно з фактом прийняття спадкоємцем спадщини після спливу шестимісячного строку для її прийняття в межах встановленого судом додаткового строку.
При цьому, передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців та у разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.
Такі висновки узгоджують з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18).
Встановивши, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, подавши в межах строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, нотаріусу відповідну заяву про прийняття спадщини, про що стало відомо після видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, за відсутності згоди ОСОБА_2, як іншого спадкоємця на внесення змін до виданого їй свідоцтва про право на спадщину з урахуванням належної ОСОБА_1 частки у спадковому майні, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для внесеннях таких змін на підставі рішення суду.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності доказів прийняття
ОСОБА_1 спадщини після смерті батька свідчать про незгоду із обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, та спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом.
Натомість встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 липня 2016 року
ОСОБА_1 складено заяву про прийняття спадщини після смерті
батька, яка, в межах шестимісячного строку після відкриття спадщини, була направлена засобами поштового зв`язку до Борщівської державної нотаріальної контори, що не суперечить ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (далі - Порядок № 296/5).
Подальше пересилання (передача) заяви ОСОБА_1 із Борщівської державної нотаріальної контори до приватного нотаріуса Пікуль Г. М. за місцезнаходженням спадкової справи, заведеної щодо майна
ОСОБА_3, на факт прийняття позивачем спадщини після смерті батька не впливає.
При цьому, згідно пункту 3.23 Глави 10 Розділу ІІ Порядку № 296/5 своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень не впливають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду