Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2021 року
м. Київ
справа 304/283/20
провадження № 51-5016 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. О.,
прокурора Чагарного М. П.,
в режимі відеоконференції
захисника Голуба В. К.,
захисника Марини В. Г.
заявників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу заявників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника Голуба В. К., який діє в їх інтересах, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 вересня 2020 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 лютого 2020 року між прокурором Бернаром В. В. та обвинуваченим ОСОБА_3 .
Згідно з угодою ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України (далі - КК) та на підставі ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Не погоджуючись з вироком місцевого суду від 2 вересня 2020 року захисник Голуб В. К., який діє в їх інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Голуба В. К. на вказаний вирок місцевого суду.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У спільній касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисник Голуб В. К., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказують, що апеляційний суд необґрунтовано та передчасно прийняв рішення про закриття апеляційного провадження оскільки вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 вересня 2020 року стосується інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відтак, на їх думку, ухвала про закриття апеляційного провадження є такою, що суперечить кримінальному процесуальному закону.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_3 подав заперечення на спільну касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх захисника Голуба В. К., в яких вказав на законність і обґрунтованість ухвали апеляційного суду, просив залишити її без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисник Голуб В. К. підтримали свою спільну касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_3 та його захисник Марина В. Г. заперечували проти задоволення вказаної касаційної скарги та просили залишити судове рішення без зміни.
Прокурор Чагарний М. П. також заперечував проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника Голуба В. К.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та адвоката Кравцова В. М. щодо істотного, на їх думку, порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом та на підставах, передбачених ст. 394 КПК.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди;
2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.
Тобто, положеннями вказаних норм кримінального процесуального закону встановлено підстави оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості та вичерпний перелік осіб, які можуть звернутися з апеляційною скаргою на вказаний вирок.
Однак, виходячи зі змісту положень Конституції України, статей 7, 24 та 394 КПК у їх взаємозв`язку, особа, яка не була учасником кримінального провадження, має право на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди за умови, що це рішення стосується її прав, свобод та інтересів. Цей підхід підтверджено постановою Верховного Суду України від 3 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), де зазначено: "… відсутність "інших осіб" у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу".
Разом з цим, при застосуванні такої правової позиції у цій справі ключовим є питання, чи стосується оскаржений вирок інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тією мірою, щоб надати останнім та їх захиснику Кравцову В. М. згідно з ч. 2 ст. 24 КПК право оскаржити його до вищих судових інстанцій.
За матеріалами кримінального провадження вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 вересня 2020 року затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 . Суд першої інстанції визнав встановленим, що ОСОБА_3 у середині серпня 2019 року у своєму автомобілі знайшов, а в подальшому носив та зберігав вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу; крім того, ОСОБА_3 та особи, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, 28 листопада 2019 року, за попередньою змовою групою осіб, вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій); а також у тому, що він та особи, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, у період з 28 по 30 листопада 2019 року, за попередньою змовою групою осіб, скоїли незаконне позбавлення волі, вчинене щодо п`яти осіб, щодо малолітніх осіб, способом небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, із застосуванням зброї, здійснюване протягом тривалого часу.
Захисник Голуб В. К., оскаржуючи зазначений вирок суду першої інстанції в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційному порядку, стверджував, що саме вони є "особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження", а вироком усупереч презумпції невинуватості було встановлено факт вчинення ними кримінального правопорушення, а також те, що цей вирок вплине на повноту судового розгляду, порушення права на захист та ухвалення завідомо незаконного судового рішення відносно останніх.
Як вбачається зкопії оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд, перевіривши апеляційну скаргу Голуба В. К., яка подана в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дійшов до вірного висновку, що зазначений апелянт не відноситься до тих осіб, яким із чітко визначених законом підстав надано право оскаржувати вирок щодо ОСОБА_3, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, оскільки у вироку суду першої інстанції немає жодної згадки про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чи будь-якої іншої інформації, яка би дозволила їх ідентифікувати. Крім того, ні захисник Голуб В. К., ані ОСОБА_1 та ОСОБА_2., інтереси яких він представляє, не є учасниками вказаного кримінального провадження. Будь-які питання щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх прав та обов`язків при ухваленні вироку судом також не вирішувалися. Вирок стосується виключно прав, свобод та інтересів засудженого ОСОБА_3 .
З таким висновком апеляційного суду погоджується й Верховний Суд та відхиляє доводи спільної касаційної скарги заявниківОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника Голуба В. К., які обґрунтували протилежний підхід.
Що стосується тверджень касаторів про порушення порядку розгляду апеляційної скарги захисника, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 398 КПК після отримання апеляційної скарги на вирок чи ухвалу суду першої інстанції суддя - доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам ст. 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Водночас ч. 3 ст. 399 КПК визначає підстави для повернення апеляційної скарги, зокрема, у випадках якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Отже, рішення про повернення скарги може бути ухвалене на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Натомість апеляційний суд ухвалою від 30 жовтня 2020 року прийняв до провадження апеляційну скаргу захисника Голуба В. К. на вказаний вирок місцевого суду, призначив апеляційне провадження до розгляду та ухвалою від 25 січня 2021 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника Голуба В. К., керуючись ст. 394 КПК.
При цьому, в матеріалах справи відсутня ухвала про відкриття вказаного провадження апеляційним судом, що на думку колегії суддів, є порушенням норм КПК.
Проте у даному випадку, з огляду на обставини цієї справи, Суд вважає, що це порушення не є істотним, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неможливість продовження апеляційного розгляду скарги захисника Голуба В. К., котрий не є особою, яка має право подавати апеляційну скаргу на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 2 вересня 2020 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 лютого 2020 року між прокурором Бернаром В. В. та обвинуваченим ОСОБА_3, і постановив рішення, яким, по суті, завершив апеляційне провадження.
Скасування ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження в будь-якому разі не призведе до перегляду оскаржуваного вироку на підставі угоди, оскільки при новому розгляді апеляційний суд все одно повинен буде або повернути її, або закрити апеляційне провадження, а "процес заради процесу" не відповідає вимогам статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, правильно встановивши, що апеляційну скаргу було подано особою, яка не має права її подавати, суд апеляційної інстанції постановив ухвалу не про повернення апеляційної скарги, а про закриття апеляційного провадження, оскільки ухвалу про повернення апеляційної скарги суд може постановити лише на стадії відкриття апеляційного провадження.
Враховуючи викладене, спільна касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника Голуба В. К не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд