Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 212/7466/19
провадження № 61-14895св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо",
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторібус", Національний банк України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 квітня 2020 року у складі судді Чорного І. Я. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (далі - ПАТ "Банк Камбіо"), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторібус" (далі - ТОВ "Вікторібус"), Національний банк України (далі - НБУ), про визнання правовідносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просили суд: визнати припиненими правовідносини за кредитним договором від 07 травня 2013 року № 15/05-2013, укладеним між ТОВ "Фавор-КР" (яке в подальшому перейменоване на ТОВ "Вікторібус") та ПАТ "Банк Камбіо"; визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки від 11 травня 2013 року № 15/05-2013-10, укладеним в забезпечення вищевказаного договору між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Чорною О. С. та зареєстрований за № 877; відновити становище яке існувало до прийняття наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северіна Ю. П. від 18 липня 2018 року № 109, яким було затверджено акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18 липня 2018 року, шляхом визнання дійсним договору поруки від 03 вересня 2013 року № 15/05-2013-18, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ "Банк Камбіо" та зобов`язання ПАТ "Банк Камбіо" виключити з його бухгалтерського обліку за розрахунками обліку кредитів (згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитну заборгованість ТОВ "Фавор-КР" (яке в подальшому перейменоване на ТОВ "Вікторібус") за кредитним договором від 07 травня 2013 року № 15/05-2013, укладеним між ТОВ "Фавор-КР" та ПАТ "Банк Камбіо"; припинити виконання дій, визначених у наказі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северіна Ю. П. від 18 липня 2018 року № 109 щодо застосування наслідків нікчемності правочинів ПАТ "Банк Камбіо" щодо кредитної заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2013 року № 15/05-2013, укладеним між ТОВ "Фавор-КР" та ПАТ "Банк Камбіо"; стягнути з ПАТ "Банк Камбіо" на користь позивачів судові витрати зі сплати судового збору, а саме на користь ОСОБА_1 1280,68 грн, ОСОБА_2 - 896,48 грн. та ОСОБА_3 - 1 280,68 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 вересня 2020 року відкрито провадження у цій справі.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 квітня 2020 року клопотання НБУ про закриття провадження у справі задоволено.
Провадження у вказаній справі закрито.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 вересня 2019 року у вигляді заборони проведення торгів із відчуження (продажу) активів, що обліковуються на балансі ПАТ "Банк Камбіо" в частині, що стосується лоту № GL16N011181, права вимоги за кредитним договором від 07 травня 2013 року № 15/05-2013, а саме: проведення торгів нежитлового приміщення АДРЕСА_1 ; накладення арешту на майно, заборони його відчуження та заборони державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав (щодо реєстрації, перереєстрації, тощо) на наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення розташоване на 1 поверсі 3-4 поверхового житлового будинку, загальною площею 129,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 56738012110).
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спір у даному випадку виник із правовідносин за наслідками виконання договору, який укладено між юридичними особами, тому розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 квітня 2020 року - без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно оцінив правовідносини сторін та дійшов обґрунтованого висновку про те що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки основне зобов`язання - кредитний договір, було укладено між юридичними особами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на розгляд до районного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що спір повинен розглядатися за правилами господарської юрисдикції, оскільки ОСОБА_3, як поручителем, було повністю виконано кредитне зобов`язання ТОВ "Вікторібус" перед кредитором - ПАТ "Банк Камбіо", тому, вважають, що до неї перейшли всі права та обов`язки за спірним кредитним договором.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року НБУ подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що її доводи є безпідставними, а суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що даний спір не належить до юрисдикції цивільного судочинства, оскільки виник з кредитного договору, укладеного між юридичними особами в господарських правовідносинах, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частиною шостою статті 403 ЦПК України.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2020 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
З огляду на наведені вище норми законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або)фізичні особи - підприємці.
У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) та від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).
Встановивши, що спірні правовідносини виникли при виконанні кредитного договору № 15/05-2013, укладеного 07 травня 2013 року між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Фавор-КР", яке в подальшому перейменоване на ТОВ "Вікторібус", для поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності, тобто між юридичними особами та для здійсненням господарської діяльності, а також щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання - вказаного кредитного договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про віднесення цього спору до юрисдикції господарського суду.
У зв`язку з наведеним, доводи касаційної скарги з посиланням на те, що ОСОБА_3, як поручителем, було повністю виконано кредитне зобов`язання ТОВ "Вікторібус" перед кредитором - ПАТ "Банк Камбіо", тому до неї перейшли всі права та обов`язки за спірним кредитним договором, отже і спір є приватноправовим, є безпідставними, оскільки спірні правовідносини фактично стосуються виконання основного зобов`язання за кредитним договором у господарській справі, сторонами якого були юридичні особи.
Правильність посилання судами попередніх інстанцій на правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) та від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18), Велика Палата Верховного Суду підтвердила й у цій справі, а саме в ухвалі від 15 червня 2020 року, якою справу повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Отже, доводи касаційної скарги про те, що суди помилково застосували висновки Великої Палати Верховного Суду у вказаних вище справах, оскільки правовідносини у справах є неподібними, є помилковими та спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 15 червня 2020 року, постановленої в межах розгляду цієї справи.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Врахувавши наведені норми права та встановлені обставини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, правильно врахувавши вказані висновки Великої Палати Верховного Суду.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду