Постанова
Іменем України
27 липня 2021 року
м. Київ
справа №402/740/20
провадження №61-6475св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Благовіщенська міська рада Кіровоградської області,
особа, яка не брала участь у розгляді справи та оскаржувала рішення в апеляційному порядку - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у складі колегії суддів Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області з позовом, в якому просив встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, як між племінником та тіткою; визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 3,07 га, що розташована на території Кам`янокриничанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, яка відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю належала ОСОБА_3 .
Позов мотивовано тим, що відповідно до статті 1265 ЦК України ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом п`ятої черги, проте, за результатами звернення за оформленням спадщини нотаріус в усній формі повідомив, що для її оформлення необхідні підтверджуючі документи родинних відносин із спадкодавцем та оригінал правовстановлюючого документу на земельну ділянку.
Документи, які підтверджують, що ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_1 у позивача відсутні. Також відсутній оригінал державного акту на землю.
Позивач вважає, що факт його родинних зв`язків із спадкодавцем підтверджується документами, які додані до заяви, показами свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2020 року у складі судді Ясінського Л. Ю. позов задоволено. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, як між племінником та тіткою. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 3,07 га, розташовану на території Кам`янокриничанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, яка відповідно до державного акта на право приватної власності на землю належала ОСОБА_3, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем за законом на спадщину, що залишилась після смерті його тітки ОСОБА_3, до складу якої входить земельна ділянка площею 3,07 га, що розташована на території Кам?янокриничанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області. Задоволення позову не суперечить вимогам та законним інтересам сторін та відповідає чинному законодавству, не порушує прав та інтересів третіх осіб, що є підставою для задоволення позову.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року до участі у справі залучено як правонаступника відповідача Кам?янокриничанської сільської ради - Благовіщенську міську раду Кіровоградської області.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - особи, яка не брала участь у справі, задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до суду із позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права на майно в порядку спадкування, позивач визначив відповідачем Кам?янокриничанську сільську раду. Проте, з матеріалів апеляційної скарги, поданою ОСОБА_2, вбачається, що він є правнуком спадкодавця ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, по лінії матері ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та баби ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1, був неповнолітнім, тому він є особою, яка входить до кола спадкоємців п`ятої черги, має право на спадкування, а відтак має відповідати за позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодився з висновком апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняту ним постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті рішення апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 не було надано жодних підтверджуючих документів щодо родинних відносин його із спадкодавцем ОСОБА_3 .
Досліджуючи докази родинних відносин ОСОБА_2, суд неправильно визначив, що він є правнуком спадкодавця, та не врахував, що відповідно до матеріалів справи, а саме у виписці з погосподарської книги Кам`янокриничанської сільської ради вказано онуком спадкодавця - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також судом не визначено коло осіб, які є спадкоємцями після смерті спадкодавця та які успадкували її майно.
Апеляційний суд при прийняті апеляційної скарги та при її розгляді не врахував обставини позовної давності звернення до суду ОСОБА_2, оскільки останній знав про спадкове майно після смерті спадкодавця - ОСОБА_10 та при досягненні повноліття ІНФОРМАЦІЯ_7 не звертався щодо успадкування майна після смерті спадкодавця. Тому при набутті повної цивільної дієздатності ОСОБА_2, якби мав право на успадкування міг звернутися за захистом свого права на успадкування до нотаріуса чи до суду. Проте він пропустив строк позовної давності.
Зазначаючи в апеляційній скарзі, що ОСОБА_2 не знав про оформлення права власності на земельну ділянку за своєю бабою, останній не навів належних та допустимих доказів, які свідчили б про його необізнаність протягом 16 років в цілому після досягнення повноліття.
Таку позицію викладено в постанові Верховного Суду у справі № 198/339/16 (провадження № 61-18043св18), яку апеляційний суд не врахував.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 не погоджується з доводами та просить постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Відповідач відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Фактичні обставини, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
На підставі державного акту на землю за життя їй належала земельна ділянка (пай), площею 3,07 га, що розташована на території Кам`янокриничанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.
Звертаючись до суду з даним позовом до Кам`янокриничанської сільської ради (правонаступник Благовіщенська міська рада Кіровоградської області), ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до статті 1265 ЦК України він є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом п`ятої черги, проте оформити право на спадщину не має можливості в силу відсутності документів на підтвердження родинних зв`язків із спадкодавцем та правовстановлюючого документу на земельну ділянку.
На підтвердження факту родинних зв`язків із спадкодавцем посилається на покази свідків.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частинами першої та другої статті 1258 ЦК Українивстановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
За змістом статті 1264 ЦК Україниу четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина перша статті 1266 ЦК України).
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позовом є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК Українисторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.
Згідно частини першої-другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16 (провадження № 14-61цс18).
Заявлені позивачем вимоги про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем ОСОБА_3 та визнання права власності в порядку спадкування за законом як спадкоємцем п`ятої черги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2, який заперечує наявність у позивача права на спадкування з тих підстав, що він є правнуком спадкодавця ОСОБА_3 по лінії матері ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та баби ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Отже такі вимоги не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з іншою особою - органом місцевого самоврядування, за наявності особи, яка в такій ситуації має бути залучена відповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Проте, ОСОБА_6 до участі у справі у якості відповідача або співвідповідача не залучений, клопотань про його залучення співвідповідачем за цим позовом позивач не заявляв, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог внаслідок їх пред`явлення до неналежного відповідача.
У цій справі залучення належного співвідповідача до участі у справі має принципове значення, оскільки це пов`язане також й з обранням належних та ефективних способів захисту прав, на захист яких заявлено позовні вимоги. Обраний спосіб захисту особи, яка наполягає на застосуванні судового захисту її цивільного права та інтересу, має відповідати характеру та природі спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням зазначених норм матеріального права щодо спадкування, а також норм процесуального права, правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку заявленим позовним вимогам, складу учасників справи, обґрунтовано виходив з того, що, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції фактично вирішив питання про право на спадкування ОСОБА_2, який на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 був неповнолітнім, є особою, яка входить до кола спадкоємців п`ятої черги, заперечує проти вимог ОСОБА_1, а отже має відповідати за пред`явленим останнім позовом, проте до участі у справі у якості відповідача залучений не був.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач всупереч положенням статей 51, 175 ЦПК України, не зазначив усіх відповідачів, прав та інтересів яких може стосуватись ухвалене судове рішення, що призвело до вирішення справи судом першої інстанції з неналежним складом учасників та задоволено позовні вимоги до відповідача, який не має відповідати за ними.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції взагалі не з`ясував коло спадкоємців, які прийняли спадщину, не витребував шляхом надіслання запиту до нотаріуса відомості щодо осіб, які прийняли спадщину.
Суд апеляційної інстанції в силу наданих йому процесуальним законом повноважень позбавлений можливості вирішувати питання про залучення до участі інших учасників справи, в тому числі у якості належного відповідача, а отже, встановивши наведені вище обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові ОСОБА_1 у зв`язку з неналежністю складу учасників справи.
Колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №198/339/16 (провадження №61-18043св18) про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, припинення права власності на ѕ земельної ділянки, визнання права власності на ј частину земельної ділянки, оскільки висновки у вказаній постанові стосуються зовсім інших питань, ніж у справі, яка переглядається. У вказаній справі є іншими підстави звернення до суду, предмет позову, нормативно-правове регулювання, а також обставини, які формують зміст правовідносин.
Посилання заявника на висновки у наведеній постанові Верховного Суду, які стосуються строку позовної давності, є безпідставними, оскільки у справі, яка переглядається, ОСОБА_2, як особа яка не брала участі у справі, оскаржував в апеляційному порядку судове рішення, яким вирішено питання про його права і обов`язки. Будь-яких позовних вимог у цій справі ним не заявлялось і по суті не вирішувалось, а отже і питання дотримання строку позовної давності судом не могло вирішуватись.