Постанова
Іменем України
26 липня 2021 року
м. Київ
справа №415/2133/20
провадження №61-5381св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - військово-цивільна адміністрація м. Лисичанськ Луганської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 листопада 2020 року у складі судді Луньової Д. Ю. та постанову Луганського апеляційного суду від 01 березня 2021 року у складі колегії суддів Луганської В. М., Карташова О. Ю., Коновальової В. А.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду до відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області, правонаступником якої є військово-цивільна адміністрація м. Лисичанська Луганської області, з позовом, у якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення від 21 грудня 2019 року з посади бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисичанської міської ради за пунктом 3 статті 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 грудня 2019 року по день поновлення на роботі.
Позов мотивовано тим, що з 22 березня 2005 року позивач працювала на посаді бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисичанської міської ради Луганської області.
Наказом від 21 грудня 2019 року її звільнено з 21 грудня 2019 року за пунктом 3 статті 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки під час роботи жодних нарікань і зауважень до неї з боку роботодавця не було, а з 01 березня 2007 року їй встановлена третя група інвалідності, має на утриманні дитину інваліда 2 групи, а отже підстави для її звільнення відсутні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 16 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що до звільнення позивач раніше двічі притягувалась до дисциплінарної відповідальності за невиконання посадових обов`язків згідно з наказами від 07 лютого 2019 року № 21/к та від 29 березня 2019 року № 49/к у вигляді доган, а отже відсутні підстави для скасування наказу №241/к від 21 грудня 2019 року про її звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
Причиною звільнення ОСОБА_1 стало чергове невиконання трудових обов`язків, а саме неналежне оформлення та допущення помилок у складанні інвентаризаційних описів та актів інвентаризації, що призвело до порушення терміну проведення інвентаризації, графіку документообігу та своєчасного складання фінансової звітності. ОСОБА_1 без поважних причин не виконала наказ начальника відділу освіти від 10 червня 2019 року №143/агд "Про проведення інвентаризації матеріальних цінностей у закладах освіти Лисичанської міської ради" та доручення головного бухгалтера.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків про дотримання відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинами, які ними підтверджуються.
Суди належним чином не досліджували обставини щодо наявності умислу невиконання своїх обов`язків позивачем, що в свою чергу суттєво могло вплинути на відповідні висновки у справі.
Судами не відображено в оскаржуваних рішеннях, на яких підставах суди дійшли висновку, що відповідачем не пропущений строк притягнення позивача до відповідальності, оскільки згідно спірного наказу про звільнення неможливо встановити, який саме факт порушення трудової дисципліни був підставою для його видачі.
Судами не вчинено дій, направлених на з`ясування обставин системності невиконання позивачем своїх обов`язків, не досліджено посадову інструкцію працівника, не з`ясовано, чи була позивач ознайомлена із змістом цієї інструкції. Не з`ясовано, чи мало місце систематичне невиконання без поважних причини позивачем своїх службових обов`язків.
Необхідність з`ясування вказаних обставин, прямо зазначена у висновку Верховного Суду у справі № 456/2368/16 (провадження № 61- 35796св18), який суди не врахували під час розгляду справи.
Судами не враховано, що звільнення є крайньою мірою впливу на працівника за наслідками умисного невиконання покладених на нього обов`язків. Проте, позивач не мала жодного умислу на невиконання обов`язків, питання, які виникали щодо неї, мали місце лише за наслідками неналежної організації праці самим роботодавцем.
Позивач тривалий час працювала в установі відповідача без значних зауважень, є інвалідом та має дитину інваліда, яку самостійно утримує. Зазначений факт, тобто соціальний стан позивача безпосередньо прямо впливає на неможливість її звільнення з роботи без надання іншої роботи.
У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 161/6283/16 зазначено, що відповідачем не обґрунтовано тяжкість обраного виду стягнення у вигляді звільнення при тому, що безперервний стаж роботи у роботодавця складає близько 35 років, позивач є особою передпенсійного віку, має на утриманні сина інваліда, опікуном якого є, відсутність реальної шкоди, що заподіяна підприємству.
У справі № 465/6964/15-ц Верховний Суд також погодився з висновком судів про те, що відповідачем не було враховано тих обставин, що діями позивача не завдано майнової чи моральної шкоди будь-яким особам, та не враховано її безперервний стаж.
Вказані висновки Верховного Суду не враховані судами під час вирішення даного спору.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1 та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Фактичні обставини, встановлені судами
З 22 березня 2005 року ОСОБА_1 прийнята на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисичанської міської ради на підставі наказу від 22 березня 2005 року.
Згідно з Посадовою інструкцією № 28 бухгалтера централізованої бухгалтерії, затвердженої начальником відділу освіти Лисичанської міської ради, бухгалтер самостійно і в повному обсязі веде облік по складанню або приймає до обліку первинні документи, систематизує інформацію, відображену в цих документах; проводить помісячний облік списочного складу та середнього відвідування дітьми закладів дошкільної освіти, окремо по вікових категоріях, та пільгових категоріях дітей; перевіряє документи, надані на підтвердження права на пільги; на підставі табелів обліку відвідування дітей, який надається закладами дошкільної освіти, нараховує плату за утримання дітей, контролює надходження на розрахунковий рахунок благодійної допомоги; веде аналітичний облік розрахунків з батьками в меморіальному ордері № 15 "Зведення відомостей за розрахунками з батьками на утримання дітей"; виконує інші доручення головного бухгалтера (його заступника).
Наказом від 07 лютого 2019 року № 21/к "Про дисциплінарне стягнення ОСОБА_1" у зв`язку з надходженням доповідної записки головного бухгалтера ОСОБА_2 щодо факту несвоєчасної та недостовірної подачі бюджетної звітності до органів державної казначейської служби України за січень 2019 року внаслідок невиконання посадових обов`язків бухгалтером централізованої бухгалтерії ОСОБА_1, останній оголошено догану.
Наказом від 29 березня 2019 року № 49/к за систематичне невиконання посадових обов`язків та порушення строків складання та обробки первинних документів у лютому-березні 2019 року, затверджених графіком документообігу, бухгалтером централізованої бухгалтерії ОСОБА_1 оголошено догану.
Зазначені дисциплінарні стягнення є діючими, накази про застосування доган у встановленому порядку не оскаржувались.
Наказом № 143/агд від 12 червня 2019 року "Про створення комісії для інвентаризації у закладах освіти Лисичанської міської ради у 2019 році" та графіку проведення інвентаризації по закладам освіти на 2019 рік ОСОБА_1 у числі інших доручено проведення річної інвентаризації в закладах освіти згідно графіку проведення інвентаризації.
З доповідної записки головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Лисичанської міської ради ОСОБА_2 на ім`я начальника відділу освіти Лисичанської міської ради вбачається, що інвентаризаційні описи та акти двічі повертались бухгалтеру ОСОБА_1 на доопрацювання після перевірки та виявлення недоліків.
У поясненнях ОСОБА_1, наданих на ім`я начальника відділу освіти Лисичанської міської ради 21 грудня 2019 року, остання погодилась з викладеним в доповідній записці головним бухгалтером поясненнями.
17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що протоколом засідання атестаційної комісії від 17 жовтня 2019 року винесено рішення про її невідповідність займаній посаді та запропоновано роботу рівнозначну за оплатою праці, у закладі загальної середньої освіти за місцем проживання, у Лисичанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 6, Лисичанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 25 або в будь-якому іншому загальноосвітньому навчальному закладі міста на посаду комірника.
ОСОБА_1, не є членом профспілки Лисичанської міської організації профспілки працівників освіти та науки.
Наказом № 241/к від 21 грудня 2019 року позивача звільнено за пунктом 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на неї.
За змістом вказаного наказу, підставою для звільнення позивача стало неналежне оформлення та допущення помилок у складанні інвентаризаційних описів та актів інвентаризації, що призвело до порушення терміну проведення інвентаризації, графіку документообігу та своєчасного складання фінансової звітності. Вказаними діями ОСОБА_1 без поважних причин не виконала наказ начальника відділу освіти від 10 червня 2019 року № 143/агд "Про проведення інвентаризації матеріальних цінностей у закладах відділу освіти Лисичанської міської ради" та доручення головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти, чим порушила статтю 139 КЗпП України щодо обов`язків працівника сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу.
Крім того ОСОБА_1 раніше двічі притягувалась до дисциплінарної відповідальності за невиконання посадових обов`язків згідно з наказами відділу освіти Лисичаснької міської ради від 07 лютого 2009 року № 21/к та від 29 березня 2019 року № 49/к.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційні скарги задоволенню не підлягають.