Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 263/7339/16-ц
провадження № 61-4799св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Спартак",
відповідач - ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Отель "Спартак", Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНТОРГ - КОМ", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрегат СВ", ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАЙФ - ЛАЙТ", приватний нотаріус Бедненко Сергій Валерійович, приватний нотаріус Подолян Ольга Олександрівна, арбітражний керуючий Лисиченко Яна Володимирівна, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майноюридичного департаменту Маріупольської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Спартак" на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2018 року у складі судді Кір`якової Н. П. та постанову Донецького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Биліни Т. І., Мальцевої Є. Є., Мироненко І. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Спартак" (далі - ТОВ "ГК "Спартак") звернулося з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Отель "Спартак" (далі - ТОВ "Отель "Спартак"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНТОРГ - КОМ" (далі - ТОВ "ДОНТОРГ-КОМ", ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрегат СВ" (далі - ТОВ "Фрегат СВ"), ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАЙФ - ЛАЙТ" (далі - ТОВ "АВТОТРАЙФ - ЛАЙТ"), приватний нотаріус Бедненко С. В., приватний нотаріус Подолян О. О., арбітражний керуючий Лисиченко Я. В., відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майноюридичного департаменту Маріупольської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва та витребування майна.
Позов обгрунтований тим, що згідно зі свідоцтвом від 28 січня 2015 року, реєстровий номер 329, виданого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Бедненком С. В., Горбенко М. М. 18 червня 2014 року придбав на аукціоні нежитлову будівлю готелю (комплексу) загальною площею 4 443,7 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 .
Аукціон є таким, що не відбувся, оскільки продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАЙФ - ЛАЙТ" (далі - ТОВ "АВТОТРАЙФ - ЛАЙТ") набуло право власності на спірне майно без законних підстав, оскільки під час проведення аукціону як продавець діяла арбітражний керуючий ОСОБА_5, яка не мала таких повноважень. Акт про передання права власності на нерухоме майно та протокол аукціону від 18 червня 2014 року не містили інформації щодо майна, яке продане ОСОБА_1 . Після аукціону між продавцем і покупцем не було укладено нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу спірного майна. Проте 28 січня 2015 року приватний нотаріус Бедненко С. В. видав ОСОБА_1 свідоцтво про придбання ним на аукціоні нежитлової будівлі готелю (комплексу) загальною площею 4 443,7 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1, яке складається з готелю літ. А-4, підвалу літ. А-4/п, основної будівлі літ. А-5, підвалу літ. п А/5п, ганку літ. а -7, приямку літ. а8-а13, підвалу літ. А 3/п, прибудови літ. А 2-1, підвалу літ. А 2/п, прибудови літ. А3-1, прибудови літ. Р1-1, щитової літ. Р-1, гаражу літ. Н-1.
Крім того, всупереч вимогам закону гроші за продане на аукціоні майно не були перераховані покупцем на спецрахунок продавця, докази про передачу готівкових коштів за продане на аукціоні майно відсутні, що також свідчить про те, що аукціон фактично не відбувся. Отже, спірне майно вибуло з володіння ТОВ "ГК "Спартак" поза його волевиявленням.
З урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсним свідоцтво від 28 січня 2015 року, реєстровий номер 329, видане приватним нотаріусом Бедненком С. В., про придбання ОСОБА_1 на аукціоні 18 червня 2014 року нежитлової будівлі готелю /комплексу/ загальною площею 4 443,7 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1, витребувати на користь позивача від ОСОБА_1 нерухоме майно готелю " Спартак", що складається з цокольного поверху літ. А4/п та прибудови літ. А4-2, загальною площею 752,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а також з чужого незаконного володіння ОСОБА_1, ТОВ "ДОНТОРГ - КОМ", ОСОБА_3 та ТОВ "Отель "Спартак", оскільки ці приміщення на користь вказаних осіб не відчужувалися, тому вони володіють ними незаконно.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, у позові відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не є суб`єктом правовідносин, які виникли під час набуття права власності ОСОБА_1 . Права позивача на спірне майно припинилися під час переходу права власності до ТОВ "Фрегат СВ" і не поновлювалися.
Суд встановив законність набуття ОСОБА_1 права власності щодо спірного майна та можливість вільного розпорядження належним йому майном.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання недійсним свідоцтва від 28 січня 2015 року, реєстровий номер 329, виданого приватним нотаріусом Бедненком С. В., про придбання ОСОБА_1 на аукціоні 18 червня 2014 року нежитлової будівлі готелю (комплексу), розташованого на АДРЕСА_1, оскільки аукціон не визнано таким, що не відбувся або проведений незаконно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ТОВ "ГК "Спартак" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просило їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не з`ясували обставини та неправильно застосували норми матеріального права.
Під час проведення аукціону 18 червня 2014 року діяла заборона відчуження майна боржника, процедура, під час якої могло бути продане нерухоме майно готелю, судом введена не була, нерухоме майно готелю продано без укладення нотаріально посвідченого договору, що передбачено статтею 50 Закону України № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII), відповідач ОСОБА_1 кошти не сплатив.
Суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги позивача про витребування нерухомого майна, готелю площею 4 443, 7 кв. м. Суд апеляційної інстанції залишив без уваги ці обставини, хоча і встановив, що позивач подав позов про витребування нерухомого майна готелю площею 4 443 кв. м.
Суди не звернули уваги, що позивач вдруге звернувся до суду за захистом своїх прав щодо майна - готелю. Позивач довів, що поза його волею позбавлений права володіти готелем, який вибув унаслідок спланованих дій організованої групи.
Суди не надали оцінки тому факту, що набувачі належного позивачу нерухомого майна готелю не є добросовісними набувачами.
Починаючи з червня 2013 року, всі набувачі готелю безоплатно передавали нерухоме майно ТОВ "ДОНТОРГ - КОМ", який до моменту ухвалення рішення судом першої інстанції використовував його у власних інтересах.
Суди встановили, що позивач 06 березня 2013 року уклав з ТОВ "Фрегат СВ" договори позики грошових коштів та іпотеки нерухомого майна готелю. Внаслідок невиконання позивачем грошових зобов`язань 25 березня 2013 року третейський суд звернув на користь ТОВ "Фрегат СВ" стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно готелю з усіма надвірними будівлями і спорудами.
Основним питанням у цій справі є питання набуття ТОВ "Фрегат СВ" права власності на нерухоме майно готелю. Позивач навів докази, що ТОВ "Фрегат СВ" не набув право власності, тому не міг відчужувати нерухоме майно готелю. Проте суди не взяли до уваги надані докази, а суд апеляційної інстанції безпідставно визнав їх як недопустимі і неналежні.
У матеріалах справи № 263/6129/13-ц відсутні договори позики, іпотеки, рішення третейського суду, на які суди посилаються, проте їх не досліджували.
У справі 805/3896/13-а підтверджена відсутність порушеного права ТОВ "Фрегат СВ", яке підлягає захисту. Встановлено протиправність рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду від 25 березня 2013 року у справі № 3-17/2013. Власником спірного майна є ТОВ "ГК "Спартак".
У судах позивач довів, що рішення третейського суду не є рішенням суду згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України, проте ці аргументи суди до уваги не взяли.
Рішення третейського суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно готелю з усіма надвірними будівлями спорудами не є рішенням суду щодо права власності на це майно, яке може бути підставою для реєстрації переходу права власності від позивача до ТОВ "ТОВ Фрегат СВ". Тому ТОВ "Фрегат СВ" для реєстрації права власності надало постанову окружного адміністративного суду у справі № 805/3896/13-а, яка була скасована судом апеляційної інстанції.
Наведені обставини спростовують посилання судів на рішення третейського суду від 25 березня 2013 року як підставу виникнення у ТОВ "Фрегат СВ" права власності на нерухоме майно.
Позивач посилався на те, що договір іпотеки між ним та ТОВ "Фрегат СВ" не укладався та не створював прав та обов`язків для сторін. Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про третейські суди" третейський суд не міг винести рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке могло бути підставою для реєстрації права власності відповідно до статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Суди не взяли до уваги положення частини восьмої статті 82 ЦПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.
Факти укладення договорів позики та іпотеки повинні встановлюватися у цій справі.
Не відповідає дійсності посилання судів на те, що укладення договорів іпотеки та позики між позивачем та ТОВ "Фрегат СВ" підтверджується постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року, оскільки Вищий адміністративний суд України у справі № 805/3896/13-а дійшов висновку, що рішення третейського суду від 25 березня 2013 року ухвалене з порушенням підвідомчості, оскільки стосується нерухомого майна і не підлягає виконанню.
Щодо не оскарження рішення третейського суду, то позивач вказав таке.
Коли позивач дізнався про рішення третейського суду, то нерухоме майно готелю належало ОСОБА_4
ТОВ "Фрегат СВ" не зверталося до компетентного суду для отримання виконавчих документів та не надало рішення третейського суду як підставу для реєстрації прав власності на нерухоме майно готелю, а послалося на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року. Отже, рішення третейського суду не мало практичного значення та не вплинуло на перехід права власності до ТОВ "Фрегат СВ".
Позивач вважає, що обрав ефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки після скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року немає правових наслідків реєстрації права власності за ТОВ "Фрегат СВ", тому воно не набуло права власності на нерухоме майно.
З огляду на доводи позивача в судах попередніх інстанцій немає необхідності визнавати торги недійсними, оскільки такі є нікчемними.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про обґрунтованість судових рішень. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Суди встановили законність переходу права власності на майновий комплекс ТОВ "ГС "Спартак" до ТОВ "Фрегат СВ" до ОСОБА_4 до ТОВ "АВТОТТРАЙФ -ЛАЙТ" до ОСОБА_1 на законних підставах.
ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, яке придбане ним на прилюдних торгах.
Протокол аукціону від 18 червня 2014 року № 12/5 та акт про передання права власності на нерухоме майно від 18 червня 2014 року, посвідчені нотаріально. Нотаріус пояснив, що у протоколі аукціону і акті про передання права власності на нерухоме майно було допущено описку, не зазначено вулицю, на якій розташоване майно. Підставою для визначення вулиці з метою реєстрації права власності за ОСОБА_1 став договір купівлі-продажу від 10 червня 2014 року № 3281, де зазначені відомості про об`єкт.
У встановленому законом порядку торги не визнані таким, що не відбулися або недійсними, результати аукціону відображені у протоколі аукціону від 18 червня 2014 року № 12/5 та акті про передання права власності на нерухоме майно від 18 червня 2014 року, є законними, не має підстав визнавати свідоцтва про право власності на спірне майно недійсним та витребування з цих підстав спірного майна у відповідача.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10 червня 2013 року № 3281, посвідчений приватним нотаріусом, та договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05 червня 2013 року № 2073, посвідчений приватним нотаріусом, не оскаржені, незаконними не визнані.
ТОВ "ГК "Спартак" не є суб`єктом правовідносин, що виникли під час набуття права власності ОСОБА_1 на зазначений комплекс, його права не порушені, тому підстав для пред`явлення позову немає.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, щозгідно з рішенням Господарського суду Донецької області від 26 грудня 2008рокуза ТОВ "ГК "Спартак" визнано право власності на нерухоме майно готелю площею 4443,7 кв. м.Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25 червня 2009рокуза позивачем визнано право власності на нерухоме майно готелю площею 752,7 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 .
На підставі цих рішень 30вересня 2009 рокупозивач зареєстрував право власності на нерухоме майно готелю загальною площею 5 196,4 кв. м(4 443,7+752,7) у Державному реєстрі прав власності.
06березня 2013 рокуміж ТОВ "Фрегат СВ" та ТОВ "ГК"Спартак" укладений договір позики коштів № 1/06/03, згідно з яким ТОВ "Фрегат СВ" передало у власність ТОВ "ГК"Спартак" кошти у розмірі 500 000,00 грн, а останній зобов`язався повернути отримані кошти у строк до 22 березня 2013 року. У зв`язку з невиконанням ТОВ "ГК "Спартак" умов договору позики від 06 березня 2013 рокуТОВ "Фрегат СВ" звернулося до Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації "Правозахист підприємств та громадян України" із позовом до ТОВ "ГК "Спартак" про звернення стягнення за договором позики та про визнання договору іпотеки дійсним.
Рішенням Донецького обласного постійно діючого третейського суду від 25 березня 2013 рокуу справі № 3-17/2013 позовні вимоги ТОВ "Фрегат СВ" задоволено у повному обсязі. Договір іпотеки від 06 березня 2013рокувизнано дійсним та звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором позики на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно з усіма надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2013року.
На підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року ТОВ "Фрегат СВ" зареєструвало за собою право власності на спірне майно. Постанова набрала законної сили 26 квітня 2013 року (т. 1 а. с. 68-71).
Постановою Апеляційного адміністративного суду Донецької області від 30 серпня 2013 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року скасована з тих підстав, що окружний адміністративний суд не витребував справу з третейського суду, до компетенції якого не входило вирішення питання щодо нерухомого майна, не перевірено, чи видавалися на виконання рішення третейського суду виконавчі документи.
05 червня 2013 року між ТОВ "Фрегат СВ" та ОСОБА_4 укладений договір купівлі - продажу спірного майна (т. 1 а. с. 36).
11 червня 2013 року між ОСОБА_4 та ТОВ "АВТОТРАЙФ - ЛАЙТ" укладений договір купівлі - продажу спірного майна (т. 1. а. с. 37).
12 червня 2013 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з позовом до ОСОБА_4, ТОВ "Фрегат СВ", ТОВ "АВТОТРАЙФ - ЛАЙТ" про визнання договорів купівлі-продажу недійсними з тих підстав, що право власності на спірне майно зареєстроване на підставі пізніше скасованої постанови Донецького окружного адміністративного суду. Крім того, були заявлені вимоги про витребування усієї площі готельного комплексу в розмірі 5 196,4 кв. м.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2013 року у задоволенні позову до ОСОБА_4, ТОВ "Фрегат СВ", ТОВ "АВТОТРАЙФ - ЛАЙТ" про визнання вищевказаних договорів купівлі - продажу недійсними, визнання права власності на спірне майно площею 5 196,4 кв. м та витребування спірного майна у відповідачів відмовлено (справа № 263/6129/13ц).
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2014 року апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2013 року залишено без змін (справа № 263/6129/13ц).
08 червня 2014 року Донецькою товарною біржою проведені торги, за результатами яких ОСОБА_1 придбав спірне майно у ТОВ "АЗОВТРАЙФ-ЛАЙТ" за 1 789 276,65 грн у зв`язку з банкрутством останнього.У протоколі торгів вказано, що у зв`язку з відсутністю в боржника банківського рахунку розрахунок здійснюється готівкою, а в акті про передання права власності на нерухоме майно - сторони претензій одна до одної не мають.
28 січня 2015 року на підставі протоколу торгів та акта про передання права власності приватним нотаріусом Бедненком С.В. на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на спірне майно, що раніше належало ТОВ "АВТОТРАЙФ -ЛАЙТ" (т.1, а. с. 41 - 44).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення частково касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.
До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться усі випадки, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).
Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010, провадження № 14-308цс18, зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що створює, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19 та від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19, задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування майна в порядку статті 388 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції, в межах своїх повноважень, повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.
У цій справі з урахуванням підстав позову суди мали з`ясувати, чи вибуло нерухоме майно готелю від позивача не з його волі ( пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України), чи існують винятки, згідно з якими майно не може бути витребувано від добросовісного набувача (частина друга статті 388 ЦК України), чи є підстави визнати недійсним свідоцтво про придбання майна на аукціоні.
Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Відмовивши в позові, суди виходили з того, що ТОВ "Фрегат СВ" набуло право власності на нежитлову будівлю (комплекс готелю), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Оскільки ТОВ "Фрегат СВ" набуло право власності на майно, яке просить витребувати позивач, то мало право на укладання договору купівлі-продажу з ОСОБА_4 . Доказів на підтвердження того, що зазначена реєстрація права власності визнана недійсною у встановленому законом порядку чи скасована, позивач суду не надав.
Обставини справи суди встановили на підставі судових рішень та виходили з такого.
Рішенням Донецького обласного постійно діючого третейського суду від 25 березня 2013 року у справі №3-17/2013 позовні вимоги ТОВ "Фрегат СВ" задоволено у повному обсязі, договір іпотеки від 06 березня 2013 року визнано дійсним, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно з усіма надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором позики. Це рішення суду не скасоване.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 11 жовтня 2013 року у справі №263/6129/13-ц за позовом ТОВ "ГК Спартак" до ОСОБА_4, ТОВ "Фрегат СВ", ТОВ "АВТОТРАЙф -ЛАЙТ" про визнання права власності, визнання договорів купівлі - продажу недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Це рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2014 року (т. 5, а. с. 57 - 64)
На підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року ТОВ "Фрегат СВ" зареєструвало за собою право власності на спірне майно. Постанова набрала законної сили 26 квітня 2013 року (т.1, а. с. 68 - 71).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з урахуванням встановлених обставин у цій справі дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції статей 378, 388 ЦК України щодо права власника майна витребувати майно від особи, яка не є добросовісним набувачем, а набула майно безоплатно в порядку не передбаченому для виконання судового рішення, є непереконливими.
З висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з якою відповідно до Конвенції право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 24; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії), § 231,Pretto and Others v. Italy (Претто та інші проти Італії), § 21), Верховний Суд зазначає, що ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Згідно з Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень умотивованість судових рішень повинна засвідчувати дотримання суддею принципів, сформульованих Європейським судом з прав людини (а саме повага до права на захист та на справедливий суд). При викладенні мотивів прийняття рішення необхідно відповісти на аргументи сторін, тобто на кожен окремий пункт вимог та аргументи захисту. Це є важливою гарантією, яка дає можливість сторонам переконатися в тому, що їхні доводи були вивчені, а отже, суддя взяв їх до уваги (пункти 3 7- 38).
В апеляційній скарзі, викладеній на 37 сторінках, ТОВ "ГК "Спартак" посилалося на те, що обставини встановлені рішенням третейського суду підлягають доказуванню у загальному порядку. Висновки, викладені у рішенні Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2013 року у справі № 263/6129/13-ц, про незаконне набуття права власності на нерухоме майно готелю ТОВ "Фрегат СВ", його право на укладення з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу цього майна, не є обставинами, а правовою оцінкою фактів, яка не є обов`язковою для суду. Донецький окружний адміністративний суд у справі № 805/3896/13-а не встановив обставини укладення ТОВ "ГК "Спартак" та ТОВ "Фрегат СВ" договорів позики та іпотеки. Ця постанова суду першої інстанції була скасована судом апеляційної інстанції.
Верховний Суд зазначає, що перевіряючи доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не взяв до уваги норми процесуального права, на які посилалося ТОВ "ГК "Спартак".
Згідно з частинами четвертою, п`ятою, сьомою, восьмою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про третейські суди" обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов`язковому доказуванню при розгляді цивільних, господарських та інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.
Суд першої інстанції зазначив, що встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2013 року у справі № 263/6129/13ц обставини щодо законного набуття права власності на спірне майно ТОВ "Фрегат СВ" та законне право на укладання договору купівлі - продажу спірного майна ОСОБА_4 мають преюдиційне значення і доказуванню не підлягають.
Верховний Суд зауважує, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
У рішенні Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2013 року у справі № 263/6129/13ц зазначено, що доказів на підтвердження того, що рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації "Правозахист підприємств та громадян України" від 25 березня 2013 року у справі № 3-17/2013, яким визнано дійсним договір іпотеки від 06 березня 2013 року та звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 06 березня 2013 року, скасоване та є судове рішення, яким встановлено його неправомірність, суду не надано, крім того, законність чи незаконність судового акта у будь-якому разі повинна бути встановлена у належному процесуальному порядку.
Як випливає з рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 жовтня 2013 року у справі № 263/6129/13ц, суд не досліджував саме рішення третейського суду, не встановлював обставини встановлені третейським судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
У справі № 805/3896/13а суди апеляційної та касаційної інстанцій встановили, що позовні вимоги ТОВ "Фрегат СВ" ґрунтуються на рішенні третейського суду, яке не підлягає виконанню, оскільки прийняте у справі з порушенням підвідомчості. Суди дійшли висновку, що у ТОВ "Фрегат СВ" відсутнє порушене право, яке підлягає захисту та стосовно якого заявлений позов.
Встановивши обставини на підставі рішення третейського суду, суд не взяв до уваги, що згідно з частиною восьмою статті 82 ЦПК України, статті 38 Закону України "Про третейські суди, обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов`язковому доказуванню при розгляді цивільної справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.
Крім того, у матеріалах справи відсутнє рішення третейського суду, договори позики та іпотеки, укладені ТОВ "ГК "Спартак" і ТОВ "Фрегат СВ".
Отже, суд апеляційної інстанції не перевірив, чи встановив суд першої інстанції обставини набуття права власності на нерухоме майно готелю ТОВ "Фрегат СВ" та його вибуття від ТОВ "ГК "Спартак".
Є необгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що позивач не оскаржував рішення третейського суду від 25 березня 2013 року, оскільки його не оскарження позивачем не впливає на з`ясування обставин цієї справи, оскільки встановлені рішенням третейського суду обставини не мають преюдиційного значення (частина восьма статті 82 ЦПК України).
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не надав доказів, що між ТОВ "ГК "Спартак" та ТОВ "Фрегат СВ" договір іпотеки не укладався не відповідає визначеним цивільним процесуальним законом правилам доказування, оскількинеможливо надати договір, який сторона, за її твердженням, не укладала, а в такому випадку інша сторона має довести, що договір укладався.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у справі № 805/3896/13-а задоволена апеляційна скарга ТОВ "ГК Спартак" у справі № 805/3896/13-а. Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року скасована. У задоволенні позовних вимог ТОВ "Фрегат СВ" до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Дійшовши висновку про те, що право власності на нерухоме майно готелю ТОВ "Фрегат СВ" зареєстроване на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року (т.1, а. с. 68 - 71), суд апеляційної інстанції не перевірив доводи апеляційної скарги про скасування цього рішення, отже, не набуття цим товариством права власності на майно, яке просить витребувати позивач.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги щодо набуття права власності ТОВ "Фрегат СВ" на спірне майно та його вибуття з володіння ТОВ "ГК Спартак".
В апеляційній скарзі позивач вказував, що висновок суду першої інстанції про право ТОВ "АВТОТРАЙФ-ЛАЙТ" продати належне йому майно на аукціоні є помилковим, оскільки господарським судом не введена процедура банкрутства або санації цього товариства, не призначені особи, які могли здійснювати продаж майна боржника (ліквідатор, управляючий санацією), тому відсутні правові підстави для продажу майна у справі про банкрутство № 905/834/14.
Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 за результатами торгів, проведених 18 червня 2014 року Донецькою товарною біржою, придбав спірне майно у ТОВ "АВТОТРАЙФ - ЛАЙТ". Торги такими, що не відбулися або недійсними не визнані.
Суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому факту, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 12 березня 2014 року у справі № 905/834/14 заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмета застави. Отже, суд не з`ясував, чи мав право розпорядник майна виставляти на торги майно, чи мав право його продавати.
Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги та не спростував їх, висновки суду щодо спростування таких доводів апеляційної скарги суд у рішенні не виклав, не з`ясував, чи були проведені торги в порядку, встановленому для виконання судового рішення, чи була введена процедура ліквідації боржника ТОВ "АВТОТРАЙФ - ЛАЙТ", під час якої можливий продаж майна банкрута, тобто в порядку встановленому для виконання судового рішення.
З огляду на надану оцінку аргументів ТОВ "ГК "Спартак" та висновків судів першої й апеляційної інстанцій Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, не спростував твердження та заперечення сторін, не встановив всіх обставин справи з урахуванням підстав позову та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Отже, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді справи суд апеляційної інстанції має з`ясувати обставини справи, надати належну оцінку доводам апеляційної скарги та вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права.