Постанова
Іменем України
27 липня 2021 року
м. Київ
справа № 659/50/20
провадження № 61-517св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна установа "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пестрецової Римми Геннадіївни на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 17 вересня 2020 року у складі судді Цесельської О. С. та постанову Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Вейтас І. В., Радченка С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної установи "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обгрунтування позовних вимог зазначила, що за наказом відповідача від 22 жовтня 2015 року № 177-ОС в порядку переведення її було прийнято на посаду помічника лікаря-епідеміолога другої кваліфікаційної категорії Нижньосірогозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу на неповний робочий день з 23 жовтня 2015 року.
В подальшому, наказом від 27 вересня 2018 року № 149-ОС її було прийнято за сумісництвом на посаду фельдшера санітарного з 01 жовтня 2018 року.
У жовтні 2019 року бухгалтером Горностаївського міжрайонного відділу їй було запропоновано отримати попередження про майбутнє скорочення, від чого вона відмовилася у зв`язку із відсутністю пропозиції зайняти наявні вакантні посади у відповідача, про що було складено відповідний акт.
16 грудня 2019 року відповідачем було видано наказ № 206-ОС про звільнення 31 грудня 2019 року по Нижньосірогозькому районному лабораторному відділенню Горностаївського міжрайонного відділу помічника лікаря-епідеміолога та фельдшера санітарного ОСОБА_1 у зв`язку з ліквідацією районних лабораторних відокремлених структурних підрозділів та скороченням штату на підставі наказу відповідача від 25 жовтня 2019 року № 65.
Позивачка вважає дії відповідача щодо її звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України протиправними через невиконання вимог статті 49-2 цього Кодексу.
Посилаючись на вищезазначені обставини, позивачка просила суд скасувати наказ виконуючого обов`язки директора Державної установи "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" від 16 грудня 2019 року № 206-ОС про звільнення позивача 31 грудня 2019 року з посади помічника лікаря-епідеміолога та фельдшера санітарного Нижньосірогозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу Державної установи "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" у зв`язку із ліквідацією районних лабораторних відділень відокремлених структурних підрозділів та скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити її на посадах помічника лікаря-епідеміолога та фельдшера санітарного Нижньосірогозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу Державної установи "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" з 31 грудня 2019 року; стягнути з Державної установи "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з відрахуванням обов`язкових платежів з 01 січня 2020 року по день ухвалення рішення суду; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 17 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства та з дотриманням встановленої процедури.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 17 вересня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пестрецова Р. Г. звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 17 вересня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у вищевказаній справі.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
16 березня 2021 року на адресу Верховного Суду від Державної установи "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пестрецової Р. Г., в якому відповідач просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
11 березня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала на посаді помічника лікаря-епідеміолога другої кваліфікаційної категорії (0,5 ставки) та за сумісництвом (0,25 ставки) - на посаді фельдшера санітарного Нижньосірогозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу у Державній установі "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України".
На виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27 червня 2019 року № 1475 "Про затвердження Плану лабораторної мережі в системі громадського здоров`я", яким було визначено проведення оптимізації мережі лабораторних центрів Міністерства охорони здоров`я України з метою скорочення витрат на їх утримання на 10% за загальним фондом державного бюджету, наказом керівника Державної установи "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" від 25 жовтня 2019 року № 65 було затверджено нову структуру та штатний розпис установи, яким передбачено ліквідацію Нижньосірогозького районного лабораторного відділення як структурного підрозділу Горностаївського міжрайонного відділу відповідача та, відповідно, скорочення посади позивача з її звільненням після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання персонального попередження за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства України, наданням пільг та компенсацій згідно з законом, зокрема вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Відповідно до акту від 28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 відмовилася від підпису про отримання персонального попередження № 6, виданого на підставі наказу від 25 жовтня 2019 року № 65.
Наказом від 16 грудня 2019 року № 206-ОС позивача звільнено з посади помічника лікаря-епідеміолога та фельдшера санітарного Нижньосірогозького районного лабораторного відділення Горностаївського міжрайонного відділу відповідача у зв`язку з ліквідацією районних лабораторних відділень відокремлених структурних підрозділів та скороченням штату з 31 грудня 2019 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі наказу відповідача від 25 жовтня 2019 року № 65, структури від 16 жовтня 2019 року та штатного розпису від 17 жовтня 2019 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.