Постанова
Іменем України
26 липня 2021 року
м. Київ
справа № 759/6119/20
провадження № 61-7821св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - генеральний директор державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" Лісіна Ганна Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року у складі судді Петренко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (далі - ДП "УкрНДНД"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - генеральний директор ДП "УкрНДНД" Лісіна Г. В., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що наказом ДП "УкрНДНД" від 17 березня 2020 року № 21-К його було звільнено з посади начальника юридичного відділу у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, на підставі пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вважав своє звільнення незаконним, оскільки між ним і ДП "УкрНДНД" було укладено безстроковий трудовий договір, оформлений наказом ДП "УкрНДНД" від 01 серпня 2019 року № 85-К, згідно з яким його було прийнято на посаду провідного юрисконсульта юридичного відділу ДП "УкрНДНЦ". Наказом ДП "УкрНДНЦ" від 08 січня 2020 року № 01-К його було переведено на посаду начальника юридичного відділу з 08 січня 2020 року. Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України як уповноваженим органом управління надано згоду на призначення його начальником юридичного відділу ДП "УКрНДНЦ". Відтак, призначення його на посаду начальника юридичного відділу ДП "УкрНДНЦ" відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року на посаді начальника юридичного відділу ДП "УкрНДНЦ" поновлено ОСОБА_4
17 березня 2020 року йому вручено пропозицію, якою запропоновано іншу роботу на вакантних посадах ДП "УкрНДНЦ". Разом з тим, роботодавець умисно не запропонував усіх вакантних посад, які були на той час, серед яких були посади першого заступника та заступника генерального директора ДП "УкрНДНЦ", які передбачені структурою і штатним розписом ДП "УкрНДНЦ". Таким чином, при його звільненні були грубо порушені вимоги частини другої статті 40 КЗпП України. Крім того, роботодавець не отримав погодження від уповноваженого органу управління, яким є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним наказ ДП "УкрНДНЦ" від 17 березня 2020 року № 21-К; поновити його на посаді начальника юридичного відділу ДП "УкрНДНЦ"; стягнути з ДП "УкрНДНЦ" середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 18 березня 2020 року по день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі, та 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача був прийнятий на виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Таким чином, звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства України. При цьому відповідач не допустив порушень вимог частини другої статті 40 КЗпП України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Підставою касаційного оскарження є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні його позову, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що при його звільненні ДП "УкрНДНЦ" порушило вимоги пункту 7.5 Статуту цього підприємства, пункту 1.7 Положення про юридичний відділ, затвердженого наказом в.о. генерального директора ДП "УкрНДНЦ" від 05 жовтня 2016 року № 292, які передбачають необхідність отримання для цього погодження Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Крім того, відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України у день звільнення відповідач мав запропонувати йому вакантні посади першого заступника та заступника генерального директора з наукової роботи ДП "УкрНДНЦ", однак ці посади запропоновані йому не були.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2020 року ДП "УкрНДНЦ" подано відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом ДП "УкрНДНЦ" від 01 серпня 2019 року № 85-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду провідного юрисконсульта юридичного відділу з 02 серпня 2019 року.
Наказом ДП "УкрНДНЦ" від 08 січня 2020 року № 01-к ОСОБА_1 було переведено з посади провідного юрисконсульта юридичного відділу на посаду начальника юридичного відділу з 08 січня 2020 року, з посадовим окладом згідно штатного розпису, зі збереженням доплати за інтенсивність праці у розмірі 50 % посадового окладу.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року у справі № №759/22393/19 частково задоволено позов ОСОБА_4 до ДП "УкрНДНЦ", третя особа - генеральний директор ДП "УкрНДНЦ" Лісіна Г. В., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Визнано незаконним наказ директора ДП "УкрНДНЦ" від 28 жовтня 2019 року № 144-К про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника юридичного відділу на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника юридичного відділу ДП "УкрНДНЦ" з 29 жовтня 2019 року.
Стягнуто з ДП "УкрНДНЦ" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2019 року по 12 березня 2020 року у розмірі 76 376,88 грн з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.
17 березня 2020 року ОСОБА_1 було надано пропозиції про переведення на іншу посаду у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, на підставі пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України. Від запропонованих йому посад ОСОБА_1 відмовився, що підтвердив своїм підписом у пропозиції про переведення.
Наказом ДП "УкрНДНЦ" від 17 березня 2020 року № 21-К ОСОБА_1 звільнено з посади начальника юридичного відділу згідно з пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року у справі № 759/22393/19.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.