Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа №523/5275/17
провадження № 61-18681св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду
м. Одеси від 22 травня 2019 року у складі судді Середи І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом
до ОСОБА_3, третя особа - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання батьківства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2010 року він мав стосунки
з ОСОБА_3, і ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 .
Зазначав, що на момент народження дитини ОСОБА_3 знаходилася
у шлюбі з ОСОБА_6, тому у свідоцтві про народження батьком дитини було вказано її чоловіка.
Вказував, що після народження дитини він постійно спілкувався з нею, цікавився її життям, брав участь у навчанні та вихованні, надавав матеріальну допомогу. Однак на цей час ОСОБА_3 перешкоджає
у спілкуванні з дитиною.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати його батьком дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- виключити з актового запису про народження дитини відомості про батька ОСОБА_6 та змінити прізвище дитини на " ОСОБА_9", а по батькові на " ОСОБА_10".
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 20 жовтня 2020 року,позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов`язано внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, № 1849, складеного 27 лютого 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану
у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, виключивши відомості про батька " ОСОБА_6",
в графі відомості про батька записати " ОСОБА_1", змінивши прізвище дитини з " ОСОБА_11" на " ОСОБА_9", по батькові
зі " ОСОБА_12" на " ОСОБА_10".
В іншій частині актовий запис залишено без змін.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані докази
у сукупності, факт ухилення відповідача від проведення судової експертизи для встановлення кровного споріднення, підтверджують факт батьківства позивача стосовно ОСОБА_7 . Причиною незвернення із позовом стало те, що коли дитина народилася позивач не хотів компрометувати відповідача перед родичами та чоловіком, тому не піднімав питання про батьківство, не бажав розбивати сім`ю. Однак при цьому надавав допомогу, зустрічався з ним і бажає це продовжувати, а також займатися вихованням, надавати матеріальне забезпечення. Тому суд першої інстанції зазначив,
що пропуск позовної давності для пред`явлення вимог щодо визнання батьківства позивачем пропущено з поважних причин і з боку держави
в особі суду права позивача та дитини на юридичне встановлення спорідненості незалежно від волі інших осіб підлягають захисту і це відповідає рішенню Європейського суду з прав людини у справі "Гронмарк проти Фінляндії".
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Одеській міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання батьківства, відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 12 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-12598св19).
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, врахувавши встановлені у справі обставини, пояснення сторін, виходячи
з найкращих інтересів дитини, дійшов правильного висновку про те,
що позивач пропустив строк позовної давності для пред`явлення вимог щодо визнання батьківства з поважних причин, і збоку держави в особі суду права позивача та дитини на юридичне встановлення спорідненості незалежно від волі інших осіб підлягають захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_3,посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій
не врахували того, що позивач був обізнаний, що на момент зачаття
та народження дитини вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, він заяву разом із нею до органів реєстрації актів цивільного стану не подавав
та не оскаржував батьківство померлого ОСОБА_6, тобто свідомо ігнорував усі можливі наслідки такої бездіяльності.
Зазначає, що грошові кошти, які позивач переводив на її банківські рахунки, були оплатою за товар, виробництвом якого вона займалася, та допомогою на поховання її померлого чоловіка. Доказів того, що саме позивач перераховує на її картку кожного місяця по 3 000,00 грн протягом року, матеріали справи не містять.
Вважає, що позивач пропустив позовну давність, навіть якщо рахувати початок позовної давності від дати смерті її чоловіка, з клопотанням про поновлення такого строку позивач до суду не звертався.
Вказує, що ОСОБА_5 не знайомий з позивачем, не знає його ні як батька, ні як людину, будь-який психологічний контакт між ними відсутній. Враховуючи інтереси дитини, немає підстав вважати, що автоматичне поновлення строку позовної давності судом якимось чином виходить з інтересів дитини.
Вважає, що поява в житті ОСОБА_5 нового незнайомого чоловіка, який би назвався справжнім батьком, зруйнує усталену та знайому картину буття малолітньої дитини, що може призвести до непоправних наслідків
та майбутніх психічних розладів. Крім того, дитина має вітчима, якого сприймає саме як людину, яка одружилася з його матір`ю та проживає разом з ним однією сім`єю, піклується та оберігає їх.
Зазначає, що навіть наявність судово-генетичної експертизи про спорідненість батька з дитиною не є підставою для задоволення позову про визнання батьківства у разі пропущення строку звернення до суду.
До такого висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 16 лютого 2016 року у справі 6-31241св15.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року у справі
№ 6-617цс17.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 рокуОдеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській областіподав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що вирішення справи залишає на розсуд суду.
Також у квітні 2021 рокуОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що на час народження дитини
у ОСОБА_3 був чоловік, з яким вона проживала однією сім`єю. Він
не міг втручатися у її особисте життя. Однак при цьому він надавав матеріальну допомогу на утримання дитини, зустрічався з ОСОБА_3 та дитиною. Після смерті ОСОБА_6 він не встановлював батьківство, тому що не бажав компрометувати відповідача перед родичами її померлого чоловіка. Встановленням батьківства він почав займатися після 20 березня 2017 року, коли відповідач відмовила йому
у спілкуванні з їхньою дитиною. Ці доводи він наводив щодо пропуску строку позовної давності з поважної причини.
Зазначає, що бажає займатися вихованням сина, надавати йому матеріальне забезпечення. Дитина знайома із ним, оскільки після його народження та до 20 березня 2017 року він багато часу проводив з ним
та відповідачем разом. Вважає, що визнання його батьком
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у першу чергу відповідає інтересам дитини.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 19 вересня 1998 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували
в зареєстрованому шлюбі, актовий запис № 796.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_5 . В актовому записі про його народження № 1849, складеному 27 лютого 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, батьком дитини ОСОБА_7, вказаний ОСОБА_6, матір`ю - ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, тому відповідно до вимог частини першої статті 104 СК України шлюб припинився.
11 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом про визнання батьківства.
20 лютого 2018 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб
з ОСОБА_14, актовий запис № 149, складений Суворовським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, і змінила прізвище на " ОСОБА_15".
За клопотанням позивача у справі двічі було призначено судову медичну молекулярно-генетичну експертизу, однак, відповідач ухилилася від її проведення, оскільки не забезпечила відбір біологічних зразків у дитини.
Для підтвердження наявності відносин та народження їхньої спільної
з відповідачем дитини позивач надав копію фото УЗД, фото із зображенням позивача і сина, фото із зображенням відповідача та сина ОСОБА_5 .
Згідно з квитанціями від 22 червня 2015 року, 05 березня 2016 року,
07 березня 2017 року ОСОБА_1 здійснював поповнення карти/рахунку ОСОБА_3 на суму 2 018 грн, 2 520 грн, 2 000 грн.