ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 160/5358/19
адміністративне провадження № К/9901/14546/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Яковлєвої Н.Б.,
представника відповідача Мудренко Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2019 року (головуючий суддя Дєєв М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року (головуючий суддя Шальєва В.А., судді - Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальності "ОПКО" до Головного управління ДФС у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальності "ОПКО" (далі - ТОВ "ОПКО") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2019 року: № 06932615140105, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1108929 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 887143 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 221786 грн), №06942615140105, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у розмірі 2470216 грн та за 3 квартали 2018 року у розмірі 6718073 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві на користь ТОВ "ОПКО" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, контролюючий орган із посиланням на П(С)БО 11 "Зобов`язання", П(С)БО 13 "Фінансові інструменти", П(С)БО 28 "Зменшення корисності активів" вважає, що на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник (позивач) має визначити теперішню (справедливу) вартість зобов`язання. Сума дисконту (різниці між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.
ТОВ "ОПКО" скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Позивачем було заявлено клопотання, в якому останнє просило суд допустити заміну відповідача у цій справі з ГУ ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС.
Відповідно до статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у зв`язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", Наказу Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року №643 "Про затвердження положень про територіальні органи ДПС", згідно зі статтею 52 КАС України, дійшла висновку за необхідне задовольнити клопотання позивача та допустити заміну відповідача у цій справі з ГУ ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "ОПКО" з 10 червня 2010 року було зареєстровано як юридична особа, код ЄДРПОУ 37118811 та перебувало на обліку у ГУ ДФС у м. Києві. З 25 березня 2019 року позивач перебуває на податковому обліку у ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
ГУ ДФС м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ОПКО" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 1 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 1 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої 25 березня 2019 року складено Акт № 175/26-15-14-01-05/37118811.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, у загальній сумі 887143 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 887143 грн;
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток у періоді, що перевірявся, у загальній сумі 9188289 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 2470216 грн та за 3 квартали 2018 року у сумі 6718073 грн.
На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві 21 травня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 06932615140105, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1108929 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 887143 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 221786 грн);
№06942615140105, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у розмірі 2470216 грн та за 3 квартали 2018 року у розмірі 6718073 грн.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №06932615140105 та № 06942615140105, прийнятими ГУ ДФС у м. Києві 21 травня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними, та про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість застосування контролюючим органом Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів" (далі - П(С)БО 28), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року № 817, для визначення теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень та ставки дисконту, оскільки П(С)БО 28 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності, та не визначає такі методологічні засади щодо зобов`язань. Фінансовим інструментом позивача в межах спірних правовідносин є фінансові зобов`язання, відповідно нормативно-правові акти, які регулюють методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові активи, не можуть бути застосовними у межах спірних правовідносин.
Зазначена позиція підтримана Третім апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем (позичальник) 21 грудня 2016 року з ТОВ "Компанія з управління активами "Альтус Ассетс Актівітіс" (позикодавець) укладено Договір позики №22-КА, предметом якого (з урахуванням додаткової угоди №1 до договору позики № №22-КА від 21 грудня 2016 року) є передача позикодавцем на умовах цього договору позичальнику у власність грошових коштів для ведення господарської діяльності у розмірі 65000000 грн (позика), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю грошові кошти у зазначені строк та розмірі з виплатою процентів. Кінцевий термін повернення заборгованості за позикою - 31 грудня 2019 року. Загальна сума отриманої позики, за період, що перевірявся склала 54 908 000 грн. Станом на 30 вересня 2018 року отримана позика обліковується у бухгалтерському обліку на рахунку 55 "Інші довгострокові зобов`язання", заборгованість за позикою становить 45278000 грн.
Також 15 березня 2017 року між ТОВ "ОПКО" (позичальник) та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "НОТІС" (позикодавець) укладено Договір позики №15/03/2017-1П, предметом якого є передача позикодавцем на умовах цього договору позичальнику у власність грошові кошти для ведення господарської діяльності у розмірі 50000000 грн (позика), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю грошові кошти у зазначені строк та розмірі з виплатою процентів. Кінцевий термін повернення заборгованості за позикою 31 грудня 2019 року. Позика за даним договором може надаватися частками. Загальна сума отриманої позики за період, що перевірявся, склала 45278000 грн. Станом на 30 вересня 2018 року отримана позика обліковується у бухгалтерському обліку на рахунку 55 "Інші довгострокові зобов`язання", заборгованість за позикою становить 45278000 грн.
Вказані договори позики передбачають сплату відсотків за їх користування у розмірі 30% річних. Згідно з умовами договорів нараховані відсотки: ТОВ "Компанія з управління активами "Альтус Ассетс Актівітіс" - у сумі 20414710,17 грн та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "НОТІС" - у сумі 17690659,91 грн.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що за 2017 рік та з січня по вересень 2018 року позивачем сплачено ТОВ "Компанія з управління активами "Альтус Ассетс Актівітіс" відсотки на суму 19298266,30 грн. У період з квітня по грудень 2017 року та з січня по серпень 2018 року ТОВ "ОПКО" сплатило ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "НОТІС" відсотки на суму 16574216,10 грн.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Отже, передбачені ПК України правила визначення об`єкта оподаткування для цілей сплати податку на прибуток відсилають до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансово