ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2021 року
м. Київ
справа № 806/437/17
адміністративне провадження № К/9901/41617/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (головуючий суддя - Липа В.А.)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шевчук С.М., судді - Бучик А.Ю., Мацький Є.М.)
у справі №806/437/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростишівгаз"
до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.01.2017 № 000001100, № 000002100 та визнання протиправними дій щодо нарахування пені,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Коростишівгаз" (далі - позивач, платник, Товариство, ПАТ "Коростишівгаз") звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Житомирська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.01.2017 № 000001100, № 000002100 та визнання протиправними дій щодо нарахування пені.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 26.01.2017 №000001100;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 26.01.2017 №000002100;
- визнано протиправним нарахування Товариству пені в сумі 3610,99 грн, в тому числі 30.06.2016 в сумі 2396,94 грн та 01.07.2016 в сумі 1214,05 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової декларації, а тому документами, що мають відношення до такої перевірки є саме податкова звітність платника податків. При цьому, у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки буде виявлено факт порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку підприємства. Таким чином, враховуючи законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки, суди дійшли висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення на підставі проведеної камеральної перевірки та нараховуючи Товариству пеню, контролюючий орган не діяв на підставі, в межах та у спосіб наданих йому законодавством повноважень.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень- рішень та наявність правових підстав для нарахування пені з огляду на порушення Товариством граничних термінів сплати узгоджених сум грошових зобов`язань.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
01 грудня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України, в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовою особою контролюючого органу проведено камеральну перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 28.12.2016 №59/2/06-10-121 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість по деклараціям за квітень 2013 року, листопад 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, квітень-червень 2016 року.
За результатами перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 26.01.2017:
- № 000001100, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 59012,30 грн Товариство зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 5901,23 грн;
- №000002100, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 196689,05 грн позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 39337,81 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення, а також дії контролюючого органу щодо нарахування Товариству пені за кожен день прострочення сплати узгодженої суми грошових зобов`язань протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, що була чинною до 01.01.2017) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, що була чинною до 01.01.2017) встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Натомість документальною перевіркою, зокрема, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті ПК України, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.
Таким чином, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Разом з тим, зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати податкових зобов`язань, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також своєчасність та повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюється.
Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.
Необхідно зазначити, що враховуючи внесені зміни до ПК України Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (далі - Закон № 1797-VIII) питання своєчасності нарахування та сплати податків та зборів можуть бути предметом камеральної перевірки з 01 січня 2017 року.
Натомість протягом 2013-2016 років, до внесення відповідних змін до ПК України на підставі Закону № 1797-VIII, які набули чинності з 01 січня 2017 року, питання своєчасності та повноти сплати податків перевірялися податковим органом лише в межах проведення документальної перевірки.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі, якщо під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
Зважаючи на вимоги наведених вище норм права, вбачається відсутність у контролюючого органу у 2013-2016 роках повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, оскільки своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.
У даному випадку відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем самостійно визначених сум податкових (грошових) зобов`язань, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв`язку з чим прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення - рішення та дії щодо нарахування пені є протиправними, що вірно було встановлено судами попередніх інстанцій.
Така ж сама правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №803/1908/16, від 23 серпня 2019 року у справі №826/4242/15, тощо.
Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,