ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2021 року
м. Київ
справа № 819/1471/16
адміністративне провадження № К/9901/41355/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року (головуючий суддя - Осташ А.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Глушко І.В., судді - Большакова О.О., Гуляк В.В.)
у справі № 819/1471/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді"
до Головного управління ДФС у Тернопільській області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Саванді") звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Тернопільській області) про скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правомірність формування даних податкового обліку у періоді, що перевірявся. Вказало, що придбаний у контрагентів-постачальників: ТОВ "Поділля Агрогруп", СТОВ "Аграрій", АТОВ "Свято трипілля", ТОВ "Колос-Інвест", ПАФ "Жуківська", ТОВ "Райз-Захід", ТОВ "Станіславська торгова компанія", ПАТ "Райз-Максимко", СТОВ "Агро-Лан", СТОВ "Прогрес-Плюс" та ТОВ "Вир" товар у подальшому був реалізований контрагентам-покупцям, а саме: ТОВ "Сєн", ТОВ "Вітфілд Агро", ТОВ "Янатрейдинг", ТОВ "Укргранері", ТОВ "Октант-тран" за ціною вищою ціни придбання з метою отримання прибутку. Факт придбання покупцями у ТОВ "Саванді" товарно-матеріальних цінностей у вигляді "побічного продукту кукурудзи" та/або "зерновідходів кукурудзи" з подальшою реалізацією контрагентами іншим суб`єктам господарювання "кукурудзи", "кукурудзи вологої" чи "кукурудзи подрібненої" не перебуває у логічному чи економічному протиріччі, оскільки вказані товарно-матеріальні цінності в повній мірі можуть бути використані контрагентами позивача у різноманітних технологічних процесах виробництва відповідних товарів та продукції. Викладені вище обставини, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за умови, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю відбулись. За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Тернопільській області форми "Р" № 0003041401 від 02.09.2016;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Тернопільській області форми "Р" №0003201401 від 05.09.2016;
- повернуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Саванді" сплачений судовий збір в розмірі 22852,06 грн згідно з платіжними дорученнями №1712 від 21.11.2016 та №1709 від 18.11.2016 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Тернопільській області.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції Товариства із вказаними вище контрагентами не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Суди зазначили, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні даних податкового обліку за результатами спірних господарських операцій.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про встановлену фактичну невідповідність та різноплановість придбаного та реалізованого Товариством на користь контрагентів-покупців товару, товарно-матеріальним цінностям, що у подальшому поставлялися контрагентами-покупцями іншим суб`єктам господарювання по ланцюгу постачання. Тобто, фактично з придбанням одних товарів ("побічний продукт кукурудзи", "зерновідходи кукурудзи"), контрагентами Товариства реалізовувався інший товар ("кукурудза", "кукурудза волога", "кукурудза подрібнена") невідомого походження, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій. Відповідач наголошує на тому, що у наданих Товариством товарно-транспортних накладних відсутні адреси пунктів розвантаження товару, а також зазначає про відсутність у контрагентів необхідних основних засобів та трудових ресурсів для провадження господарської діяльності.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
23 червня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено виїзну документальну планову перевірку ТОВ "Саванді" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.06.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 25.07.2016 №300/14-01/38739959.
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством, зокрема, вимог:
- пункту 44.1 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік, в сумі 931627,00 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення платником податку на додану вартість на загальну суму 20682,00 грн за листопад 2015 року та заниження від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 435249,00 грн, в тому числі за: квітень 2015 року - 186006,00 грн; червень 2015 року - 70259,00 грн; липень 2015 року - 112952,00 грн; грудень 2015 року - 60032,00 грн, а також заниження залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду рядок 24 Декларації за грудень 2015 року на суму 463916,00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення (безтоварність) господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками: ТОВ "Поділля Агрогруп", СТОВ "Аграрій", АТОВ "Свято трипілля", ТОВ "Колос-Інвест", ПАФ "Жуківська", ТОВ "Райз-Захід", ТОВ "Станіславська торгова компанія", ПАТ "Райз-Максимко", СТОВ "Агро-Лан", СТОВ "Прогрес-Плюс", ТОВ "Вир" та контрагентами-покупцями: ТОВ "Сєн", ТОВ "Вітфілд Агро", ТОВ "Янатрейдинг", ТОВ "Укргранері", ТОВ "Октант-тран" у періоді, що перевірявся.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення:
- від 05.09.2016 №0003201401, яким Товариству зменшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 1076442,00 грн, та зменшено суму податкового кредиту на 591844,00 грн;
- від 02.09.2016 №0003041401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2015 рік в розмірі 931627,00 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з пунктом 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податків на формування зобов`язань, податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував зобов`язання, дохід, податковий кредит та витрати містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Поділля Агрогруп" (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки №15 від 01.04.2015, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених цим договором і відповідними додатковими угодами до договору.
01.04.2015 між СТОВ "Аграрій" (Продавець) та ТОВ "Саванді" (Покупець) укладено договір поставки №01/01/15 від 01.04.2015, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець- прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених даним договором і відповідними додатковими угодами до договору.
Також між АТОВ "Свято трипілля" (Продавець) та Товариством (Покупець) укладено договори поставки №10 від 24.04.2015 та №07/07/15/3В від 07.07.2015, за умовами яких Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець -прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених даними договорами і відповідними додатковими угодами до договорів.
Між ТОВ "Колос-Інвест" (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договори поставки №7/04/15 від 24.04.2015 та №3В-11/11/15 від 09.11.2015, за умовами яких Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець -прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених цими договорами і відповідними додатковими угодами.
Також між ПАФ "Жуківська" (Продавець) та Товариством (Покупець) укладено договір поставки №01-06/2015 від 10.06.2015, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених даним договором і відповідними додатковими угодами до договору.
Також між ТОВ "Розтоцьке" (Продавець) та ТОВ "Саванді" (Покупець) укладено договір №10/06-15 ЗВ від 10.06.2015, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених даним договором і відповідними додатковими угодами до договору.
Між ТОВ "Райз-Захід" (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договори поставки №68 від 01.07.2015 та №ЗВ-09/11/15 від 09.11.2015, за умовами яких Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених даними договорами і відповідними додатковими угодами до договорів.
Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Станіславська торгова компанія" (Продавець) укладено договір № 15/07/15/ЗВ від 15.07.2015, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених даним договором і відповідними додатковими угодами до договору.
Також між ПАТ "Райз-Максимко" (Продавець) та Товариством (Покупець) укладено договір поставки № ЗВ-10/11/15 від 09.11.2015, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених даним договором і відповідною додатковою угодою до договору.
01.11.2015 між СТОВ "Агро-Лан" (Продавець) та ТОВ "Саванді" (Покупець) укладено договір поставки №1, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених даним договором і відповідною додатковою угодою до договору.
Між СТЗОВ "Прогрес-Плюс" (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договори поставки № ЗВ-18/11/15 від 18.11.2015, за умовами яких Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених даним договором і відповідною додатковою угодою до договору.
Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Вир" (Продавець) укладено договір №22/12/15 від 01.12.2015, за умовами яких Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію на умовах, передбачених даним договором і відповідною додатковою угодою до договору.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивач надав копії видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних, згідно з якими на адресу Товариства постачалися "побічний продукт кукурудзи" та "зерновідходи кукурудзи".
Отриманий від вказаних вище контрагентів-постачальників товар у подальшому був реалізований Товариством контрагентам-покупцям, зокрема: ТОВ "Сєн", ТОВ "Вітфілд Агро", ТОВ "Янатрейдинг", ТОВ "Укргранері", ТОВ "Октант-транс".
Так, між позивачем (Постачальник) та ТОВ "ВІТФІЛД АГРО" (Покупець) укладено договори поставки №07.04.2015/1 від 07.04.2015, №12/06/2015/1 від 12.06.2015, №15/06/2015/1 від 15.06.2015, №01/07/15/1 від 01.07.2015, за умовами яких Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця у встановлений договором строк товар ("побічний продукт кукурудзи" та "зерновідходи кукурудзи"), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.
Між ТОВ "Саванді" (Постачальник) ТОВ "Янатрейдинг" (Покупець) укладено договір поставки №160615/2 від 16.06.2015, №250615/1 від 25.06.2015 та №02/07/15/1 від 02.07.2015, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити на умовах і протягом дії договорів сільськогосподарську продукцію, зокрема, "побічний продукт кукурудзи".
Також між Товариством (Постачальник) та ТОВ "Октант-Транс" (Покупець) укладено договір поставки №14/07/15/2 від 14.07.2015, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити на умовах і протягом дії цього договору сільськогосподарську продукцію, зокрема, "зерновідходи кукурудзи" та "побічний продукт кукурудзи".
07 квітня 2015 року між Товариством (Постачальник) та ТОВ "Сєн" (Покупець) укладено договір поставки №07/04/2015/2, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця у встановлений договором строк товар "побічний продукт кукурудзи", а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах договору.
Між ТОВ "Саванді" (Постачальник) та ТОВ "Укргранері" (Покупець) укладено договір поставки №16/07/15/1 від 15.07.2015, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах і протягом дії цього договору сільськогосподарську продукцію, зокрема, "побічний продукт кукурудзи" та "зерновідходи кукурудзи".
На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивач надав копії податкових накладних, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані платником первинні документи підтверджують правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських операцій із вказаними вище контрагентами.
Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з наступного.
Так, скаржник на обґрунтування вимог апеляційної та касаційної скарг зазначив про невідповідність та різноплановість придбаного позивачем та у подальшому реалізованого контрагентами товару по ланцюгу постачання. Вказав, що фактично з придбанням одних товарів ("побічний продукт кукурудзи", "зерновідходи кукурудзи") контрагенти Товариства здійснювали реалізацію іншого товару ("кукурудза", "кукурудза волога", "кукурудза подрібнена") невідомого походження. Відповідач наголошує на тому, що у наданих Товариством товарно-транспортних накладних не вказані адреси пунктів розвантаження товару, а також зазначає про відсутність у контрагентів необхідних основних засобів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали належної правової оцінки зазначеним доводам контролюючого органу, зокрема, не встановили, який саме товар придбавався позивачем та у подальшому був реалізований контрагентами-покупцями іншим суб`єктам господарювання по ланцюгу постачання. Не перевірили фактичний рух активів за результатами здійснення спірних операцій, не дослідили технічну можливість контрагентів виконати спірні операції з урахуванням наявних основних засобів та трудових ресурсів. Не дослідили факту понесення контрагентами витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, складів, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо). Суди не дослідили можливість здійснення господарських операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна, а також не з`ясували, де здійснювалося зберігання товару, враховуючи його специфіку. Крім того, з наявних у матеріалах справи документів неможливо встановити походження придбаного платником товару, а також визначити, що саме придбаний платником у контрагентів-постачальників товар у подальшому був реалізований контрагентам-покупцям.
За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.
Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,