ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/26/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, В. І. Студенець, Л. В. Стратієнко
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021
у складі колегії суддів: О. М. Коротун - головуючий, В. В. Сулім, А. Г. Майданевич
за заявою ОСОБА_2
про забезпечення позову
ВСТАНОВИВ:
1. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що передували прийняттю оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду
ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Сумської області із заявою про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Герасима Кондратьєва 127/2" від 21.12.2020, оформленого протоколом загальних зборів ОСББ від 21.12.2020; зупинити дію рішення правління ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" від 21.12.2020, оформленого протоколом засідання правління ОСББ від 21.12.2020; заборонити (майбутнім) відповідачам - ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2", ОСОБА_3, ОСОБА_1, іншим особам подавати державним реєстраторам та/або державним або приватним нотаріусам заяви щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади) (форма 2 або інші) щодо зміни керівника або відомостей про керівника ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2"; заборонити ОСОБА_3 самому або через представника відкликати судові позови, ініційовані ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" до ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_3 надавати дозволи співвласникам, бажаючим перейти на індивідуальну систему опалення, на облаштування таких індивідуальних систем опалення та на від`єднання таких квартир від системи опалення (відповідних інженерних мереж), що забезпечується даховою котельнею, та заборонити йому надавати всім бажаючим співвласникам дозвільні документи від імені ОСББ для переходу на індивідуальне опалення, електрозабезпечення, водозабезпечення.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.01.2021 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення загальних зборів ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" від 21.12.2020, оформленого протоколом загальних зборів ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" від 21.12.2020. Зупинено дію рішення правління ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" від 21.12.2020, оформленого протоколом засідання правління ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" від 21.12.2020. Заборонено (майбутнім) відповідачам - ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2", ОСОБА_3, ОСОБА_1, іншим особам подавати державним реєстраторам та/або державним або приватним нотаріусам заяви щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади) (форма 2 або інші) щодо зміни керівника або відомостей про керівника ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2". Заборонено ОСОБА_3 самому або через представника відкликати судові позови, ініційовані ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" до ОСОБА_4 . Заборонено ОСОБА_3 надавати дозволи співвласникам, бажаючим перейти на індивідуальну систему опалення, на облаштування таких індивідуальних систем опалення та на від`єднання таких квартир від системи опалення (відповідних інженерних мереж), що забезпечується даховою котельнею, та заборонити йому надавати всім бажаючим співвласникам дозвільні документи від імені ОСББ для переходу на індивідуальне опалення, електрозабезпечення, водозабезпечення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі №920/26/21 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3, частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу господарського суду Сумської області від 11.01.2021 у справі № 920/26/21 скасовано в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову про заборону ОСОБА_3 самому або через представника відкликати судові позови, ініційовані ОСББ "Герасима Кондратьєва 127/2" до ОСОБА_1 ; про заборону ОСОБА_3 надавати дозволи співвласникам, бажаючим перейти на індивідуальну систему опалення, на облаштування таких індивідуальних систем опалення та на від`єднання таких квартир від системи опалення (відповідних інженерних мереж), що забезпечується даховою котельнею, та заборонити йому надавати всім бажаючим співвласникам дозвільні документи від імені ОСББ для переходу на індивідуальне опалення, електрозабезпечення, водозабезпечення, з ухваленням у вказаній частині нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у вказаній частині.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було заявлено про відшкодування судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000,00 грн. 15.03.2021 на адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом. 24.03.2021 до суду також надійшло клопотання про приєднання копії акта здачі-приймання виконаних робіт від 10.02.2021 №1. 12.04.2021 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання детального опису робіт іншим учасникам.
06 квітня 2021 року та 13.04.2021 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_3 надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (фактичний розрахунок суми судових витрат).
Заявляючи клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_2 зазначив, що оскаржувана скаржниками ухвала господарського суду містить декілька заходів забезпечення позову, а тому, в разі часткового задоволення апеляційної скарги, судові витрати повинні, розподілятися за загальним правилом пропорційно задоволеним вимогам. Заявник вказує, що розгляд даних апеляційних скарг є проміжною процесуальною стадією і не є розглядом справи за позовом до відповідачів по суті. Тому, на переконання сторони, моментом розподілу судових витрат за апеляційним провадженням є прийняття судом першої інстанції судового рішення по справі. ОСОБА_2 просить зменшити розмір витрат на оплату послуг адвоката з огляду на його неспівмірність згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір гонорару не відповідає ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", відповідно до якої при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта тощо.
2. Короткий зміст додаткової постанови апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справі № 920/26/21 судові витрати (витрати на правову допомогу), пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, понесені ОСОБА_3, покладено на ОСОБА_3 .
Частково задоволено заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. В решті заяви - відмовлено.
Додаткова постанова мотивована частковою обґрунтованістю заявлених ОСОБА_1 до стягнення витрат на правничу допомогу, які відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.
Загальна вартість послуг з правничої допомоги, визнаних судом апеляційної інстанції обґрунтованими та такими, що були фактичними, неминучими і відповідають критерію співмірності становить 1 500, 00 грн.
Враховуючи, що судом першої інстанції було задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яка містила чотири окремі вимоги, а суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість лише двох вимог заяви із чотирьох заявлених, апеляційний господарський суд стягнув з ОСОБА_2 половину, понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу (визнаних судом обґрунтованими) - 750,00 грн. В задоволенні решти суд відмовив.
Керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3, судом апеляційної інстанції відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаною додатковою постановою, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 та постановити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.
З касаційної скарги вбачається, що скарга подається на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
ОСОБА_1 в касаційній скарзі вказує на те, що суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір відшкодування його витрат на професійну правничу допомогу адвоката, неправильно застосував приписи ст. 59 Конституції України, ст. ст. 327 - 329 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20, і допустив порушення вимог ст. 74, ч.ч 5, 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно вдався до тлумачення умов укладеного між ОСОБА_1 договору про надання правничої допомоги; визначення змісту наданих та отриманих ОСОБА_1 видів правової допомоги (послуг); ототожнення змісту різних видів правової допомоги; встановлення періоду часу за який надалася послуга ОСОБА_1
4. Позиції інших учасників справи
Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що останнім оскаржується додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 в частині частково задоволення його заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд переглядає додаткову постанову щодо заяви Шкурата про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України.
Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено судом апеляційної інстанції на підтвердження судових витрат ОСОБА_1 надано такі докази: копію договору про надання правничої допомоги в господарській справі від 30.04.2020; копію додаткової угоди №1 від 10.02.2021; копію акта здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 01 від 10.02.2021; копію квитанції від 10.02.2021 на суму 7 000,00 грн; копію ордеру; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з детальним описом наданих адвокатом послуг, до таких віднесено: ознайомлення з документами; аналіз нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини; аналіз судової практики застосування норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах (загальна вартість - 1 000, 00 грн); складання та направлення процесуальних документів (в т.ч. збирання та аналіз доказів, виготовлення копій документів, поштове відправлення документів), зокрема, апеляційної скарги (загальна вартість 4 000, 00 грн); підготовка до участі та участь адвоката у судових засіданнях суду апеляційної інстанції (загальна вартість - 2 000, 00 грн).
Внаслідок власної оцінки доказів апеляційний господарській суд встановив, що документально підтвердженими та обґрунтованими є надані послуги та витрати на суму 1 500,00 грн, а саме: складання апеляційної скарги - 1 000,00 грн; участь адвоката в судових засіданнях - 500,00 грн.
Апеляційний господарський суд, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20, зазначив, що здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, охоплюються послугою зі здійснення складання апеляційної скарги. Врахувавши складність даної справи, змісту апеляційної скарги (доводів та мотивів, викладених в ній) та її об`єму, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обґрунтованим є дві години витраченого часу на її складання.
З матеріалів справи та змісту оскаржуваної додаткової постанови вбачається, що суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат Шкурата О.Д., керуючись зокрема такими критеріями, як обґрунтованість, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов правомірного висновку про часткове задоволення заяви Шкурата П.А. про розподіл витрат на професійну правову допомогу.
Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин надання послуг правничої допомоги зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При касаційному перегляді додаткової постанови суду апеляційної інстанції Верховний Суд не виявив в діях суду апеляційної інстанції порушень приписів ст. 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного судового рішення.