ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2021 року
м. Київ
Справа № Б-19/81-10
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
скаржника: ліквідатора ПАТ "Харківський канатний завод" арбітражного керуючого Комлика І. С. (особисто)
Офісу Генерального прокурора: Штін Д. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Харківський канатний завод" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича, заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2021
у складі колегії суддів: Черноти Л. Ф. (головуючої), Зубченко І. В., Радіонової О. О.
у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до Публічного акціонерного товариства "Харківський канатний завод"
про визнання банкрутом
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Постановою Господарського суду Харківської області від 28.08.2018 Публічне акціонерне товариство "Харківський канатний завод" (далі - ПАТ "Харківський канатний завод") визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Комлика І. С., якого суд зобов`язав завершити ліквідаційну процедуру в строк до 28.08.2019.
2. Ухвалою суду від 18.10.2019 до справи про банкрутство ПАТ "Харківській канатний завод" № Б-19/81-10 було приєднано передану за підсудністю справу № 922/3281/19 за позовом ПАТ "Харківський канатний завод" в особі ліквідатора Комлика І. С. до Харківської міської ради про зобов`язання Харківської міської ради прийняти без додаткових умов житлові будинки, розташовані в Новобаварському районі міста Харкова.
Короткий зміст вимог і підстав позову
3. 09.10.2019 ПАТ "Харківський канатний завод" в особі ліквідатора Комлика І. С. звернувся із заявою (вх.№ 3281/19), в якій просив зобов`язати Харківську міську раду прийняти без додаткових умов житлові будинки, розташовані в Новобаварському районі міста Харкова за наступними адресами: вул. Грибоєдова, буд. 5-а, літера Б-1 (кількість квартир - 2); проспект Новобаварський (раніше - Ілліча), буд. 27, літера А-1 (кількість квартир - 18); вул. Китаєнка, будинок 38, літера А-1 (кількість квартир - 4); вулиця Китаєнка, буд. 39, літера А-1 (кількість квартир - 4); вул. Китаєнка, 40, літера А-1 (кількість квартир - 4); проїзд Городищенський, буд. 2 (раніше - Карачівське шосе, буд. 125), літера Д-1 (кількість квартир - 3); Карачівське шосе, будинок № 125/2, літера А-1 (індивідуальний житловий будинок) та вирішити питання про розподіл судових витрат.
4. В обґрунтування цієї вимоги ліквідатор, посилаючись на частину тринадцяту статті 41, абзац перший частини першої статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), стверджував про незаконність і безпідставність відмови Харківської міської ради у прийнятті в комунальну власність територіальної громади міста Харкова житлових будинків, що перебувають у власності ПАТ "Харківський канатний завод", визнаного банкрутом.
Короткий виклад обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій
5. Житлові будинки стосовно передачі яких виник спір, розташовані в Новобаварському районі міста Харкова за наступними адресами: вул. Грибоєдова, буд. 5-а, літера Б-1 (кількість квартир - 2); проспект Новобаварський (раніше - Ілліча), буд. 27, літера А-1 (кількість квартир - 18); вул. Китаєнка, будинок 38, літера А-1 (кількість квартир - 4); вулиця Китаєнка, буд. 39, літера А-1 (кількість квартир - 4); вул. Китаєнка, 40, літера А-1 (кількість квартир - 4); проїзд Городищенський, буд. 2 (раніше - Карачівське шосе, будинок 125), літера Д-1 (кількість квартир - 3); Карачівське шосе, будинок № 125/2, літера А-1 (індивідуальний житловий будинок) обліковуються у банкрута на балансі, проте не включені до ліквідаційної маси банкрута, оскільки відносяться до об`єктів житлового фонду.
6. Ліквідатором надано суду копію державного акту про викуп майна державного підприємства № 2 від 25.12.1991 та копію свідоцтва Фонду держмайна України № П-14 від 24.05.1993, виданого колективу Харківського канатного заводу, яким засвідчується власність на майно цього підприємства.
7. На підставі рішення виконкому Жовтневої районної ради м. Харкова № 55-4 від 02.06.1998 за ПАТ "Харківський канатний завод", в зв`язку з викупом канатним заводом в 1991 році майна держпідприємства, визнано право власності на об`єкти нерухомості згідно з додатком.
8. Інші житлові будинки, які були зазначені в додатку до Рішення виконкому Жовтневої районної ради м. Харкова № 55-4 від 02.06.1998, були прийняті Харківською міською радою у комунальну власність міста без додаткових умов ще в процедурі санації ПАТ "Харківський канатний завод" (рішення ХМР 42-ї сесії 6 скликання від 23.09.2015 № 2008/15).
9. Тоді як, житлові будинки стосовно передачі яких виник спір відповідач Харківська міська рада прийняти відмовляється з посиланням на недоцільність таких дій (лист Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконкому Харківської міської ради № 13295 від 21.11.2018 та лист Департаменту економіки та комунального майна Виконкому Харківської міської ради № 14/0/90-19 від 02.01.2019).
10. Згідно з листом Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 22.11.2019 № 11637 у будинках за адресами: вул. Грибоєдова, 5а, м. Харків приватизація не проводилася; просп. Ново-Баварський, 27, м. Харків приватизовано10 квартир; вул. Китаєнка, 38, м. Харків приватизована 1 квартира; вул. Китаєнка, 39, м. Харків - приватизація не проводилася; вул. Китаєнка, 40, м. Харків - приватизовано 2 квартири; проїзд Городищенський, 2, м. Харків приватизація не проводилася; вул. Карачаєвське шосе, 125/2, м. Харків приватизація не проводилася.
11. Приватизація частини з наведених квартир відбувалася відповідно до розпорядження міського голови від 18.01.1999 № 75 "Про приватизацію відомчого житла", згідно з яким ПАТ "Харківський канатний завод" делегувало Управлінню комунального майна та приватизації Харківської міської ради повноваження з приватизації відомчого житла.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
12. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2020, заяву ліквідатора задоволено. Зобов`язано Харківську міську раду прийняти без додаткових умов житлові будинки, розташовані в Новобаварському районі міста Харкова за наступними адресами: вул. Грибоєдова, буд. 5-а, літера Б-1 (кількість квартир - 2); проспект Новобаварський (раніше - Ілліча), буд. 27, літера А-1 (кількість квартир - 18); вул. Китаєнка, будинок 38, літера А-1 (кількість квартир - 4); вулиця Китаєнка, буд. 39, літера А-1 (кількість квартир - 4); вул. Китаєнка, 40, літера А-1 (кількість квартир - 4); проїзд Городищенський, буд. 2 (раніше - Карачівське шосе, будинок 125), літера Д-1 (кількість квартир - 3); Карачівське шосе, будинок № 125/2, літера А-1 (індивідуальний житловий будинок).
13. Місцевий господарський суд вказавши на те, що ці об`єкти житлового фонду не можуть бути включені до ліквідаційної маси банкрута, а норми Закону про банкрутство та Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачають обов`язкове та безумовне передання об`єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста, дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
14. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 у справі № Б-19/81-10 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора ПАТ "Харківський канатний завод" до Харківської міської ради про зобов`язання органу місцевого самоврядування прийняти без додаткових умов житлові будинки в межах справи про банкрутство відмовлено повністю.
15. Відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора апеляційний господарський суд виходив з того, що ліквідатором ПАТ "Харківський канатний завод" при зверненні до Харківської міської ради із пропозицією прийняти у комунальну власність 7 об`єктів житлового фонду не було додано до таких звернень документів, необхідних для передачі житлового фонду в комунальну власність та реєстрації права власності на ці об`єкти за територіальною громадою міста Харкова, тому відсутність відповідної технічної документації позбавила орган місцевого самоврядування можливості вирішити питання про прийняття житлового фонду у комунальну власність.
ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені вимоги та доводи осіб, яка подала касаційну скаргу
16. У касаційних скаргах ліквідатор ПАТ "Харківський канатний завод" арбітражний керуючий Комлик І. С., заступник керівника Харківської обласної прокуратури просять скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.12.2020.
17. Касанти стверджують про неправильне застосування при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначаючи в якості підстави касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та посилюється в контексті цієї підстави на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених:
- у постанові від 29.07.2019 у справі № 927/224/18 стосовно того, що пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено передачу гуртожитків у власність територіальних громад як цілісних майнових комплексів. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1-1 Закону жилі приміщення гуртожитку не визначаються законодавцем як самостійні об`єкти цивільно-правових відносин. При цьому жилі приміщення гуртожитку не можуть бути самостійними об`єктами цивільно-правових відносин без фактичного виділення таких приміщень в окремий об`єкт нерухомого майна, тому передача їх у власність територіальної громади окремо від всієї спірної будівлі неможлива;
- у постанові від 06.09.2018 у справі № 904/10435/17 про те, що примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є колективною власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена з дотриманням визначеної законом процедури, не може визнаватися порушенням Конституції України, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується зазначеними статтями Конституції України.
- у постанові від 19.02.2019 у справі № 5023/182/12 щодо застосування частини першої статті 42 Закону про банкрутство, частини дев`ятої статті 8, частини тринадцятої статті 41 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", частини третьої статті 4-1 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", статей 10, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" при вирішенні спору стосовно передачі до комунальної власності житлового фонду банкрута;
- у постанові від 06.04.2018 у справі № 925/1874/13 про те, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
18. Відзивів на касаційні скарги від учасників справи не надходило.
19. У судовому засіданні 08.07.2021 касанти підтримали вимоги касаційних скарг та надали пояснення у справі. Інші учасники справи участь своїх представників у судовому засіданні не забезпечили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
20. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
22. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
23. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
24. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання правильного застосування судом апеляційної інстанції норм права під час ухвалення постанови про відмову у задоволенні заяви ліквідатора боржника про зобов`язання органу місцевого самоврядування прийняти без додаткових умов в порядку частини тринадцятої статті 41 Закону про банкрутство, частини сьомої статті 61 КУзПБ житлові будинки, що обліковуються на балансі банкрута.
25. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню із урахуванням приписів статті 300 ГПК України щодо перегляду в касаційному порядку судових рішень на підставі встановлених фактичних обставин справи, в межах доводів та вимог касаційних скарг, зокрема стосовно неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції зважає на таке.
26. Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
27. Застосування для вирішення спору у цій справі норм цього закону, поряд із нормами введеного в дію 21.10.2019 КУзПБ, зумовлено моментом виникнення спірних правовідносин та однаковим їх правовим регулюванням за змістом відповідних норм цих законодавчих актів (частини тринадцятої статті 41 Закону про банкрутство, частини сьомої статті 61 КУзПБ).
28. Частиною першої статті 42 Закону про банкрутство передбачено, що всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в і порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних і територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
29. Згідно з частиною дев`ятою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
30. У частині тринадцятій статті 41 Закону про банкрутство передбачено, що у разі ліквідації підприємства - банкрута, зобов`язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об`єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об`єкти комунальної інфраструктури, арбітражний керуючий (ліквідатор) передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об`єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законодавством.
31. Так само, КУзПБ у частині сьомій статті 61 визначає, що у разі ліквідації підприємства-банкрута, зобов`язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об`єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об`єкти комунальної інфраструктури, арбітражний керуючий передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об`єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом.
32. Верховний Суд акцентує, що обов`язку ліквідатора передати зазначені об`єкти до комунальної власності територіальної громади кореспондує обов`язок органу місцевого самоврядування прийняти такі об`єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом. Ці обов`язки є чітко встановленими, а не дискреційними.
33. Тлумачення змісту цих норм дає підстави для висновку, що відмова органу місцевого самоврядування від виконання імперативного припису спеціальних законодавчих актів (законів) щодо передачі/прийняття об`єктів житлового фонду банкрута до комунальної власності територіальних громад не може бути обґрунтована недоцільністю таких дій тощо.
34. Частиною третьою статті 41 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" визначено, що рішення щодо передачі об`єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об`єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
35. Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
36. У силу положень частин першої, другої статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
37. Як встановлено судами попередніх інстанцій ліквідатором ПАТ "Харківський канатний завод" вживалися заходи щодо передачі у комунальну власність територіальної громади належних банкруту житлових будинків, розташованих в Новобаварському районі міста Харкова за наступними адресами: вул. Грибоєдова, буд. 5-а, літера Б-1 (кількість квартир - 2); проспект Новобаварський (раніше - Ілліча), буд. 27, літера А-1 (кількість квартир - 18); вул. Китаєнка, будинок 38, літера А-1 (кількість квартир - 4); вулиця Китаєнка, буд. 39, літера А-1 (кількість квартир - 4); вул. Китаєнка, 40, літера А-1 (кількість квартир - 4); проїзд Городищенський, буд. 2 (раніше - Карачівське шосе, будинок 125), літера Д-1 (кількість квартир - 3); Карачівське шосе, будинок № 125/2, літера А-1 (індивідуальний житловий будинок), що обліковуються у на балансі банкрута, проте не включені до ліквідаційної маси банкрута, оскільки відносяться до об`єктів житлового фонду.
38. Проте, на відповідні звернення ліквідатора до Харківської міської ради відповідач приймати вказані об`єкти відмовився, обґрунтовуючи відмову недоцільністю таких дій (лист Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконкому Харківської міської ради № 13295 від 21.11.2018 та лист Департаменту економіки та комунального майна Виконкому Харківської міської ради № 14/0/90-19 від 02.01.2019).
39. У цих відповідях зауваження відповідача щодо необхідності подання ліквідатором будь-яких документів відсутні.
40. Окрім того, інші подібні об`єкти житлового фонду банкрута раніше були прийняті Харківською міською радою у комунальну власність міста без додаткових умов ще в процедурі санації ПАТ "Харківський канатний завод" (рішення ХМР 42-ї сесії 6 скликання від 23.09.2015 № 2008/15).
41. Відтак, суд першої інстанції вказавши, що об`єкти житлового фонду боржника не можуть бути включені до ліквідаційної маси банкрута, а норми Закону про банкрутство та КУзПБ передбачають обов`язкове та безумовне передання цих об`єктів до комунальної власності територіальної громади міста, дійшов правильного висновку про наявність і достатність підстав для зобов`язання відповідача прийняти до комунальної власності житлові будинки, що обліковуються на балансі банкрута.
42. Такий висновок відповідає встановленим у справі обставинам та висновкам щодо застосування відповідних положень статей 41, 42 Закону про банкрутство, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 911/2012/17 (пункти 6.15 - 6.18).
43. Натомість, на час перегляду цієї ухвали апеляційний господарський суд належної правової оцінки дійсним підставам відмови відповідача від прийняття об`єктів житлового фонду до комунальної власності міста не надав та помилково вдався до з`ясування наявності/відсутності технічної документації на ці об`єкти, що за змістом зазначених вище листів відповідача не було підставою для відмови, яку обґрунтовано міркуваннями доцільності та пропозицією передачі житлових будинків у приватну власність.
44. З огляду на викладене Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимоги ПАТ "Харківський канатний завод" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І. С. про зобов`язання Харківської міської ради прийняти без додаткових умов належні боржнику об`єкти житлового фонду за переліком, тоді як оскаржувана постанова апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні цієї вимоги через неподання ліквідатором документів на ці будинки відповідачу, не відповідає обставинам справи та характеру спірних правовідносин, адже факту відсутності таких документів або їх запитування відповідачем судами не встановлено.
45. Як зазначалося раніше, підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду у цій справі є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
46. Верховний Суд у постанові від 06.04.2018 у справі № 925/1874/13 (на яку посилаються скаржники у касаційних скаргах) зокрема зазначив, що системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми цього Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
47. До того ж, Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі № 5023/182/12 (на яку також посилаються скаржники), правовідносини у якій є подібними до справи, яка переглядається, дійшов висновку про те, що бездіяльність міської ради щодо прийняття об`єктів житлового фонду підприємства боржника до комунальної власності є протиправною, оскільки нормами Закону про банкрутство передбачено обов`язкове передання об`єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста, при цьому, таке передання є безумовним, тобто відбувається без жодних додаткових умов.
48. Аналогічні правові позиції викладено також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 905/2432/19.
49. Ці висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки чинний Кодекс (стаття 61) містить аналогічне правове регулювання порядку передачі ліквідатором об`єктів житлового фонду банкрута та їх прийняття органом місцевого самоврядування
50. Враховуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що висновок апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ПАТ "Харківський канатний завод" про зобов`язання органу місцевого самоврядування прийняти без додаткових умов об`єкти житлового фонду банкрута не відповідає наведеним вище висновкам Верховного Суду та положенням законодавства, оскільки суд не врахував, що передання об`єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста відбувається в обов`язковому та безумовному порядку.
51. Відтак, колегія суддів касаційної інстанції частково погоджується з доводами касантів щодо неврахування апеляційним судом при постановленні оскаржуваної постанови правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.02.2019 у справі № 5023/182/12, у постанові від 06.04.2018 у справі № 925/1874/13, водночас відхиляючи посилання касантів на відповідні висновки у постановах від 29.07.2019 у справі № 927/224/18, від 06.09.2018 у справі № 904/10435/17, позаяк у цих справах має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
52. Згідно із частиною четвертою статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
53. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998 наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (справа "Хамідов проти Росії").
54. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів)".
55. Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").
56. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
57. Однак, ухвалене у справі судове рішення апеляційного господарського суду в повному обсязі цим критеріям не відповідає, оскільки висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви ліквідатора зроблений без надання належної і повної правової оцінки спірним правовідносинам з урахуванням пріоритету спеціальних норм Закону про банкрутство (КУзпБ).
58. Натомість висновки суду першої інстанції про задоволення позову є таким, що ґрунтуються на повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні обставин справи та правильній правовій оцінці спірних правовідносин, отже ухвала Господарського суду Харківської області від 22.12.2020, підлягає залишенню в силі як таке, що відповідає визначеним статтею 236 ГПК України критеріям.
59. З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора ПАТ "Харківський канатний завод" до Харківської міської ради про зобов`язання прийняти без додаткових умов житлові будинки в межах справи про банкрутство, тоді як оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.