ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А.
Справа № 393/126/20
Провадження № 14-120цс21
І. Короткий виклад історії справи
1. У березні 2021 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 12 797, 79 грн за кредитним договором № б/н від 19 жовтня 2018 року.
2. Позовну заяву мотивувало так:
2.1. Відповідач підтвердив згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови) і Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (далі - Тарифи), які викладені на вебсайті позивача, складають договір про надання банківських послуг, що підтверджує підпис на заяві.
2.2. У постанові від 6 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що відповідач підписав заяву про приєднання до Умов, в якій виявив бажання отримати кредитні кошти та підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з Умовами та Тарифами банку; Умови є складовою частиною кредитного договору; підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови були чинними під час укладення договору.
2.3. У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 356/1635/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що не є обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність факту отримання відповідачем платіжної картки зі встановленим лімітом кредитування й отримання позичальником кредитних коштів, а також про відсутність кредитних правовідносин між сторонами, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.
2.4. Відповідач станом на 20 грудня 2019 року має заборгованість у розмірі 12 797, 79 грн, з яких: 0 грн - заборгованість за поточним кредитом; 6 332, 31 грн - заборгованість за простроченим кредитом; 2 859, 26 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 2 520, 61 грн - заборгованість за відсотками згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); 500 грн - штраф (фіксована частина) і 585, 61 грн - штраф (процентна складова) згідно з пунктом 2.1.1.7.6 Умов.
3. 21 травня 2020 року Новгородківський районний суд Кіровоградської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував так:
3.1. Витяги з Тарифів і Умов не містять підпису відповідача, а інформація про паспорт споживчого кредиту в Анкеті-заяві щодо приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 19 жовтня 2018 року (далі - Анкета-заява) року відсутня.
3.2. Заборгованість за поточним кредитом і заборгованість за простроченим кредитом співвідносяться як загальне й окреме. Позивач не довів правомірність стягнення простроченого кредиту у вказаному розмірі за відсутності в цілому заборгованості за поточним кредитом.
3.3. Заборгованість за відсотками, нарахована згідно зі статтею 625 ЦК України за прострочений кредит, а також штрафи можна стягнути лише за наявності основної заборгованості за кредитом, яка становить 0 грн («поточне тіло кредиту»).
3.4. 17 вересня 2020 року Кропивницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін. Мотивував тим, що ні Анкета-заява, ні паспорт споживчого кредиту не містять інформації про намір відповідача отримати кредитну картку зі встановленням кредитного ліміту. Апеляційний суд виснував про відсутність доказів того, що відповідач отримав кредитну картку та користувався нею.
4. У жовтні 2020 року позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, згідно з яким позов задовольнити повністю. Мотивував касаційну скаргу так:
4.1. Відповідач підписав Анкету-заяву, був ознайомився та погодився з Умовами та Тарифами, що означає укладення кредитного договору.
4.2. Відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, у якому зазначені усі істотні умови кредитного договору, а отже, ознайомився з умовами кредитування. Таке підписання є належним доказом ознайомлення з цими умовами (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 355/1091/17).
4.3. Те, що відповідач погашав заборгованість за кредитом, означає, що він висловив згоду щодо форми кредитного договору та його умов. Відповідач не заявляв нічого стосовно необізнаності про умови договору.
4.4. Суди першої й апеляційної інстанцій залишили поза увагою такі висновки Верховного Суду:
4.4.1. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості позичальник користувався кредитом і періодично його погашав; вказаний розрахунок позичальник не спростував (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17).
4.4.2. У довідці про умови кредитування зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів, термін їхнього внесення; цю довідку й умови кредитування апеляційний суд належно не оцінив (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 вересня 2020 року у справі № 293/599/19-ц).
4.4.3. Висновки судів першої й апеляційної інстанцій про стягнення заборгованості за кредитом, пенею (комісією) та штрафами є обґрунтованими, оскільки їх підтверджують встановлені обставини справи, розрахунок заборгованості та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписаної позичальником (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 жовтня 2019 року у справі № 754/1328/16-ц).
4.4.4. Позичальник ознайомився з паспортом споживчого кредиту, що підтверджує його підпис. Враховуючи, що сторони досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин є правомірним в силу приписів статті 204 ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19).
5. Відповідач відзив на касаційну скаргу до суду не подав.
6. 19 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження у справі. Аргументував, зокрема, тим, що справа є малозначною, але спір стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а» пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України).
7. 16 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував тим, що у справі є виключна правова проблема. Таке передання необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо того, чи інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є лише пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) чи складовою кредитного договору,
8. 7 липня 2021 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою повернула справу № 393/126/20 на розгляд Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду. Мотивувала ухвалу так:
8.1. Неправильне застосуванням норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового або скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду, що передбачають статті 411 і 412 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Такі повноваження має не лише Велика Палата Верховного Суду, але й Верховний Суд у складі колегії суддів, палати чи об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
8.2. Поставлене питання щодо значення паспорта споживчого кредиту не виникає в практиці жодної іншої юрисдикції, крім цивільної. Різне тлумачення норм законодавства або порушення норм процесуального права судами першої чи апеляційної інстанції не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Для забезпечення єдності судової практики колегії суддів чи палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з приписами ЦПК України функціонує об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
8.3. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 16 червня 2021 року не обґрунтував процесуального та матеріального аспектів якісного критерію виключної правової проблеми у справі.
ІІ. Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими вона обґрунтована
9. Вважаю, що Велика Палата Верховного Суду мала прийняти цю малозначну справу для продовження розгляду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики насамперед щодо того, чи засвідчує підписання паспорта споживчого кредиту укладення кредитного договору.
(1) Щодо аргументів Великої Палати Верховного Суду про повернення справи на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
10. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).
11. Вказаний припис не передбачає наявність відмінних висновків касаційних судів як умови передання на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи, в якій, на думку колегії або палати, постала виключна правова проблема. Остання не обов`язково має бути «міжюрисдикційною». Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду та вирішила не одну таку проблему, яка мала значення для судів лише однієї юрисдикції. Тому не могло бути підставою для повернення колегії суддів справи те, що поставлене питання щодо значення паспорта споживчого кредиту не виникло «у практиці жодної іншої юрисдикції, окрім цивільної».
12. Застосовний для повернення справи аргумент Великої Палати Верховного Суду про те, що повноваженнями для скасування судового рішення й ухвалення нового або скасування рішень