Постанова суду № 2-1/2007 від 22.07.2021 про визнання права власності на майно

Постанова

Іменем України

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2-1/2007

провадження № 61-7228 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 серпня 2007 року у складі судді Моцного В. С. та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у складі колегії суддів Копаничук С. Г., Голоти Л. О., Оніщука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно.

Позовна заява мотивована тим, що він є засновником та головою правління споживчого товариства "Виробник" (далі - СТ "Виробник"). У зв`язку з розширенням виробництва постало питання у необхідності придбання транспортного засобу для доставки продукції.

Навесні 2003 року на підставі договору купівлі-продажу за особисті кошти він придбав автомобіль Nissan Sunny 2.OD LX, 1994 року випуску, білого кольору, шасі НОМЕР_1 . За домовленістю з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу вказаного автомобіля був оформлений на ОСОБА_2 . Така необхідність була обумовлена його розлученням з дружиною та небажанням в подальшому розподілу автомобіля, а також тим, що ОСОБА_2 мав працювати водієм цього автомобіля.

Вказував, що автомобілем користувався в основному він по довіреності, виданою ОСОБА_2, автомобіль перебуває у його користуванні і на цей час.

Наприкінці 2003 року - початку 2004 року між ним та ОСОБА_2 виник конфлікт, після чого він звернувся до останнього з пропозицією переоформлення вказаного автомобіля на своє ім`я, проте, відповідач відмовив у переоформленні документів на автомобіль, посилаючись на те, що саме він є власником цього транспортного засобу.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на автомобіль Nissan Sunny 2.OD LX, 1994 року випуску, білого кольору, шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У січні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 16 серпня 2003 року він придбав у ОСОБА_3 автомобіль Nissan Sunny, 1994 року випуску, білого кольору, за 16 000 грн, що підтверджується довідкою розрахунком № 019394, виданою підприємством "Вінавто", на підставі якої в подальшому була здійснена державна реєстрація автомобіля у Бершадському МРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, реєстраційний номер автомобіля НОМЕР_2 .

Вказував, що працюючи у СТ "Виробник", протягом 2003-2004 років він використовував належний йому транспортний засіб як в своїх інтересах, так і в інтересах підприємства. В окремих випадках за його згодою автомобіль використовували і інші працівники підприємства, у тому числі, і ОСОБА_1 .

У 2004 році між ним та ОСОБА_1 виник конфлікт, після якого останній заволодів належним йому автомобілем і протягом тривалого часу утримує у себе. На неодноразові вимоги повернути належний йому транспортний засіб відповідач не реагує.

Вказував, що незаконними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у незаконному позбавленні майна - автомобіля Nissan Sunny, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, що призвело до моральних страждань та переживань, він вимушений розшукувати автомобіль, витрачаючи на це свій особистий час. Розмір моральної шкоди оцінив у 5 000 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути належний йому на праві власності автомобіль Nissan Sunny, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким відповідач незаконно заволодів та утримує; стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 серпня 2007 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що сторони повторно не з`явилися в судове засідання без поважних причин, заяви про розгляд

справи за їх відсутності до суду не надходили, що є підставою для залишення позову та зустрічного позову без розгляду відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 серпня 2007 року відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 серпня 2007 року відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником пропущено процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, заява про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали не містить обставин для поновлення строку або поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 серпня 2007 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року й передати справу для розгляду до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає істотні для справи обставини, що не були враховані судом, а саме справу було розглянуто у його відсутності, належним чином про розгляд цієї справи він повідомлений не був.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу 2-1/2007 із Чечельницького районного суду Вінницької області.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не звернув увагу на наявні у матеріалах справи докази, не надав належної оцінки тим обставинам, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи на 23 серпня 2007 року, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не отримував, правомірно очікував на справедливий розгляд справи та прийняття судом відповідного рішення. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, чим порушив його конституційні права.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У березні 2021 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 серпня 2007 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 серпня 2007 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку

На виконання ухвали Вінницького апеляційного суду від 10 березня 2021 року, ОСОБА_2 26 березня 2021 року подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 серпня 2007 року, у якій зазначив, що про призначення судового засідання на 23 серпня 2007 року суд його не повідомив, копію оскарженої ухвали він не отримував. Інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції заявник не зазначив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, в тому числі, ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України 2004 року у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Згідно пункту 15 частини першої статті 293 ЦПК України 2004 року окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення заяви без розгляду.

Аналогічні вимоги мітять пункт 16 частини першої статті 353 та пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання апеляційної скарги.

Частиною другою статті 17 ЦПК України встановлено, що не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 серпня 2007 року не переглядалось в апеляційному порядку по суті, виключається можливість її перегляду в касаційному порядку.

За таких обставин касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 серпня 2007 року підлягає закриттю.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 13 частини першої 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частин другої-третьої статті 294 ЦПК України 2004 року у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції, заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частиною першою статті 354 ЦПК України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційну скаргу на ухвалу Чечельницького районного суду Вінницької області від 23 серпня 2007 року ОСОБА_2 подав 05 березня 2021 року, тобто з пропуском встановленого ЦПК України строку на апеляційне оскарження.

У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, поданій ОСОБА_2 на виконання ухвали Вінницького апеляційного суду від 10 березня 2021 року про залишення його апеляційної скарги без руху, заявник зазначив, що про призначення судового засідання на 23 серпня 2007 року суд його не повідомив, копію оскарженої ухвали він не отримував. Інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції заявник не зазначив.

Врахувавши, що з позовом ОСОБА_2 звернувся у січні 2005 року, був обізнаний про розгляд справи, неодноразово повідомлявся судом про судові засідання, зокрема, призначені на 20 січня 2005 року (а. с. 27), 27 липня 2005 року (а. с. 60), приймав участь у судових засіданнях, призначених на 17 листопада 2005 року, 21 грудня 2005 року, що підтверджується журналами судових засідань, однак в розумні інтервали часу заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження не вживав, результатом розгляду справи не цікавився, поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали не зазначив, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

При цьому, апеляційний суд правильно врахував, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа "Олександр Шевченко проти України" рішення від 26 квітня 2007 року, справа "Трух проти України" рішення від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (№ 11681/85) ЄСПЛ зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України" ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.

Таким чином, аналіз вказаних норм процесуального права та судової практики ЄСПЛ свідчить про те, що окрім процесуальних прав, зокрема, права на апеляційний перегляд справи, учасники справи повинні добросовісно виконувати свої процесуальні обов`язки, демонструвати суду готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з процесом. Норми, які регулюють строки подачі скарг, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, а зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

За таких обставин, відмова у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження є законною та обґрунтованою.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права та з`ясуванням обставин, що мають значення при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, відповідністю висновків апеляційного суду обставинам та матеріалам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, як такого, що ухвалено без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення апеляційного суду без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтею 17, частиною першою статті 389, частиною другою статті 396 ЦПК України, статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

................

Перейти до повного тексту