Постанова
Іменем України
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 755/12002/16
провадження № 61-13156 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник - житлово-будівельний кооператив "Київміськбуд-5";
боржники: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року у складі судді Марфіної Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 житлово-будівельний кооператив "Київміськбуд-5" (далі - ЖБК "Київміськбуд-5") звернувся до суду із заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Заява мотивована тим, що боржникам на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Вказаний будинок знаходиться в комунальному обслуговуванні заявника. Боржники не сплачують вчасно та у повному обсязі надані їм житлово-комунальні послуги, унаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01 січня 2013 року по 31 травня 2016 року у розмірі 52 097 грн 01 коп., з яких: житлово-комунальні послуги у розмірі 39 270 грн 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 368 грн 97 коп., 3% річних у розмірі 1 457 грн 39 коп. На вимоги щодо необхідності сплати суми боргу боржники не реагують, у добровільному порядку борг не сплатили.
Ураховуючи викладене, ЖБК "Київміськбуд-5" просив суд видати судовий наказ про стягнення з боржників вказаної суми кредитної заборгованості.
Дніпровським районним судом м. Києва 03 серпня 2016 року видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 суми заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2013 року по 31 травня 2016 року у розмірі 52 097 грн 01 коп., а також судового збору у розмірі 689 грн.
Не погодившись із судовим наказом, у жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про скасування вказаного вище судового наказу, в якій зазначав про те, що ним отримано копію судового наказу лише 08 жовтня 2019 року, а, отже, строк для подання заяви про його скасування ним не пропущено.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу повернуто заявникові.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при зверненні із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_2 зазначав про отримання ним копії судового наказу лише 08 жовтня 2019 року, а, отже, п`ятнадцять днів на подання заяви про його скасування ним не пропущено. Проте в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення судового наказу, згідно з яким копія судового наказу була отримана боржником 10 серпня 2016 року.
Крім того, в заяві про скасування судового наказу боржник зазначає, що з його заробітної плати в примусовому порядку проводиться стягнення у розмірі 20% на погашення заборгованості по судовому наказу з грудня 2017 року, однак, боржник лише 08 жовтня 2019 року звернувся до суду для з`ясування обставин примусового стягування.
За таких обставин, ураховуючи, що боржник ОСОБА_2 був обізнаний про наявність судового наказу з моменту його отримання та початку примусового стягнення заборгованості з його заробітної плати, а в матеріалах заяви про скасування судового наказу відсутнє клопотання про поновлення пропущеного строку, то наявні підстави для повернення заяви на підставі частини шостої статті 170 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що копія судового наказу від 03 серпня 2016 року отримана боржником - ОСОБА_2 10 серпня 2016 року і саме з цієї дати починається перебіг процесуального строку для звернення із заявою про скасування судового наказу. Оскільки клопотання про поновлення цього строку при поданні заяви про скасування судового наказу ОСОБА_2 не заявив, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якійпросив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким судовий наказ скасувати.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неповне дослідження наявних у справі матеріалів, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 755/12002/16 із Дніпровського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що він не отримував копію судового наказу, а наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення копії судового наказу не підтверджує отримання саме ним судового наказу. Він отримав копію судового наказу від 03 серпня 2016 року через представника 08 жовтня 2019 року.
Вважав, що момент обізнаності про існування судового наказу, наявність виконавчого провадження про стягнення із заробітної плати не є обставиною, з якої потрібно рахувати перебіг процесуального строку для подання заяви про його скасування. Тому, на його думку, є необґрунтованим висновок судів, що примусове стягнення з його заробітної плати суми боргу за виданим судовим наказом з грудня 2017 року свідчить про його обізнаність про виданий судовий наказ.
Вважав, що строк для подання ним заяви про скасування судового наказу ним не пропущено, а тому відсутні підстави для подання клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2021 року ЖБК "Київміськбуд-5" подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Дніпровським районним судом м. Києва 03 серпня 2016 року видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 суми заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2013 року по 31 травня 2016 року у розмірі 52 097 грн 01 коп., а також судового збору у розмірі 689 грн (а.с. 14).
Вказаний судовий наказ з копіями заяви стягувача і доданих до неї документів 03 серпня 2016 року був надісланий боржникам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 16).
Згідно з поштовим повідомленням судовий наказ було отримано боржниками 10 жовтня 2016 року (а.с. 17).
За вказаним судовим наказом 22 грудня 2017 року було відкрито виконавче провадження про стягнення із заробітної плати ОСОБА_2 20 % на погашення заборгованості, про що зазначається самим ОСОБА_2 (а.с. 25).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 167 ЦПК України встановлено, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що при вирішенні питання судом першої інстанції про прийняття заяви ОСОБА_2 про скасування судового наказу, було встановлено її невідповідність вимогам, передбаченим статтею 170 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У пункті 3 частини п`ятої статті 170 ЦПК України встановлено, що до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини шостої статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Судами встановлено, що Дніпровським районним судом м. Києва 03 серпня 2016 року видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 суми заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2013 року по 31 травня 2016 року у розмірі 52 097 грн 01 коп., а також судового збору у розмірі 689 грн (а.с. 14).
Вказаний судовий наказ з копіями заяви стягувача і доданих до неї документів 03 серпня 2016 року був надісланий боржникам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 16).
Згідно з поштовим повідомленням судовий наказ було отримано боржниками 10 жовтня 2016 року (а.с. 17).
Відповідно до статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Перебіг процесуального строку, відповідно до статті 123 ЦПК України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Наслідки пропущення процесуальних строків, визначені статтею 126 ЦПК України, згідно з якою право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша). Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
Відповідно до пункту 105 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270), одержання реєстрованого поштового відправлення здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка.
Згідно з пунктом 106 Правил № 270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
Відповідно до Правил № 270 на бланку повідомлення про вручення прізвище одержувача зазначає працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого документа, що посвідчує особу, а одержувач зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі встановленого зразка, а не на бланку повідомлення про вручення.
ОСОБА_2 не спростував встановлені судами обставини вручення копії судового наказу за адресою його реєстрації.
Надаючи оцінку наявному в матеріалах справи повідомленню про вручення поштової кореспонденції (а.с. 17), колегія суддів враховує Правила № 270, які передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень та за змістом яких перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв`язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв`язку.
Добросовісне виконання працівниками оператора поштового зв`язку акціонерного товариства "Укрпошта" своїх службових обов`язків, у цьому випадку, презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 20 травня 2020 року у справі № 653/4813/17(провадження № 61-7625св19), від 13 січня 2021 року у справі № 1519/2-4031/11 (провадження № 61-13202св20), від 24 травня 2021 року у справі № 565/875/19 (провадження № 61-9818св20).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що ОСОБА_2 пропущено строк для подання заяви про скасування судового наказу, а клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку ним не подано.
Встановлені судами обставини про примусове стягнення із заробітної плати ОСОБА_2 20 % на погашення заборгованості за вказаним судовим наказом підтверджують правильність висновків судів, оскільки обізнаність ОСОБА_2 про стягнення з його заробітної плати з грудня 2017 року, тобто протягом двох років до його звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, що ним не заперечується, є достатньою підставою для вчинення ним дій, у разі його незгоди, для оскарження судового наказу, на підставі якого таке стягнення здійснюється, у встановлені законом строки.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Отже, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду