Постанова
Іменем України
26 липня 2021 року
м. Київ
справа №687/143/20
провадження №61-8750св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
за позовом ОСОБА_1 :
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Чемеровецька селищна рада Хмельницької області,
третя особа - ОСОБА_2,
за позовом ОСОБА_2 :
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2020 року у складі судді Кулєбякіна В. О. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у складі колегії суддів Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду до Чемеровецької селищної ради з позовом, в якому просила визнати за нею права власності на спадкове майно за заповітом, яке залишилось після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 40,4 кв.м.
Позов мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_3 позивач має право на спадщину, проте нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності правовстановлюючого документу на спадкову квартиру. За таких обставин ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири в судовому порядку.
Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 червня 2020 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено ОСОБА_2 .
У серпні 2020 року ОСОБА_2 подала позов до ОСОБА_1, в якому просила зменшити частку права власності відповідача на квартиру в порядку спадкування за заповітом, на розмір вартості майна, одержаного ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до часу відкриття спадщини.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 отримала частину спадкового майна ОСОБА_3, тому в порядку частин другої, третьої статті 1241 ЦК України розмір її частки в спадщині підлягає зменшенню на вартість отриманого майна.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 40,4 кв.м.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що в порядку частини першої статті 1241 ЦК України ОСОБА_3, після смерті дружини ОСОБА_4 успадкував Ѕ частину спадкового майна, до складу якого входить, зокрема, квартира АДРЕСА_1 . В той же час ОСОБА_1, як єдиний спадкоємець ОСОБА_3 за заповітом, має право на Ѕ частину вказаної квартири, однак позбавлена можливості оформити своє право у зв`язку з відмовою нотаріуса через відсутність у неї правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд вказав на відсутність доказів на підтвердження обставин щодо порушення її прав з боку ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 не погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 .
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16, постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №564/2227/17, від 24 квітня 2019 року у справі №362/884/16, від 24 квітня 2019 року у справі №758/3921/15, від 11 грудня 2019 року у справі №674/1465/16.
Так, відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 є Чемеровецька селищна рада Хмельницької області, яка прав позивача не порушувала. Саме ОСОБА_2 заперечує її право на спадкову квартиру та наполягає на врахуванні майна, яке вже позивач отримала, тому ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі. Отже справа розглянута судами з неналежним суб`єктним складом відповідачів.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано
Фактичні обставини, встановлені судами
03 березня 1998 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб.
ОСОБА_4 (до реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ), була єдиним власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 26 березня 1998 року, отриманого в порядку приватизації державного житлового фонду.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне їй майно.
Спадкоємцями майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на підставі заповіту є ОСОБА_2, яка прийняла спадщину шляхом подання 09 вересня 2014 року заяви приватному нотаріусу Чемеровецького районного нотаріального округу, та чоловік померлої, ОСОБА_3, який 12 лютого 2015 року подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування, як особа, яка постійно проживала зі спадкодавцем, прийняв спадщину, та має право на обов`язкову частку у спадковому майні в порядку частини першої статті 1241 ЦК України.
Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 не встиг отримати.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 14 березня 2014 року ОСОБА_3 мав першу А групу інвалідності та потребував стороннього догляду, тому згідно рішення виконавчого комітету Чемеровецької селищної ради від 29 січня 2015 року ОСОБА_1 призначено помічником ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та після його смерті відкрилася спадщина за заповітом, єдиними спадкоємцем за яким є ОСОБА_1, яка 19 листопада 2015 року звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Відповідно до статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (стаття 1218 ЦК України).
За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частинами першою, другою статті 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день з якого вона оголошується померлою.
У пунктах 4.15., 4.18., 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом МЮ України від 22 лютого 2012 року, №296/5 передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу 1 цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступну до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У справі, яка переглядається, установлено, що ОСОБА_4 в порядку частини першої статті 1241 ЦК України (обов`язкова частка у спадщині), після смерті дружини, успадкував Ѕ частину спадкового майна, до складу якого входить квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1, як єдиний спадкоємець ОСОБА_3 за заповітом, має право на Ѕ частину вказаної квартири, проте позбавлена можливості оформити спадкові права у зв`язку з відмовою нотаріуса через відсутність у неї правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Установивши наведені обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням вимог статей 15, 16 ЦК України, правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку, що права ОСОБА_1 підлягають судовому захисту в обраний нею спосіб, який відповідає змісту права, на захист якого вона звернулась до суду та є належним способом для його відновлення.
Під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам ОСОБА_2 про зменшення розміру частки ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що вона отримала раніше деякі речі домашнього вжитку, які входять до спадкової маси, та обґрунтовано відхилив ці аргументи, посилаючись на те, що приписи частини другої статті 1241 ЦК України вказують на необхідність зарахування вартості речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартості інших речей та майнових прав, які перейшли до спадкоємця до обов`язкової частки у спадщині, при цьому не зменшуючи саму частку у спадковому майні, яка в даному випадку є сталою та становить Ѕ.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про розгляд судом справи з порушенням суб`єктного складу відповідачів та неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16, постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №564/2227/17, від 24 квітня 2019 року у справі №362/884/16, від 24 квітня 2019 року у справі №758/3921/15, від 11 грудня 2019 року у справі №674/1465/16, оскільки у цих справах містяться інші фактичні обставини, що формують зміст правовідносин,ніж у справі, яка переглядається.
Так, ОСОБА_2 була залучена до участі у справі в якості третьої особи за позовом ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_2 реалізувала право на заперечення прав спадкоємця за заповітом шляхом звернення до суду з відповідним позовом, який розглянуто судом по суті разом з основним позовом. Також, скористалась правом оскарження судового рішення.
При цьому, в даній конкретній справі оскаржувані судові рішення безпосередньо не стосується прав та інтересів ОСОБА_2, оскільки її право на Ѕ частину спадкового майна після смерті ОСОБА_4 під час розгляду справи не спростовано і не оспорювалось.
В той же час, право ОСОБА_1 на Ѕ частку спадщини є похідним від права спадкодавця ОСОБА_3 на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 і безпосередньо не залежить від спадкових прав ОСОБА_2 внаслідок прийняття спадщини ОСОБА_4 .
За таких конкретних у цій справі обставин, колегія суддів вважає відсутніми підстави для скасування судових рішень з підстав порушення суб`єктного складу учасників, оскільки такі доводи не спростовують обґрунтованість висновків судів, які вирішили спір правильно.
У справі, яка переглядається, колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що судами ухвалені рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.
Тобто у даній справі судами досліджено докази та встановлені обставини, відповідно до яких суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на нерухоме майно та відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про зменшення розміру частки ОСОБА_1 у спадщини, оскільки встановили обґрунтованість заявлених вимог первісного позову та безпідставність і недоведеність вимог, заявлених ОСОБА_2 .
Суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.