Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 592/13632/17
провадження № 61-16457св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2019 року у складі судді Бичкова І. Г. та постанову Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Орлова І. В., Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про збільшення суми боргу.
Позовну заяву мотивовано тим, що 28 липня 2006 року вона надала у борг своєму брату ОСОБА_4 кошти у розмірі 20 000,00 дол. США, що еквівалентно 101 000,00 грн.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2007 року у справі № 2-2006/07 стягнуто з ОСОБА_4 на її користь суму боргу в розмірі 101 000,00 грн, судові витрати у розмірі 1 040,00 грн, всього 102 040,00 грн.
ОСОБА_4 помер, його спадкоємцем є його син ОСОБА_3, який успадкував 1/2 частки земельної ділянки та будинку батька, а інша Ѕ частка цього домоволодіння належить колишній дружині померлого ОСОБА_2 .
Оскільки за більш ніж 20 років позичені її покійному брату ОСОБА_4 кошти знецінились, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 борг не повернули, ОСОБА_1 вважає, що сума боргу, стягнута з ОСОБА_4 на її користь в розмірі 101 000,00 грн, має бути перерахована в дол. США.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просила здійснити перерахунок суми боргу з гривень в дол. США та стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно суму боргу в розмірі 821 602,00 грн. з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги про перерахунок заборгованості за договором позики не можуть бути задоволені з тих підстав, що така позовна вимога може заявлятись лише за діючим договором, а договір позики припинив свою дію у зв`язку із смертю позичальника і строки позовної давності закінчилися. Спірні правовідносини повністю врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і свої права позивач повинна реалізувати саме в межах зазначеного Закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2019 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що заявлені позивачем вимоги фактично зводяться до перерахунку суми позики за борговими зобов`язаннями на підставі статті 625 ЦК України. Ці вимоги не можуть бути задоволені, оскільки договірні правовідносини припинилися у зв`язку зі смертю позичальника ОСОБА_4 . Сума боргу, стягнута зі спадкоємця боржника ОСОБА_3, відраховується на користь позивача у межах виконавчого провадження. Позовні вимоги до ОСОБА_2 заявлені як до неналежного відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року і направити справу на новий розгляд.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 638/1841/14-ц (провадження № 61-5676св18).
Також суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідачі у зв`язку із тривалим невиконанням рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2007 року порушують права та обов`язки ОСОБА_1 щодо користування власними коштами.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року і витребувано із Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу № 592/13632/17.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи
28 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала своєму брату ОСОБА_4 у борг грошові кошти у розмірі 101 000,00 грн, що за курсом Національного банку України на день посвідчення цього договору складало 20 000,00 дол. США.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 27 січня 1999 року ОСОБА_4 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці, площею 438 кв. м.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2007 року у справі № 2-2006/07 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики від 28 липня 2006 року задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 101 000,0 грн, судові витрати у розмірі 1 040,00 грн, а всього 102 040,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 січня 2012 року замінено сторону виконавчого провадження з ОСОБА_4 на його спадкоємця сина ОСОБА_3 для подальшого виконання виконавчого листа від 03 липня 2007 року, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення боргу та судових витрат на користь ОСОБА_1 у розмірі 102 040,00 грн.
За виконавчим листом Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 липня 2007 року на користь ОСОБА_1 із заробітної плати ОСОБА_3 здійснюються відрахування на погашення боргу за договором позики, стягнутого рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2007 року.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 02 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 529/3691/17, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перерахунок суми боргу за договором позики у розмірі 20 000,00 дол. США по курсу НБУ, присудження будинку та земельної ділянки в рахунок погашення боргу відмовлено.
У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 529/3691/17 встановлено, що у боржника виник обов`язок виконати рішення суду та у випадку його невиконання - додатково сплатити кредитору визначені статтею 625 ЦК України суми, як форми відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Предметом позову в цій справі є вимоги про перерахування суми заборгованості, стягнутої рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2007 року у справі № 2-2006/07, з гривень на дол. США та стягнення з відповідачів суми боргу з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми відповідно до статті 625 ЦК України.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2007 року у справі № 2-2006/07 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 101 000,0 грн, судові витрати у розмірі 1 040,00 грн, а всього 102 040,00 грн.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 січня 2012 року замінено сторону виконавчого провадження з ОСОБА_4 на його спадкоємця сина ОСОБА_3 для подальшого виконання виконавчого листа від 03 липня 2007 року, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення боргу та судових витрат на користь ОСОБА_1 у розмірі 102 040,00 грн.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про перерахунок суми боргу в розмірі 20 000,00 дол. США за курсом НБУ у зв`язку з інфляційними втратами, правильно виходили з того, що після набрання рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2007 року у справі № 2-2006/07 законної сили, у ОСОБА_3 виник обов`язок сплатити саме ту суму боргу та у тій валюті, яка вказана у цьому рішенні, зокрема борг у розмірі 101 000,00 грн, оскільки позивачем було визначено зобов`язання в національній валюті - гривнях, а не в дол. США.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 до його спадкоємця ОСОБА_3 перейшов обов`язок зі сплати ОСОБА_1 грошових коштів не в дол. США, а у національній валюті - гривнях у загальній сумі 102 040 грн, стягнутих зі спадкодавця на підставі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2007 року. Позовні вимоги до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки спадкоємцем ОСОБА_4 є ОСОБА_3 .
Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення на підставі статті 625 ЦК України з ОСОБА_3 суми боргу з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, виходили із того, що договірні правовідносини припинилися у зв`язку зі смертю позичальника ОСОБА_4 .
Однак колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.
Статтею 625 ЦК України регламентовано наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що "у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань".
Відповідно до частини другої статті 1282 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 369/10424/17 (провадження № 61-8310св19) зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 1282 ЦК України та зазначено, що "стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми боргу пов`язуються з нездійсненням спадкоємцем (спадкоємцями) одноразового платежу, а не з фактом ухилення спадкоємця від виконання зобов`язання спадкодавця".
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 456/4355/15-ц (провадження № 61-471св20).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд на вказані норми права та обставини справи уваги не звернув, не повною мірою дослідив обставини справи та не з`ясував, за який період прострочення виконання грошового зобов`язання нараховані інфляційні втрати та 3 % річних.
Разом з тим під час нового розгляду справи суду необхідно звернути увагу на обставини цієї справи, визначитися із правовою природою статті 625 ЦК України з урахуванням заявлених позовних вимог і, у разі їх обґрунтованості, вирішити питання про застосування позовної давності (правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-54цс19)).