Постанова суду № 691/926/20 від 21.07.2021 про зміну розміру присуджених аліментів на утримання дитини

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 691/926/20

провадження № 61-7627св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року у складі судді Черненка В. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2021 рокуу складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру присуджених аліментів на утримання дитини.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2013 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, але не менше 30 % розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття, починаючи з 03 вересня 2013 року.

04 жовтня 2014 року позивач уклав шлюб, у якому народилось двоє дітей, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив змінити розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку, але не менше 50 % розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття та відкликати з Городищенського районного відділу Державної виконавчої служби ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчий лист, що перебуває на примусовому виконанні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження зміни свого майнового стану, а також те, що загальний сукупний розмір аліментів перевищує встановлений статтею 70 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, суд не встановив достатніх обставин можливості зміни розміру аліментів у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року залишенобез змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно врахував, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження двох дітей, без підтвердження зміни матеріального становища не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким змінити (зменшити) розмір аліментів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року відкрито касаційне провадження.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що 04 жовтня 2014 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_6, у якому народилося двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2013 року, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, але не менше 30 % розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття, починаючи з 03 вересня 2013 року.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси в 15 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (на кожну дитину), починаючи з 30 липня 2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Тобто судами попередніх інстанцій фактично порушено права ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки на користь однієї дитини не може бути стягнуто більший розмір аліментів, ніж на користь іншої дитини.

Підставою касаційного оскарження зазначав те, що є необхідність відступити від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-702св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).

Відзив на касаційну скаргу відповідач не подавав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру присуджених аліментів, ОСОБА_1 зазначив, що він має на утриманні ще двох неповнолітніх дітей, мінливий дохід і не в змозі платити аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в раніше визначеному розмірі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про охорону дитинства" всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки в іншому шлюбі він має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, а тому на його утриманні перебуває троє малолітніх дітей.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси в 15 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (на кожну дитину), починаючи з 30 липня 2020 року і продовжувати до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що у ОСОБА_1 відбулася зміна сімейного стану, народження двох дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та зміна матеріального стану, оскільки рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси в 15 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (на кожну дитину), починаючи з 30 липня 2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, збільшення доходів у ОСОБА_1 не встановлено.

Діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру присуджених аліментів на утримання дитини.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, а позов задовольнити, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

................

Перейти до повного тексту