Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 127/3170/17
провадження № 61-8897св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Вінницька міська рада,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду
від 19 травня 2020 року у складі колегії суддів: Якименко М. М.,
Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради про визнання незаконними та скасування пункту 31 Додатку № 4 рішення Вінницької міської ради № 1693 від 11 квітня 2014 року та пункту 19 Додатку № 3 рішення Вінницької міської ради № 1871 від 31 жовтня
2014 року, якими передано у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:02:070:0152 та 0510100000:02:070:0288 відповідно.
Позовна заява мотивована тим, що передані у власність фізичним особам вказані земельні ділянки більшою своєю частиною накладаються на прибережну захисну смугу ставка " Вишенське озеро" ("Поділля"), яку позивач за допомогою сусідів облаштували за власні кошти, засипали шаром родючого ґрунту та висадили різноманітні дерева та кущі.
Зазначає, що надання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 земельних ділянок рекреаційного призначення, що захищаються законом, порушує конституційні права позивача, а саме - право на відпочинок біля водойми, на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
На підставі викладеного, уточнивши у подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати пункт 31 Додатку № 4 рішення Вінницької міської ради № 1693 від 11 квітня 2014 року, яким громадянину ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:070:0152, площею 1000 кв. м, на
АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель комунальної власності; визнати незаконним та скасувати пункт 19 Додатку № 3 рішення Вінницької міської ради № 1871 від 31 жовтня 2014 року, яким громадянину
ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:070:0288, площею 414 кв. м, на АДРЕСА_2, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель комунальної власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2019 року у складі судді Федчишена С. А. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 31 Додатку № 4 рішення Вінницької міської Ради № 1693 від 11 квітня 2014 року, яким
ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:070:0152, площею 1000 кв. м на АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель комунальної власності.
Визнано незаконним та скасовано пункт 19 Додатку № 3 рішення Вінницької міської Ради № 1871 від 31 жовтня 2014 року, яким ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:070:0288, площею 414 кв. м на АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель комунальної власності.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вирішуючи питання про передачу у власність спірних земельних ділянок, Вінницька міська рада не врахувала, що частина цих земельних ділянок накладається на прибережну захисну смугу річки " Шереметка", яка в районі АДРЕСА_2 впадає в ставок "Вишенське озеро" (або ставок "Поділля"), створений по руслу річки "Вишня", правої притоки річки "Південний Буг", чим порушила вимоги статей 88 - 90 ВК України, статті 61 ЗК України, Закон України "Про охорону земель" та норм ДБН 360-92**. При цьому місцевий суд зазначив, що оскаржувані рішення міської ради порушують законні права позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
Короткий зміст постанов суду апеляційної та касаційної інстанцій
Справа судом апеляційної інстанції розглядалася неодноразово.
Так, постановою Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, до якої приєдналася Вінницька міська рада, задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області
від 21 березня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надав суду належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували на наявність шкоди, заподіяної позивачу внаслідок негативного впливу від реалізації оскаржуваних рішень міської ради на навколишнє природне середовище. Суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази, зокрема висновки експертів, на підтвердження того, що конституційне право позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля порушене.
Постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є членом територіальної громади м. Вінниця, постійно мешкає поблизу водойми, поряд із якою знаходяться спірні земельні ділянки, користувався її прибережною смугою, яка є рекреаційною зоною. Суд апеляційної інстанції не перевірив доводів позивача про те, що надання міською радою земель прибережної захисної смуги у приватну власність третім особам, їх неконтрольована забудова перешкоджає його праву вільного користування землями, які захищені законом, призначені для рекреації (відпочинку) та які повинні знаходитися у загальнодоступному користуванні. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що предметом судового спору є не відшкодування шкоди, заподіяної порушенням прав позивача, а дослідження законності та правомірності надання органом місцевого самоврядування відповідачам всупереч інтересам територіальної громади у власність земельних ділянок. При цьому вказав, що питання щодо можливого порушення прав ОСОБА_1 може мати значення виключно при вирішенні питання, чи є останній належним позивачем у справі, тобто особою, якій належить право вимоги по пред`явленому в суді позову з питань, що виникли у сфері екологічних суспільних відносин.
Останньою постановою Вінницького апеляційного суду від 19 травня
2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, до якої приєдналася Вінницька міська рада, задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що належних і допустимих доказів, розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 05100100000:02:070:0305, 05100100000:02:070:0306 у межах прибережної захисної смуги річки " Шереметки" суду не надано.
Отже, рішення Вінницької міської ради від 11 квітня 2014 року №1693,
від 31 жовтня 2014 року №1871, якими затверджувались проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передавались спірні земельні ділянки у власність з цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд прийняті в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.
Суд апеляційної інстанції вважав, що позивач не довів належними доказами надання Вінницькою міською радою земель саме прибережної захисної смуги і в зв`язку з цим наявності йому перешкод вільного користування вказаними землями водного фонду, які призначені саме для рекреації (відпочинку) та які повинні знаходитися у загальнодоступному користуванні.
З цих міркувань суд відхилив посилання позивача на положення Орхуської конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, яка гарантує при захисті екологічних прав - право оскаржити рішення органів місцевого самоврядування, що порушують національне екологічне законодавство.Позивач не є тією особою, яка наділена правами контролю (нагляду) додержання вимог законодавства щодо охорони, використання та відтворення вод і водних ресурсів, зокрема звернення до суду з відповідним позовом у сфері екологічних суспільних відносин
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14, від 22 грудня 2014 року у справі № 6-206цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи містять належні та достатні докази накладення спірних земельних ділянок на прибережну захисну смугу річки " Шереметка". Він є членом територіальної громади міста Вінниця, постійно мешкає поблизу водойми, поряд із якою знаходяться спірні земельні ділянки, користувався її прибережною смугою, яка є рекреаційною зоною. Вважає, що надання міською радою земель прибережної захисної смуги у приватну власність третім особам, їх неконтрольована забудова перешкоджає його праву вільного користування землями, які захищені законом, призначені для рекреації (відпочинку) та які повинні знаходитися у загальнодоступному користуванні, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову. Крім того, суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини першої статті 417 ЦПК України, відповідно до якої вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Відзив на касаційну скаргу
У серпні 2020 року від ОСОБА_6 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 14 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розташованої у АДРЕСА_3, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 392673 від 10 травня
2006 року.
Пунктом 31 додатку № 4 рішення Вінницької міської Ради № 1693 від 11 квітня 2014 року ОСОБА_4 було передано на АДРЕСА_1, земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:070:0152, площею 1000 кв. м, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель комунальної власності.
Пунктом 19 Додатку № 3 рішення Вінницької міської Ради № 1871 від 31 жовтня 2014 року ОСОБА_5 було передано на АДРЕСА_2, земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:070:0288, площею 414 кв. м, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель комунальної власності.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 об`єднали частки своїх земельних ділянок в земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:070:0295.
17 січня 2015 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 придбала частину земельної ділянки за кадастровим номером 0510100000:02:070:0295, загальною площею 0,08 га, якій в подальшому було визначено кадастровий номер 0510100000:02:070:0305.
У 2018 році ОСОБА_6 розпочала на земельній ділянці за кадастровим номером 0510100000:02:070:0305 монтажно-будівельні роботи по будівництву житлового будинку та господарських споруд.
Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою за № 017/16 від 21 вересня 2016 року ТОВ "Експертно-юридична фірма Соломон" має місце накладення земельних ділянок за кадастровими номерами 0510100000:02:070:0152 та 0510100000:02:070:0288 на земельні ділянки за кадастровими номерами 0510100000:02:070:0305 та 0510100000:02:070:0306, відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів.
Частини земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:070:0305 та 0510100000:02:070:0306 знаходяться в межах 25-ти метрів від урізу води фактичного місця розташування струмка (річки), що графічно відображено в додатку 7 до висновку (пункт 3).
Відповідно до додатку № 7 висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою за № 017/16 від 21 вересня 2016 року ТОВ "Експертно-юридична фірма Соломон", площа накладання на прибережну захисну смугу земельної ділянки за кадастровим номером 0510100000:02:070:0288 складає 165 кв. м із 414 кв. м загальної площі земельної ділянки, площа накладання на прибережну захисну смугу земельної ділянки за кадастровим номером 0510100000:02:070:0152 складає 228 кв. м із 1000 кв. м загальної площі земельної ділянки.
Згідно із висновком № 034/17 судової земельно-технічної експертизи від 12 січня 2018 року визначено, що площа накладання 25-ти метрової зони від урізу води малої притоки р. Вишня на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:070:0152 становить 0,0548 га, на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:070:0288 становить 0,0167 га.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах
2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.