Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 564/2231/15
провадження № 61-8390св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору.
Позовна заява мотивована тим, що 03 жовтня 2007 року між позивачем та ВАТ АБ "Укргазбанк" (найменування було змінено на ПАТ АБ "Укргазбанк") було укладено договір про надання іпотечного кредиту № 130/07/К-Ф.
Зазначає, що вказаний договір укладений з суттєвими порушеннями істотних умов договору, встановлених законодавством України, які необхідні для його укладення, з використанням елементів нечесної підприємницької практики, всупереч існуючих норм і вимог закону.
Відповідач не здійснив детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.
Не навів належний графік платежів згідно зі строковістю, зазначеною у договорі (щомісяця), у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості усіх супутніх послуг, а також інших зобов`язань споживача з розписаною сукупною вартістю кредиту за кожним платіжним періодом.
У договорі не зазначені вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості, не визначено реальну процентну ставку, не вказано належно про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді.
У момент укладення кредитного договору позивач була введена в оману з використанням нечесної підприємницької практики, а умови договору не відповідали її внутрішній волі.
Просила суд визнати порушеним її право споживача фінансових послуг банку та визнати недійсними кредитний договір № 130/07/К-Ф, який укладений 03 жовтня 2007 року між нею та ПАТ АБ "Укргазбанк" та договір іпотеки від 03 жовтня 2007 року № 130/07/І-Ф та скасувати заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О. В. шляхом виключення запису № 2950 з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та стягнути понесені судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 30 липня 2019 року у складі судді Олійника П. В. позов задоволено.
Визнано недійсним з дати укладення кредитний договір від 03 жовтня 2007 року № 130/07/К-Ф, укладений між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним з дати укладення договір іпотеки від 03 жовтня 2007 року № 130/07/К-Ф, укладений між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 шляхом виключення запису № 2950 з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що банк, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи недобросовісно та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для неї умовах, з якими позичальник як споживач, була позбавлена можливості ознайомитись та оцінити належно. Тому з урахуванням наведеного суд погодився з доводами позивача, що позивач підписавши кредитний договір, хоча і підтвердила свій намір на отримання банківського кредиту, однак, таке її волевиявлення не було вільним та спрямованим на настання реальних правових наслідків саме на таких умовах. Банк під час укладання кредитного договору приховав від позивача повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупності вартості кредиту та ефективної (реальної) відсоткової ставки за цим договором, а також те, що всі розбіжності у розрахунках здійснені виключно на користь банку, суд вважає це умислом у діях банку з метою отримання ним прихованого прибутку.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2020 року рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 30 липня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" судовий збір, сплачений за розгляд справи судом апеляційної інстанції, у розмірі 5 481,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи та встановлені судом обставини не дають підстав вважати, що дії ПАТ АБ "Укргазбанк" при укладанні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню ОСОБА_1, а також про наявність у таких діях умислу, спрямованого на введення її в оману.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про компенсування судових витрат за рахунок держави.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Костопільського районного суду Рівненської області.
02 липня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 05 липня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 12 липня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.
У касаційній скарзі зазначається, що позивач звернулася до суду з позовом про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, тобто виступила як споживач послуг банку, а тому вона звільняється від сплати судового збору відповідно до статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Доводи інших учасників справи
У червні 2020 року ПАТ АБ "Укргазбанк" надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є обґрунтованою, законною та такою, що відповідає дійсним обставинам справи. Просить касаційну скаргу залишити в силі, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 03 жовтня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 130/07/К-Ф, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 28 000,00 дол.США на строк з 03 жовтня 2007 року по 02 жовтня 2019 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,5 % річних (т. 1 а. с. 7).
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 03 жовтня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 130/07/І-Ф, за яким ОСОБА_1 передала у іпотеку нерухоме майно - однокімнатну квартиру, загальною площею 30,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю у 200 900,00 грн (т. 1 а. с. 15).
18 червня 2008 року та 10 вересня 2008 року між сторонами було укладено додатковий договір № 2 та додатковий договір № 3 до кредитного договору від 03 жовтня 2007 року № 130/07/К-Ф, згідно умов яких положення пункту 1.1 розділу І "Предмет договору" викладено у новій редакції у зв`язку із збільшенням суми кредиту (т. 1 а. с. 12, 13).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.