Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 601/2827/13
провадження № 61-13261 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи";
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" на постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Костіва О. З., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 05 жовтня 2005 року між закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ЗАТ "АКПІБ") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 03-538, за яким останній отримав кредит у розмірі 31 500 дол. США зі сплатою процентів у розмірі, строки та на умовах, передбаченими договором.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 18 жовтня 2005 року між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_1 було укладено іпотеки, на підставі якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
17 грудня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "АКПІБ"), який є правонаступником ЗАТ "АКПІБ", та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі, і за кредитним договором від 05 жовтня 2005 року № 03-538.
Також 17 грудня 2012 року між ПАТ "АКПІБ" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір відступлення права вимоги за договорами забезпечення, у тому числі, і за договором іпотеки від 18 жовтня 2005 року, укладеним між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 31 липня 2013 року виникала заборгованість у розмірі 183 585,06 грн.
Ураховуючи викладене, ТОВ "Кредитні ініціативи" просило суд у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 жовтня 2005 року № 03-538 у розмірі 183 585,06 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із вимогами Законом України "Про виконавче провадження", з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанції
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2013 року у задоволенні позову ТОВ "Кредитні Ініціативи" відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 25 лютого 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні Ініціативи" відхилено. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року касаційну скаргу ТОВ "Кредитні Ініціативи" задоволено частково. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 25 лютого 2014 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2015 року позов ТОВ "Кредитні Ініціативи" задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2005 року, яка станом на 31 липня 2013 року складає 183 585,06 грн, з яких: за кредитом - 165 790,41 грн, по відсотках - 16 632,47 грн, пеня - 1 029,74 грн, звернуто стягнення на предмети іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Кредитні Ініціативи" надано докази переходу прав кредитора до товариства, ОСОБА_1 як позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договоромвід 05 жовтня 2005 року № 03-538, у рахунок погашення якої підлягає зверненню стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка не брала участі у справі, задоволено.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2015 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Кредитні Ініціативи" відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотечного договору і на яку суд першої інстанції звернув стягнення, є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, проте, судом першої інстанції ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі, хоча рішенням суду порушено її права як співвласника майна, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Кредитні Ініціативи" з таких підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ТОВ "Кредитні Ініціативи" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року й залишити в силі рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2015 року.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначав неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 та постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказував на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 601/2827/13 із Кременецького районного суду Тернопільської області.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що рішенням суду першої інстанції порушено права та обов`язки ОСОБА_2, яка не була залучена до участі у справі. Суд поза увагою залишив той факт, що ОСОБА_2 надала згоду на укладення договору іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань по кредиту, що підтверджується її нотаріально засвідченою заявою від 18 жовтня 2005 року про надання згоди на заставу її чоловіком ОСОБА_1 нажитої за їх спільні кошти житлової квартири АДРЕСА_1, а тому спірна квартира була правомірно передана в іпотеку за згодою усіх співвласників.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 05 жовтня 2005 року між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03-538, за яким останній отримав кредит у розмірі 31 500 дол. США зі сплатою процентів у розмірі, строки та на умовах, передбаченими договором.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 18 жовтня 2005 року між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_1 було укладено іпотеки, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
Апеляційним судом встановлено, що вказана квартира придбана у 2005 році під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та зареєстрована на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Фаїз Н. П. за реєстровим № 3094.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 29 вересня 1996 року, який розірвано на підставі рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2008 року.
17 грудня 2012 року між ПАТ "АКПІБ", який є правонаступником ЗАТ "АКПІБ", та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі, і за кредитним договором від 05 жовтня 2005 року № 03-538.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року первинний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель, внаслідок чого новий кредитор набуває всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2005 року, загальна сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 31 липня 2013 року складається з наступного: заборгованість за кредитом - 2 0741,95 дол. США; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 2 080,88 дол. США; розмір неустойки - 128,83 дол. США.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ТОВ "Кредитні ініціативи" підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Схожого за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскаржуючи рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2015 року в апеляційному порядку, ОСОБА_2 вказувала на те, що суд вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки, оскільки спірна квартира, яка є предметом іпотеки, є спільною сумісною власністю подружжя, крім того, рішення суду порушує також права та інтереси її неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає у спірному житлі.
Згідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).
За змістом частин першої-третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
За приписами статті 5 зазначеного Закону предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Статтею 6 Закону України "Про іпотеку", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено умови передачі нерухомого майна в іпотеку та, зокрема, передбачено, що майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.
Враховуючи, що ОСОБА_1 передав в іпотеку банку спірне нерухоме майно без виділення в натурі належної йому частки у спільному майні подружжя та за згодою іншого співвласника - дружини ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що предметом іпотеки у спірних правовідносинах є квартира АДРЕСА_1 в цілому, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що рішенням суду першої інстанції порушено права інтереси та обов`язки ОСОБА_2, не перевіривши чим саме порушуються права останньої рішенням суду першої інстанції, не навів у оскаржуваній постанові відповідні мотиви, які б обґрунтовувалися належними та допустимими доказами.
З огляду на наведене колегія суддів констатує недотримання апеляційним судом норм процесуального права, оскільки суд, всупереч наведених вище приписів процесуального закону не перевірив порушення прав та інтересів
ОСОБА_2 рішенням суду першої інстанції, у той же час здійснив апеляційний перегляд справи за апеляційною скаргою такої особи.
За змістом частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на межі перегляду справи та повноваження касаційної інстанції, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід врахувати викладене у цій постанові, належним чином дослідити та встановити чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2, яка подала апеляційну скаргу, конкретно визначити обсяг таких прав, інтересів та (або) обов`язків, а також встановити безпосередній правовий зв`язок між останньою та оскаржуваним судовим рішенням, та, у разі невстановлення таких обставин, закрити апеляційне провадження.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду