Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 711/11047/18
провадження № 61-7329св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Велікова Наталія Анатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, у складі судді Казидуб О. Г., від 23 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., від 30 березня 2021 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Велікова Н. А., про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є донькою ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка вказувала, що на день смерті її батько був власником квартири
АДРЕСА_1 . Зазначала, що 02 вересня 1999 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Рубан Ж. В., яким заповів їй вказану квартиру. Після смерті ОСОБА_5 вона звернулась до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Велікової Н. А. із заявою про прийняття спадщини, за наслідками розгляду якої 23 червня 2017 року була відкрита спадкова справа № 60841624. У подальшому їй стало відомо, що департаментом організаційного забезпечення Черкаської міської ради право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого Другою черкаською державною нотаріальною конторою 07 лютого 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-492. Наголошувала на тому, що вказаний договір є для неї перешкодою в нотаріальному порядку оформити права на спадщину за заповітом.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_5, а саме: квартири АДРЕСА_1, та визнати за нею право власності на вказану квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 грудня
2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Велікова Н. А., про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати
на професійну правничу допомогу у розмірі 22 500 грн.
Скасовано заходи забезпечення позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира до складу спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті
ОСОБА_5, не увійшла, оскільки на час смерті спадкодавця належала на праві власності іншій особі. Також районний суд виходив із того, що позивачка у визначені законодавством строки подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, отже в розумінні вимог частини першої статті 1269 ЦК України прийняла спадщину.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що саме по собі здійснення спадкоємцем дій по прийняттю спадщини не підтверджує наявності в нього права на спадкування відповідного майна, а в силу положень законодавства заповіт, яким спадкоємець заповів спірну квартиру позивачці, втратив силу з моменту складення спадкодавцем нового заповіту. При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що обставина чи прийняв спадкоємець, зазначений у новому заповіті, спадщину, чи ні не має значення для констатації факту скасування попереднього заповіту новим заповітом, який складено пізніше. Також судом апеляційної інстанції підтверджено правильність висновку суду апеляційної інстанції про те, що спірна квартира не увійшла до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси
від 23 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду
від 30 березня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального
і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 369/3186/17 та постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1158цс15 та від 06 липня 2016 року у справі № 6-3095цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що позивачка після смерті батька у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса, отже вона прийняла спадщину та набула право на спірну квартиру. На думку заявника, суди безпідставно послались на договір дарування квартири від 07 лютого
2008 року, реєстрація якого відбулась лише у 2017 році після подання позивачкою заяви про прийняття спадщини. Особа, яка подала касаційну скаргу, вказує, що відповідачем було порушено порядок подання доказів під час розгляду справи судом першої інстанції, не погоджується з розподілом судом першої інстанції судових витрат, а саме стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надійшов
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим
02 червня 2017 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 1074.
Згідно заповіту ОСОБА_5, який складений 02 вересня 1999 року та зареєстрований у спадковому реєстрі за № 106324, спадкодавець заповів ОСОБА_1 (доньці) квартиру АДРЕСА_1 .
15 вересня 1999 року ОСОБА_5 склав інший заповіт, яким заповів вказану квартиру ОСОБА_6 (колишній дружині). Цей заповіт посвідчено державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Грабовою І. П. та зареєстровано в реєстрі за № 1-3062.
07 лютого 2008 року ОСОБА_5 відчужив квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 - сину ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Сопільник А. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-492.
11 червня 2017 року ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Велікової Н. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, на підставі якої
23 червня 2017 року була відкрита спадкова справа №60841624.
Згідно відомостей, зазначених у Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна
від 22 серпня 2017 року за № 95344623 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 27 липня 2017 року.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2018 року у справі № 711/700/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, укладеного 07 лютого 2008 року між ОСОБА_5 та
ОСОБА_3, відмовлено. Постановою Верховного Суду від 26 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня
2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2019 року залишено без змін.
Судом першої інстанції досліджено пояснення свідків щодо стосунків учасників справи.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом статей 1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частинами першою-третьою статті 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.
Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
У відповідності до частин першої, другої статті 544 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент складання спадкодавцем заповітів) заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.
За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки квартира
АДРЕСА_1 не увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_5, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з тим, що власником цієї квартири на момент смерті ОСОБА_5 був ОСОБА_7 на підставі договору дарування
від 07 лютого 2008 року.
Оцінка правомірності зазначеного договору була надана судами під час розгляду справи № 711/700/17. Встановлено, що оспорюваний договір укладений та посвідчений державним нотаріусом з дотриманням встановленого законом порядку. Процедура укладення договору, його нотаріальне посвідчення та державна реєстрація прав власності нового власника проведена відповідно до вимог чинного законодавства.
Також судами попередніх інстанцій правильно враховано, що заповіт ОСОБА_5, складений 02 вересня 1999 року на ім`я ОСОБА_1, було скасовано в результаті складення спадкодавцем нового заповіту на ім`я ОСОБА_6 15 вересня 1999 року.
З урахуванням вищевказаних встановлених судами обставин позовні вимоги ОСОБА_5 є безпідставними.
Відносно розподілу судом першої інстанції судових витрат у цій справі необхідно зазначити наступне.
У відповідності до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Схожі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги представником ОСОБА_3 - ОСОБА_8 надано ордер серії
ЧК № 51432, договір про надання правничої допомоги від 08 лютого
2019 року, акт виконаних робіт від 15 березня 2019 року, квитанцію
від 15 березня 2019 року про сплату 10 500 грн, акт виконаних робіт
від 03 листопада 2020 року, квитанцію від 03 листопада 2020 року про сплату 12 тис. грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, які поніс відповідач у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, суд, з урахуванням положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, а також поданих на підтвердження цих витрат доказів, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 500 тис. грн.
При цьому судами надано оцінку наданим на підтвердження відповідних витрат доказів, враховано складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт; обсяг наданих адвокатом послуг та результат розгляду справи.
Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що на адресу позивачки не надходило заяв відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що позбавило її можливості надати обґрунтовані заперечення, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача заявляв про судові витрати, які понесені відповідачем на надання правничої допомоги, у розмірі 10 500 грн та ті, що будуть ймовірно понесені у подальшому, у розмірі 12 тис. грн. Позивачка під час розгляду справи в суді першої інстанції не подавала письмових заперечень щодо стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача. На виконання ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 серпня 2019 року про забезпечення судових витрат ОСОБА_1 було внесено на депозитний рахунок суду 10 500 грн.
Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених упостанові Верховного Суду, а також у постановах Верховного Суду України, є необґрунтованими, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору по суті, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.
Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду