Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 513/1182/19
провадження № 61-7866 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
заінтересована особа - Плахтіївська сільська рада Саратського району Одеської області;
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 31 березня 2021 рокуу складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа - Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області.
Заява мотивована тим, що він є сином ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, з яким проживав з січня 2006 року до дня його смерті.
Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно: земельна ділянка, кадастровий номер 5124584900:01:001:0319, площею 4,52 га, розташована на території Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства "Родина" Саратського району Одеської області (далі - КСП "Родина"), частка якого визначена у розмірі 4 736 грн.
Крім того, ОСОБА_3 прийняв спадщину після дружини - ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є матір`ю заявника, з якою спільно проживав на час її смерті, у вигляді земельної ділянки, кадастровий номер 5124584900:01:001:0318, площею 4,52 га, розташована на території Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; пайовий фонд майна КСП "Родина" Саратського району Одеської області, частка якої визначена у розмірі 4 736 грн, однак не встиг переоформити спадщину на своє ім`я.
Померлим ОСОБА_3 07 лютого 2006 року було складено заповіт, посвідчений секретарем Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області, згідно з яким ОСОБА_3 заповів йому все належне йому майно.
Вказував, що у встановлений законом строк звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3, але отримати відповідне свідоцтво на зазначене майно не зміг через відсутність встановленого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт його спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року у складі судді Гусєвої Н. Д. заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт спільного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом із спадкодавцем - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_3 проживав без реєстрації спільно зі спадкодавцем та вони вели спільне господарство. Зазначений факт підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків.
Заявнику необхідно встановити факт спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання заявника з ОСОБА_3 на момент його смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.
Заявник позбавлений можливості у здійсненні права на спадкування іншим шляхом, крім встановлення у судовому порядку факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а в судовому засіданні доведений факт спільного проживання заявника ОСОБА_1 зі спадкодавцем - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини, то вимоги заяви є обґрунтованими.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2, яка не брала участі у справі, звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року скасовано. Заяву ОСОБА_1, про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залишено без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у зв`язку з існуванням інших спадкоємців, які мають право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_3, у справі існує спір про право.
Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання. Спір про право є особливим видом правовідносин, який виникає внаслідок відсутності згоди між сторонами регулятивних або охоронних правовідносин щодо взаємних прав та обов`язків.
Таким чином, ключовим показником визначення наявності спору про право у даній справі є наявність суперечностей, відсутність згоди між учасниками даної справи стосовно наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків заявника шляхом визнання чи заперечення факту постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_5, а, відтак, дійшов помилкового висновку щодо доцільності вирішення вимог ОСОБА_1 в порядку окремого провадження.
Таким чином, при розгляді цієї справи в порядку окремого провадження виник спір про право на майно, який повинен вирішуватись судом в порядку позовного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неповне дослідження наявних у справі матеріалів, а тому висновки суду не відповідають матеріалам справи та порушують права заявника на судовий захист.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 513/1182/19 з Арцизького районного суду Одеської області.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2021 року зазначену справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спір про право у цій справі відсутній, оскільки батьком складений на його ім`я заповіт, який ОСОБА_2 оскаржувала в судовому порядку, проте у задоволенні її позову було відмовлено. В інших справах, які розглядалися судами, також не підтверджено її право на спадщину після смерті батька. Також просив постановити окрему ухвалу у зв`язку з порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 10 вересня 2019 року Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 6).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим 06 жовтня 2006 року Плахтіївською сільською радою Саратського району Одеської області (а.с. 7, 32).
ОСОБА_3 на випадок своєї смерті залишив заповіт на ім`я ОСОБА_1, посвідчений секретарем Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області 07 лютого 2006 року, який на день смерті ОСОБА_3 не змінювався та не скасовувався (а.с. 8, 9, 37).
У свідоцтві про народження ОСОБА_1, виданого Плахтіївською сільською радою Саратського району Одеської області серії ЯЛ № 108270 від 14 серпня 1956 року, померлий ОСОБА_3 записаний батьком (а.с. 5, 38).
Як вбачається з копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_3, виданого Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 27 січня 1997 року, ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34-35).
Відповідно до довідок від 13 квітня 2016 року № 190, від 25 лютого 2014 року № 34, виданих Плахтіївською сільською радою Саратського району Одеської області, ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований на момент смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_2, до складу його сім`ї, що сумісно з ним проживав, входив його син ОСОБА_1 (а.с. 12, 33).
Згідно з письмовими поясненнями свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 після смерті його матері - ОСОБА_4, залишився проживати разом з батьком по АДРЕСА_2, щоб доглядати за своїм батьком та після його смерті залишився жити у вказаному будинку (а.с. 86, 88).
За життя ОСОБА_3 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,5205 га, кадастровий номер 5124584900:01:001:0319, яка розташована на території Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5112302312019 від 11 листопада 2019 року; право на пайовий фонд майна КСП "Родина", частка якого визначена у розмірі 4 736 грн, що підтверджується свідоцтвом про право на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) НОМЕР_4 від 18 березня 2003 року (а.с. 17-19, 10, 39).
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 липня 2019 року Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Тишевичу В. А. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як відсутній факт постійного проживання зі спадкодавцем - ОСОБА_3 на час відкриття спадщини (а.с. 11).
Згідно з інформаційними довідками зі Спадкового реєстру №58808819 (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), № 58808827 (заповіти/спадкові договори) від 19 грудня 2019 року, листа від 19 грудня 2019 року № 728/01-16, виданих Саратською районною державною нотаріальною конторою Одеської області щодо майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3, заведена спадкова справа, спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1, свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с. 27, 28, 29).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 вказав заінтересованою особою лише Плахтіївську сільську раду Саратського району Одеської області.
Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено повністю. Встановлено факт спільного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом із спадкодавцем - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2, яка не брала участі у справі, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої послалась на те, що вона є його рідною сестрою заявника і між ними триває спір щодо права на спадщину після смерті батька - ОСОБА_3 .
Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання. Спір про право є особливим видом правовідносин, який виникає внаслідок відсутності згоди між сторонами регулятивних або охоронних правовідносин щодо взаємних прав та обов`язків.
Таким чином, ключовим показником визначення наявності спору про право у даній справі є наявність суперечностей, відсутність згоди між учасниками даної справи стосовно наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків заявника шляхом визнання чи заперечення факту постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем - ОСОБА_3 .
Подібний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 541/597/17 (провадження № 61-34116св18).
У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що у зв`язку з наявністю інших спадкоємців, які мають право на спадщину, яка відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_3, відсутнє беззаперечне визнання наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків заявника. Відсутність заперечень з боку заінтересованої особи Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області не виключає потребу у з`ясуванні думки інших спадкоємців щодо заявленої вимоги, а тому така заява має розглядатися в порядку позовного провадження за участі тих осіб, у яких виникло право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, а, відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку та постановив ухвалу з дотриманням норм процесуального права.
Посилання касаційної скарги на те, що рішенням Саратського районного суду Одеської області від 08 грудня 2014 року у справі № 513/637/14-ц ОСОБА_2 відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька, є помилковим, оскільки у вказаній справі ОСОБА_2 були заявлені вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_4 .
Крім того, наявність всіх вказаних заявником у касаційній скарзі судових рішень свідчить про наявність між спадкоємцями спору щодо спадкового майна.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність спору про право та залишив заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини без розгляду.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду