Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа 750/2274/18
провадження № 61-13526 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2020 року у складі судді Коверзнева В. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.
Позовна заява мотивована тим, що він на підставі договору дарування в ід 21 травня 1982 року є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЧН від 01 червня 1994 року він є власником земельної ділянки площею 525 кв. м за цією ж адресою.
Суміжними землевласниками є відповідачі, яким по АДРЕСА_2 належать земельна ділянка та житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Між земельними ділянками сторін є збудована відповідачами огорожа у вигляді частково з бетонного фундаменту висотою приблизно 90 см з надбудовою з плоского шиферу і частково у вигляді металевої сітки "рабиця". Відповідачами також побудовані господарські будівлі - теплиця, бесідка, зроблена зливна яма. Вважав, що відповідачі порушують його права власності на земельну ділянку, оскільки зайняли її частину, так як фактично він має у власності не 525 кв. м, а всього 512 кв. м. Огорожа, бесідка, теплиця та зливна яма побудована і розташовані з порушенням Державних будівельних норм до межі між земельними ділянками сторін.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідачів в десятиденний строк з часу набрання рішенням суду законної сили: замінити та перенести огорожу згідно з висновком судової експертизи, знести самочинне будівництво - господарську будівлю (теплицю) згідно з висновком судової експертизи, знести самочинне будівництво - господарську будівлю (дерев`яну бесідку) згідно з висновком судової експертизи, знести самочинне будівництво - зливну яму для нечистот згідно з висновком судової експертизи; а також стягнути з відповідачів на його користь понесені ним судові витрати.
У квітні 2018 року ОСОБА_2 пред`явила до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧН № 024281 від 27 липня 1998 року ОСОБА_5 був власником земельної ділянки площею 525 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, від якого вона 25 листопада 2006 прийняла в дар 1/2 частину земельної ділянки.
У 2012 році було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та присвоєння кадастрового номера, згідно з якою вона має у власності земельну ділянку площею не 525 кв. м, а 512 кв. м.
Зазначала, що на земельній ділянці сусіда ОСОБА_1 росте велике дерево, яке затінює належну їй земельну ділянку, чим створює незручності та порушує її права та законні інтереси. На зауваження з цього приводу відповідач жодним чином не реагує. Крім того, на земельній ділянці відповідача розташована дворова вбиральня, яка збудована з порушенням вимог Державних будівельних норм, а до огорожі, яка розділяє спірні земельні ділянки прибудована самовільна господарська споруда для тварин, розміром приблизно 2 м х 3 м, яка має фундамент з бетону та металевий каркас. Також позивач зазначала, що її земельна ділянка внесена до національної кадастрової системи не у відповідності з її фактичним розташуванням, що порушує її права та законні інтереси як власника землі.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просила суд зобов`язати відповідача в десятиденний строк з часу набрання рішенням законної сили знести самочинне будівництво - господарську будівлю, дворову вбиральню та дерево згідно з висновком судової експертизи, також зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області внести зміни до Держгеокадастру та нанести земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:02:013:5673 відповідно до фактичного користування (розташування) без зміни її площ; стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 травня 2018 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2020 року провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 в частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 в десятиденний строк від дня набрання рішенням суду законної сили знести дерево закрито.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судовою земельно-технічною експертизою встановлено допущення помилок під час введення даних про земельні ділянки сторін, за допомогою яких виконано прив`язку цих земельних ділянок до картографічної основи Державного земельного кадастру під час передачі їх у власність, та що усунення цих невідповідностей можливе лише за зверненням власників земельних ділянок до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, проте з такими заявами позивачі не звертались, а, отже, їх позови є передчасними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 рокуапеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області внести зміни до Держгеокадастру та нанести земельну ділянку кадастровий номер 7110100000:02:013:5673 відповідно до фактичного користування (розташування) без зміни її площі, необґрунтовані, оскільки прийняття рішення про реєстрацію земельної ділянки, внесення відповідних змін до запису в Державному земельному кадастрі відноситься до виключної компетенції державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства, тому суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження по проведенню реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та зобов`язувати відповідача здійснити такі зміни та реєстрацію.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні його позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 750/2274/18 із Деснянського районного суду м. Чернігова.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 525 кв. м. У 2010 році на його замовлення державним підприємством "Чернігівській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" було відносно моєї земельної ділянки виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та присвоєння кадастрового номера.
Вказував, що відповідачі порушують його право власності на земельну ділянку площею 525 кв. м, яке він набув у встановленому законом порядку до прийняття чинного ЗК України. Таке порушення виражається в тому, що відповідачі зайняли частину його земельної ділянки - фактично він має у власності земельну ділянку не площею 525 кв. м, а 512 кв. м, оскільки огорожа відповідачів та господарська будівля побудовані і розташовані з порушенням Державних будівельних норм України відповідно до межі між їхніми земельними ділянками.
Вказував, що вказані порушення підтверджені висновком судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 20 грудня 2019 року № 11-19, яка не спростована іншими доказами.
Суд відхиляючи відповідні висновки судового експерта не навів мотивів його відхилення, не вирішив питання ні щодо виклику експерта, ні щодо призначення додаткової чи повторної експертизи. Крім того, судом не взято до уваги висновки експерта щодо порушення Державних будівельних норм при зведенні огорожі між спірними земельними ділянками.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0525 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (кадастровий номер 7410100000:02:013:5601), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 01 червня 1994 року (а.с. 6, т. 1).
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є співвласниками по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,0512 га, яка розташована по АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 689881 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 48-49, 50-52, т. 4).
Земельні ділянки сторін мають спільну межу.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 посилався на порушення своїх прав ОСОБА_2 як іншим суміжним землевласником, оскільки на її земельній ділянці розташовані господарські споруди, які порушують його законні права та інтереси. ОСОБА_2 в свою чергу також посилалась на те, що господарські будівлі, розташовані на земельній ділянці ОСОБА_1, порушують її законні права та інтереси.
Висновком експерта за результатами проведення судових земельно-технічної та будівельно-технічної експертиз від 24 грудня 2019 року № 03-11/19, які були призначені за клопотанням ОСОБА_2, встановлено, що фактичні межі земельних ділянок НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 не відповідають межам, встановленим відповідно до координат поворотних точок єдиної державної системи просторових координат, що містяться в електронних обмінних файлах, і за допомогою яких було виконано прив`язку зазначених вище земельних ділянок до картографічної основи Державного земельного кадастру під час приватизації. Експертом також встановлено, що межі земельної ділянки НОМЕР_1, що внесені до єдиної системи земельно-кадастрової інформації Держгеокадастру, проходять таким чином, що за межами земельної ділянки НОМЕР_1, що знаходиться у власності ОСОБА_1, розташовані гараж, вбиральня та половина теплиці, кут житлової прибудови, що належать йому на праві власності. За межами приватизованої земельної ділянки № НОМЕР_1 розташована також господарська будівля, що не обліковується в технічному паспорті. Всі перелічені будівлі, які фактично знаходяться на території земельної ділянки НОМЕР_1, розташовані на території земельної ділянки НОМЕР_2 . Значна частина приватизованої земельної ділянки АДРЕСА_1 знаходиться на території, якою фактично користуються власники суміжної земельної ділянки АДРЕСА_3 . Між приватизованими земельними ділянками сторін з боку дворів знаходиться земельна ділянка площею 21,75 кв. м, яка не ввійшла під час приватизації ні до складу земельної ділянки НОМЕР_1, ні до складу земельної ділянки АДРЕСА_2 . Для того, щоб усунути невідповідність меж земельними ділянками НОМЕР_1 та АДРЕСА_2, координати яких занесені до єдиної земельно-кадастрової інформації Держгеокадастру під час передачі їх у власність, їх фактичним межам, власникам зазначених земельних ділянок необхідно звернутися до відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру Чернігівської області (а.с. 3, т. 4)
Висновком експерта за результатами проведення судових земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 20 грудня 2019 року № 11-19, які були призначені судом за клопотанням ОСОБА_1, встановлено, що площі земельних ділянок фактичного користування сторін не співпадають з площами земельних ділянок, зазначених у державних актах сторін. Так, у користуванні ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка менша, ніж значиться у власності на 0,0014 га, а у фактичному користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_4 знаходиться земельна ділянка більше, ніж перебуває у власності на 0,0001 га. Також судовим експертом встановлено, що земельні ділянки сторін накладаються одна на одну, перетин становить площу 4 кв. м (а.с. 58 т. 4).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини другої та пункту "б" частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки (стаття 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Відповідно до статті 11 вказаного Закону відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
За нормами статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку тощо.
За змістом статті 16 цього Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер; кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі: відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
Згідно зі статтею 23 цього Закону документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, подається органу, що здійснює внесення таких відомостей, також у формі електронного документа. Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру. Електронний документ подається Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, разом із документацією, яка є підставою для такого внесення, у паперовому вигляді.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа (частина четверта статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (частина шоста статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Аналогічні вищенаведеним приписам містяться та деталізовані у Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.
Відповідно до пункту 144 Порядку ведення державного земельного кадастру якщо факт невідповідності відомостей державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які і є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення державного земельного кадастру безоплатно виправляє допущену помилку.
Отже, чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, однак у матеріалах справи немає доказів того, що позивач скористався цим порядком для усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою.
Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що судовими земельно-технічними експертизами встановлено допущення помилок під час введення даних про земельні ділянки сторін, за допомогою яких виконано прив`язку цих земельних ділянок до картографічної основи Державного земельного кадастру під час передачі їх у власність, та що усунення цих невідповідностей можливе лише за зверненням власників земельних ділянок до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, проте з такими заявами позивачі не звертались, а, отже, їх позови є передчасними.
Посилання касаційної скарги на висновок судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 20 грудня 2019 року № 11-19 як підставу для скасування судових рішень є необґрунтованими, оскільки вказаний висновок експерта містить висновки, аналогічні висновкам судових земельно-технічної та будівельно-технічної експертиз від 24 грудня 2019 року № 03-11/19. Зокрема зазначено, що виникнення розбіжностей між фактичними площами земельних ділянок і лінійних розмірів їх меж та площами і лінійними розмірами меж відповідно до державних актів, кадастрових планів могло бути спричинено помилками в технічній документації (а.с. 78, т. 4).
При цьому висновком експерта не встановлено, що власники земельної ділянки по АДРЕСА_2 фактично користується земельною ділянкою більшої площі, ніж передбачено правовстановлюючими документами.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять жодних клопотань позивача про призначення у справі додаткової чи повторної судової експертизи, в зв`язку з чим суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано взяв до уваги вказані вище висновки судових земельно-технічних та будівельно-технічної експертизи як належні й допустимі докази у справі.
Доводи касаційної скарги про те, що судом не взято до уваги висновок експерта щодо огорожі між земельними ділянками, яка побудована з порушенням Державних будівельних норм, безпідставні, оскільки позовна заява, як і касаційна скарга не містять доводів щодо порушення прав заявника саме висотою паркану, а вимоги щодо перенесення огорожі є передчасними з огляду на встановлені експертизою помилки в технічній документації.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду