Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 461/6225/13-ц
провадження № 61-4856 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділ приватизації державного житлового фонду Галицького району управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради;
особи, які подали апеляційну скаргу: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що йому та відповідачам -фізичним особам на праві спільної сумісної власності належить підвальне приміщення площею 110,8 кв. м, що складається з приміщень, позначених на поверхневому плані індексами І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII, VIII у будинку АДРЕСА_1 . Вказував, що ним та відповідачами було об`єднано квартири № 2 та № 2 а в одну квартиру № 2, а, відтак, і приналежні підвальні приміщення також було об`єднано.
Оформити відповідні договори про відчуження майна позивачеві відповідачі відмовляються, оскільки після здійсненого об`єднання підвальних приміщень в один цілісний об`єкт виникла необхідність внесення змін до правовстановлюючих документації. Відділ приватизації державного житлового фонду Галицького району управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради вносити такі зміни також відмовляється у зв`язку з чим відповідачі обмежені у праві розпорядження своїм майном та не відчужують його позивачеві.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати підвальне приміщення площею 110,8 кв. м у будинку АДРЕСА_1 приналежністю до квартири АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на підвальні приміщення площею 110,8 кв. м, позначені на поверхневому плані індексами І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII, VIII у будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на вказані підвальні приміщення; зобов`язати відділ приватизації державного житлового фонду Галицького району управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради внести відповідні зміни до правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 червня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Припинено право власності ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на підвальні приміщення площею 110,8 кв. м, позначені на поверхневому плані індексами І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII, VIII у будинку АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на підвальне приміщення площею 110,8 кв. м, що складається з приміщень, позначених на поверхневому плані індексами І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII, VIII у будинку АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 отримали компенсацію належних їм часток у спільному майні, написали відмови від таких на користь позивача, а, відтак, існують належні правові підстави для припинення прав відповідачів на належні їм частки у спільному майні та визнання за позивачем права власності на підвальне приміщення площею 110,8 кв. м, що складається з приміщень, позначених на поверхневому плані індексами І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII, VIII у будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_9 - задоволено. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 червня 2013 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження належності ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на праві власності підвальних приміщень площею 110,8 кв. м.
Суд першої інстанції фактично припинив право спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на комору у підвалі площею 8,0 кв. м у будинку по АДРЕСА_1, право на яку підтверджується копією свідоцтва про право власності № НОМЕР_1, виданого виконкомом Львівської міської ради народних депутатів 25 липня 1996 року.
Проте не може бути припиненим в судовому порядку право власності особи на майно, якщо таке право вона у встановленому законом порядку не набула.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 461/6225/13-ц із Галицького районного суду м. Львова.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що він користувався спірними підвальними приміщеннями, як складовими до належної йому квартири № 2 ще задовго до 2013 року. Також, після прийняття рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 червня 2013 року він проводив капітальні ремонти в підвальних приміщеннях. Тому заявники апеляційної скарги бачили факти проведення ремонту, володіли інформацією, що він. є власником спірних підвальних приміщень, оскільки є мешканцями зазначеного будинку, який складався з трьох квартир.
Згідно з протоколом загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж-технік" (далі - ОСББ "Престиж-технік") від 28 листопада 2012 року підтверджено належність до квартири № 2, яка утворилася після об`єднання квартир № 2 та № 2а, підвальних приміщень площею 110,8 кв. м. Доказів скасування вказаного рішення загальних зборів судом апеляційної інстанції не здобуто. Комора площею 8 кв. м не увійшла до підвальних приміщень, які відносяться до належної йому квартири, вона є в наявності, що підтверджується поверховим планом. Тому права заявників апеляційної скарги не порушено.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали відзив на касаційну скаргу, в якому зазначили, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Вказували, що підвали, комори, допоміжні та технічні приміщення (споруди) - це все приміщення, які перебувають у спільній сумісній власності усіх співвласників квартир у багатоквартирному будинку. Право власності на нерухоме майно виникає з дня державної реєстрації. Право на розпорядження нерухомим майном може передаватися лише за письмовою та нотаріально завіреною згодою. При цьому рішення ОСББ не є належною формою надання згоди на розпорядження спільним майном (коморою, яка їм належить, а також підвальними приміщеннями загалом, які належали усім співвласникам багатоквартирного будинку).
Крім того, при порівнянні поверхового плану за 2013 рік та поверхового плану за 2018 рік чітко видно, що загальна площа підвального приміщення набагато більша, ніж площа станом на 2013 рік. Комори площею 8 кв. м, яка їм належить, вже немає, вона повністю поглинута позивачем у його загальне підвальне приміщення, яке було приєднане до квартири № 2 .
Як з`ясувалося з часом, позивач також ліквідував сходи до підвальних приміщень, чим також створив їм перешкоду у доступі та користуванні своєю коморою та іншими спільними приміщеннями.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 листопада 2009 року.
В технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_1, виданому 25 грудня 2009 року, зазначена технічна характеристика квартири, відповідно до якої квартира складається з дев`яти житлових кімнат, житловою площею 222,9 кв. м, кухні площею 15,2 кв. м, ванна кімната площею 4,8 кв. м, вбиральня площею 2,8 кв. м, коридори площею 7,1 і 8,2 кв. м, санвузли площею 6,4 кв. м і 2,8 кв. м, хол площею 34,5 кв. м, загальна площа квартири 307,8 кв. м.
Як вбачається з технічного паспорту, приналежність до квартири АДРЕСА_1 підвальних приміщень площею 110,8 кв. м не зазначена.
З копії свідоцтва про право власності № НОМЕР_1, виданого виконкомом Львівської міської ради народних депутатів 25 липня 1996 року, вбачається, що ОСОБА_6 та членам його сім`ї, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності належить квартира № 1 загальною площею 91,0 кв. м по АДРЕСА_1, а також комора в підвалі будинку за цією ж адресою площею 8 кв. м.
В матеріалах справи також наявний протокол загальних зборів ОСББ "Престиж-технік" від 28 листопада 2012 року, згідно з яким за квартирою АДРЕСА_1 закріплено підвальне приміщення площею 110,8 кв. м, що складається з приміщень, позначених на поверхневому плані індексами І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII, VIII (а.с. 26).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.