Постанова
Іменем України
(додаткова)
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 569/17386/18
провадження № 61-5649св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - Курганська Олена Вікторівна,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон",
представник відповідача - Пікалова Юлія Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Курганської Олени Вікторівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" - Пікалової Юлії Михайлівни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року у складі судді Гордійчук І. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (далі - ТОВ "ВП "Акватон") про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ від 22 серпня 2018 року № 112-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з комерційних питань.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в ТОВ "ВП "Акватон" на посаді заступника генерального директора з комерційних питань з 24 серпня 2018 року.
Стягнуто з ТОВ "ВП "Акватон" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 серпня 2018 року по 23 жовтня 2019 року у розмірі 1 632 792,20 грн.
Стягнуто з ТОВ "ВП "Акватон" у дохід держави судовий збір у розмірі 2 114,40 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з комерційних питань та стягнення з ТОВ "ВП "Акватон" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем не було виконано передбачений законом обов`язок по працевлаштуванню працівника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, згідно з яким роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду та існували на день звільнення, що свідчить про порушення роботодавцем вимог статті 49-2 КЗпП України. Таким чином, звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України проведено з порушенням вимог трудового законодавства, що відповідно до статті 235 КЗпП України є підставою для її поновлення на роботі і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року касаційну скаргу представника ТОВ "Виробниче підприємство "Акватон" - Пікалової Ю. М. залишено без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишено без змін.
Поновлено виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року.
Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Курганської О. В. про ухвалення додаткового рішення у справі, яка мотивована тим, що суд касаційної інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 800,00 грн, які понесено у зв`язку з поданням відзиву на цю касаційну скаргу. Копію вказаної заяви було надіслано ТОВ "Акватон", однак своїм правом на подачу заперечень відповідач не скористався.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Курганської О. В. про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про задоволення цієї заяви.
Частиною першою статті 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Так, у відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Курганська О. В.повідомила, що попередній розрахунок понесених витрат у цій справі за час її розгляду Верховним Судом складають витрати на правову допомогу адвоката (написання відзиву на касаційну скаргу) у розмірі 4 800,00 грн.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з підготовкою відзиву на касаційну скаргу, заявником 27 липня 2020 року надано договір про правничу допомогу від 12 червня 2020 року, звіт про виконану роботу, акт виконаних робіт від 24 липня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 надано послуги з вивчення матеріалів касаційної скарги та наведених у ній правових позицій, підготовки відзиву, загальною вартістю 4 800,00 грн.
Копія відзиву була направлена відповідачу, про що свідчить квитанція, наявна в матеріалах справи (том 3, а.с. 247е).
Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги не надходило.
З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді касаційної інстанції у загальному розмірі 4 800,00 грн та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом робіт, часу, виплаченого гонорару.
При цьому заявником дотримано строк і порядок подання доказів про розмір судових витрат, визначені у частині восьмій статті 141 ЦПК України.
Враховуючи, що постановою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року касаційну скаргу представника ТОВ "Виробниче підприємство "Акватон" - Пікалової Ю. М. залишено без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, однак питання щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу під час перегляду справи у суді касаційної інстанції не вирішено, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Курганської О. В. та ухвалення додаткового судового рішення.
Керуючись статтями 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Курганської Олени Вікторівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 800,00 грн (чотири тисячі вісімсот гривень).
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.