ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2021 року
м. Київ
справа № 420/2068/19
адміністративне провадження № К/9901/28692/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Калашнікової О.В.
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №420/2068/19
за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПП "Домофон-Сервіс-Юг", про визнання листа №23.5/10-293/Д329793.19/15-202 від 11 березня 2019 року нечинним та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді - Тарасишиної О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Косцової І.П., суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПП "Домофон-Сервіс-Юг", в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати нечинним та скасувати дію листа Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини №23.5/10-293/ДЗ29793.19/15-202 від 11 березня 2019 року, зобов`язати відповідача направити на адресу ПП "Домофон-Сервіс-Юг" подання із зобов`язанням демонтувати незаконно встановлене домофонне обладнання у під`їзді №6 будинку АДРЕСА_1 .
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваний лист, направлений на адресу керівника ПП "Домофон-Сервіс Юг" щодо виконання ним певних дій з метою поновлення права ОСОБА_1 на вільний доступ до власної квартири, містить в собі недостовірну та викривлену інформацію, а також протизаконну вимогу. Зокрема зазначила, що у вказаному листі невірно зазначена адреса її проживання, а зобов`язання керівника ПП "Домофон-Сервіс Юг" надати їй електронний код доступу з метою поновлення її права на вільний доступ до власної квартири не тільки не призведе до поновлення її порушеного права, а навпаки, скасує це право й створить умови для узурпації співробітниками ПП "Домофон-Сервіс Юг" права на доступ до помешкання заявника.
2.1. На думку позивача, вимога Регіонального представника Уповноваженого ВРУ з прав людини в Одеській області є прихованим тиском та примушуванням прийняти електронні аксесуари домофону, який було встановлено без її згоди.
2.2. Позивач звертає увагу, що за приписами чинного законодавства актами реагування Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання та подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та їх посадових і службових осіб. В свою чергу подання Уповноваженого - це акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина. Саме таке подання мало бути внесено на адресу керівника ПП "Домофон-Сервіс Юг", і правом на його підписання має саме Уповноважений, а не його регіональний представник.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 08 листопада 2018 року до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшла заява ОСОБА_1 про порушення ПП "ДОМОФОН-СЕРВІС-ЮГ" її права на вільний доступ до власної квартири у зв`язку з протизаконним встановленням на дверях під`їзду домофонного обладнання.
3.1. 11 березня 2019 року регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області Михайлов Валентин Миколайович направив на адресу ПП "ДОМОФОН-СЕРВІС-ЮГ" лист №23.5/10-293/Д329793.19/15-202, в якому вимагав поновити права заявника шляхом надання їй електронного коду доступу.
3.2. Однак позивач не погодилась з тим, як Регіональний представник Уповноваженого відреагував на її звернення та вважає, що в такий спосіб її права не відновлено, а навпаки, ще більш порушено. Посилаючись на інформаційне джерело - сайт Омбудсмена, ОСОБА_1 зазначала, що питання законності встановлення домофонів у багатоквартирних житлових будинках вже було предметом розгляду Уповноваженого ВР України з прав людини в березні 2013 року, за результатами якого голові міської ради було направлено подання про вжиття невідкладних заходів до приведення Порядку встановлення та обслуговування домофонів у під`їздах багатоквартирних житлових будинків до вимог чинного законодавства.
3.3. На думку позивача, саме в такий спосіб, зокрема, шляхом направлення відповідного подання на адресу ПП "ДОМОФОН-СЕРВІС-ЮГ" з вимогою демонтажу домофонного обладнання, мав відреагувати на її звернення відповідач.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
4.1. Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що оскаржуваний лист складено та підписано уповноваженою на те посадовою особою та не несе для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення прав позивача.
IV. Касаційне оскарження
5. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
5.1. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції застосував норму права, а саме положення Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18 в частині визначення дискреційних повноважень державних органів.
5.2. Також, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 1, 14, 15 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" у подібних правовідносинах та пунктів 1, 5.3, 6.3, 6.4, 6.6 Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 26 липня 2012 року №7/8-12 (далі - Положення №7/8-12) у подібних правовідносинах.
5.3. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій посилаючись на пункти 1, 5.3, 6.3, 6.4, 6.6 Положення №7/8-12 дійшли помилкового висновку, що оскаржуваний лист було створено посадовою особою, яка мала на це повноваження.
5.4. У зв`язку із наведеним позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.
6. У відзивах на касаційну скаргу, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини посилаються на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.
6.1. Зокрема, у вказаних відзивах наголошується на безпідставності доводів скаржника щодо створення оскаржуваного листа посадовою особою, що на такі дії не мала повноважень, оскільки вказані доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судами попередніх інстанцій. Також, оскаржуваний лист не відповідає критерію юридичної значимості, оскільки він не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення прав позивача. Такий лист не містить ознаки акта індивідуальної дії.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
9. За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
10. За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
11. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
12. За приписами статті 1 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
13. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
14. За приписами статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
15. За приписами пункту 11 статті 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений має право направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів.
16. Частинами 1, 3 статті 15 цього ж Закону передбачено, що актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.
16.1. Подання Уповноваженого - акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.