ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2021 року
м. Київ
справа № 820/1686/16
адміністративне провадження № К/9901/26500/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року (Суддя: Тітов О.М.),
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року (Судді: Григоров А.М., Подобайло З.Г., Тацій Л.В.),
у справі № 820/1686/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКОНОМБУД"
до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКОНОМБУД" (далі - позивач, ТОВ "ТРАНСЕКОНОМБУД") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Центральна ОДПІ) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2015 року №0009041503.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року позов задоволено.
Не погодившись з наведеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначив на правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на порушення ТОВ "ТРАНСЕКОНОМБУД" п. 57.1 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток, форма якої затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 року № 872, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 78 986 грн. Зазначає, що в декларації за 2014 рік позивач невірно відобразив суму сплачених авансових внесків, відобразивши їх як переплату тоді, як їх повернення можливе лише за заявою платника.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.10.2015 року Західною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку звітності з податку на прибуток - податкової декларації з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКОНОМБУД" за 2014 рік.
За результатами перевірки складено акт від 16.10.2015 року № 771/20-33-15-03-13/38386315, з висновками про заниження суми податкового зобов`язання з податку на прибуток на 78 986 грн.
За результатами акту перевірки Західною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 року №0009041503, яким ТОВ "ТРАНСЕКОНОМБУД" збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 98 732,50 грн. (основний платіж - 78 986 грн., штрафні (фінансові) санкції - 19 746 грн. 50 коп).
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції посилався на неправомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки ТОВ "ТРАНСЕКОНОМБУД" було подано до контролюючого органу декларацію за 1-й квартал року з відомостями про збиток від господарської діяльності товариства, а тому з серпня 2014 товариство правомірно скористалося своїм правом та зупинило сплату авансових внесків за подальші місяці.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов`язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Тобто право на припинення сплати у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року авансових внесків платник податку має лише у разі отримання збитку.
Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов`язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов`язань.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов`язань.
При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно із податковою декларацією за 2013 рік об`єкт оподаткування від усіх видів діяльності склав 997594,00 грн., на підставі чого у березні-грудні 2014 року та у січні-лютому 2015 року встановлено авансові внески у розмірі 15795,00 грн.
Разом з тим, згідно із наданою річною податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2014 рік об`єкт оподаткування від усіх видів діяльності ТОВ"ТРАНСЕКОНОМБУД" склав "- 476774,00 грн".
ТОВ "ТРАНСЕКОНОМБУД" сплачувалися авансові внески з березня по липень 2014 року на загальну суму 94781,00 грн.
ТОВ "ТРАНСЕКОНОМБУД" було подано до контролюючого органу декларацію за 1-й квартал 2014 року з відомостями про збиток від господарської діяльності товариства, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з серпня 2014 ТОВ "ТРАНСЕКОНОМБУД", діючи у межах чинного законодавства України, скористалося своїм правом та не сплачувало авансові внески за подальші місяці.
До того ж, суд апеляційної інстанції зазначив, що в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що збільшуючи грошове зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 98 732,50 грн податковий орган виходив з того, що в декларації за 2014 рік позивач невірно відобразив суму сплачених авансових внесків, відобразивши їх як переплату тоді, як їх повернення можливе цих коштів можливе лише за заявою платника.
Разом з цим, скаржником не спростовані висновки суду апеляційної інстанції, що в декларації з податку на прибуток за 2014 рік (річна) визначено об`єкт оподаткування податком на прибуток у розмірі "-476 774,0" грн та в рядку 13 декларації: "Зменшення нарахованої суми податку" та у дод. ЗП задекларовано суму авансових внесків (94 781,0 грн), більшу, ніж нараховано протягом 2014 року в ІКПП (15 795,0 грн) відповідно до вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України. Завищення рядка 13 декларації з податку на прибуток у сумі 78 986,0 грн призвело до заниження значення рядка 14 декларант "Податок на прибуток за звітний період" у сумі 78 986,0 грн (94 781,0 грн - 15 795,0 грн). У зв`язку із зазначеними обставинами, в ІКПП за 2015 рік за платежем 11021000 - податок на прибуток приватних підприємств збільшена сума переплати з податку на прибуток у розмірі 94 781,0 грн. Однак, зазначене, з урахуванням від`ємного значення об`єкту оподаткування жодним чином не вплинуло на розмір податкового зобов`язання. Відповідно у податкового органу були відсутні підстави здійснювати донарахування податкового зобов`язання та санкції на суму такого зобов`язання.
Доводи касаційної скарги дублюють висновки акта перевірки та є ідентичними доводам апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -