ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Рогач Л. І. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 червня 2021 року, провадження № 11-104сап21
Короткий виклад історії справи
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати (далі - ТДП) Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15-19 суддю Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
25 квітня 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення її ТДП ВРП від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15-19.
За результатами розгляду зазначеної скарги ВРП прийняла рішення від 31 жовтня 2019 року № 2859/0/15?19, у якому зазначила, що її ТДП ВРП дійшла обґрунтованого висновку про допущення суддею ОСОБА_1 грубих порушень норм процесуального закону, які повністю суперечать обов`язкам, покладеним на неї, та підривають довіру до неї як носія судової влади, у зв`язку із чим дисциплінарний орган зробив правильний висновок про те, що в сукупності такі порушення утворюють істотний дисциплінарний проступок, який не потребує додаткового тлумачення.
З урахуванням установлених обставин ВРП погодилася, що її ТДП ВРП зробила правильний висновок про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення її з посади судді, що є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ, статті 50 Закону № 1798-VIII.
Рішенням від 28 січня 2020 року № 219/0/15-20 ВРП звільнила ОСОБА_1 з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) постановою від 19 листопада 2020 року у справі № 11-1239сап19 рішення ВРП № 2859/0/15-19 скасувала.
За висновками Великої Палати, ВРП в оскаржуваному рішенні та рішенні її дисциплінарного органу не обґрунтувала наявності умислу в діях судді ОСОБА_1 на порушення норм процесуального права, хоч і зазначила, але не надала належного значення, що дії судді перебувають лише в опосередкованому причинному зв`язку з наслідками. Зауважила, що суддя має позитивну характеристику, надмірне навантаження, не має інших дисциплінарних стягнень, і підсумувала, що застосований вид дисциплінарного стягнення можна визнати непропорційним вчиненому проступку судді ОСОБА_1 .
Рада за наслідками повторного розгляду рішенням від 16 лютого 2021 року № 364/0/15-21 ВРП змінила рішення її ТДП від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15 19 про притягнення судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до цієї судді дисциплінарне стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати зі скаргою на зазначене рішення ВРП.
Велика Палата постановою від 10 червня 2021 року, провадження № 11-104сап21 рішення ВРП від 16 лютого 2021 року № 364/0/15-21, винесене за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення її ТДП від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15-19, залишила без змін.
Обставини, встановлені Третьою Дисциплінарною палатою ВРП
Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила таке.
20 лютого 2017 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 та визнання права власності в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті ОСОБА_4 (з якою позивач із 2007 року перебував у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу) відкрилася спадщина на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку фактично прийняв ОСОБА_2 та в якій проживає. У цій квартирі проживала також сестра ОСОБА_4 - ОСОБА_3 (відповідач у справі).
28 березня 2017 року Херсонським міським судом Херсонської області (суддя ОСОБА_1) ухвалено заочне рішення, яким установлено факт проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_3 однією сім`єю з 2007 року по 4 березня 2015 року; визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року право власності на вказану квартиру було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 та на підставі договору дарування від 27 квітня 2017 року квартира перейшла у власність ОСОБА_5 .
Згідно з договором купівлі-продажу від 5 травня 2017 року право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_6
13 липня 2017 року Херсонська міська рада звернулася до Апеляційного суду Херсонської області з апеляційною скаргою на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року. Зокрема, Херсонська міська рада вважала, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки спірна квартира є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Херсона.
Під час апеляційного розгляду справи Апеляційним судом Херсонської області встановлено, що спірна квартира на день смерті ОСОБА_4 на праві власності їй не належала (є об`єктом комунальної власності міської територіальної громади), а тому не входить до складу спадкового майна, що залишилося після смерті останньої, та не є предметом спадкування.
Крім того, апеляційний суд установив, що ОСОБА_3 не могла бути відповідачем за заявленими ОСОБА_2 до неї вимогами, оскільки позов подано після припинення її цивільної правоздатності ( ІНФОРМАЦІЯ_2 остання померла).
Ухвалою від 21 вересня 2017 року Апеляційний суд Херсонської області скасував заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року та закрив провадження у справі.
18 липня 2017 року Херсонська міська рада звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Живцової Н. М., треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , відділ державної реєстрації речових прав та їх обтяжень Херсонської міської ради, відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та зняття з реєстрації.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2018 року (суддя Гаврилов Д. В.) позов задоволено. Витребувано на користь Херсонської міської ради із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 . Скасовано рішення приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Живцової Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень спірної квартири за ОСОБА_6 . Зобов`язано усунути перешкоди Херсонській міській раді в користуванні та розпорядженні комунальною власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстрації місця проживання за вказаною адресою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Постановою апеляційного суду Херсонської області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2018 року - без змін.
Оцінюючи вказані дії ОСОБА_1 під час розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування, як такі, що містять ознаки дисциплінарного проступку, Третя Дисциплінарна палата ВРП зазначила про те, що з урахуванням чіткого законодавчого врегулювання процесуальних дій судді під час розгляду справи очевидність зазначених порушень, допущених суддею ОСОБА_1 під час перебування справи в її провадженні та постановлення судового рішення, свідчать про умисне порушення суддею норм процесуального законодавства та не є судовою помилкою.
Такі дії судді ОСОБА_1, на думку Третьої Дисциплінарної палати ВРП, в сукупності свідчать про вчинення нею істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII (суддя допустив грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду).
Третьою Дисциплінарною палатою ВРП також установлено, що дії судді ОСОБА_1 перебувають лише в опосередкованому причинному зв`язку з вибуттям спірної квартири із власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , що свідчить про відсутність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, при цьому внаслідок ухвалення нею незаконного рішення скаржників позбавлено права власності.
Ураховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 № 1402-VІІІ, а саме: умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; незазначення в судовому рішенні мотивів його прийняття, що призвело до істотних негативних наслідків.
При цьому Третя Дисциплінарна палата зазначила, що суддя ОСОБА_1 , допустивши дисциплінарні проступки, передбачені підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, вчинила істотний дисциплінарний проступок у розумінні пункту 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII, що є несумісним зі статусом судді і допущене нею грубе порушення закону підриває суспільну довіру до суду.
25 квітня 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15-19.
За результатами розгляду вказаної скарги ВРП прийняла рішення від 31 жовтня 2019 року № 2859/0/15-19, яким залишила без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15-19.
У цьому рішенні ВРП зазначила, що її Третя Дисциплінарна палата дійшла обґрунтованого висновку про допущення суддею ОСОБА_1 грубих порушень норм процесуального закону, які повністю суперечать обов`язкам, покладеним на неї, та підривають довіру до неї як носія судової влади, у зв`язку з чим Дисциплінарною палатою зроблено правильний висновок про те, що в сукупності такі порушення утворюють істотний дисциплінарний проступок, який не потребує додаткового тлумачення.
З урахуванням установлених обставин ВРП зазначила, що Дисциплінарною палатою зроблено правильний висновок про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення її з посади судді, що є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ, статті 50 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).
Вважаючи рішення ВРП від 31 жовтня 2019 року № 2859/0/15-19 протиправним, ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на це рішення.
За наслідками розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду постановою від 19 листопада 2020 року: скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 31 жовтня 2019 року № 2859/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної пала