Окрема думка
суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В., Гудими Д. А., Князєва В. С., Пількова К. М., Рогач Л. І.
справа № 9901/136/20 (провадження № 11-298 заі 20)
01 липня 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верховного Суду розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення за апеляційними скаргами Вищої ради правосуддя та ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року і постановою від 01 липня 2021 року апеляційні скарги залишила без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можемо погодитися з огляду на таке.
Історія справи
1. 06 грудня 2010 року Вища рада юстиції (далі - ВРЮ) прийняла рішення № 1341/0/15-10, 1342/0/15-10 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва за порушення присяги».
2. Висновки ВРЮ обґрунтовані численними порушеннями суддею ОСОБА_1 положень чинного законодавства при розгляді справ. Так ВРЮ констатувала, що суддя ОСОБА_1 допускав несумлінність при розгляді справ, безвідповідально ставився до своїх посадових обов`язків, умисно порушував вимоги законодавства при здійсненні правосуддя, що спричинило негативні наслідки. ВРЮ дійшла висновку, що поведінка судді викликає сумнів у його об`єктивності та неупередженості, допущені суддею ОСОБА_1 порушення вимог чинного законодавства і вчинки порочать звання судді та принижують авторитет судової влади, що є підставою для внесення подання про звільнення його з посади судді за порушення присяги.
3. З урахуванням рішень від 06 грудня 2010 року ВРЮ внесла Верховній Раді України (далі - ВРУ) подання від 16 грудня 2010 року № 89/0/12-10 про звільнення судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади у зв`язку з порушенням присяги.
4. На пленарному засіданні 23 грудня 2010 року ВРУ прийняла Постанову № 2865-VI «Про звільнення суддів», якою звільнила, зокрема, суддю Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади у зв`язку з порушенням присяги.
5. Вважаючи зазначені рішення ВРЮ та Постанову ВРУ протиправними, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у задоволенні якого суд відмовив постановою від 06 квітня 2011 року.
6. Не погодившись із рішенням Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 подав до ЄСПЛ заяву проти України, у якій скаржився на порушення статей 6 та 8 Конвенції, посилаючись на те, що провадження щодо його звільнення було несправедливим, суперечило принципу незалежного і безстороннього суду, незаконне звільнення суттєво негативно вплинуло на його приватне життя.
7. З огляду на схожість заяви ОСОБА_1 з іншими заявами, поданими до ЄСПЛ громадянами України, які раніше обіймали посади суддів національних судів, усі ці заяви були об`єднані відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду.
8. 19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема й за заявою ОСОБА_1 № 68443/11, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності та статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя. Рішення суду набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.
9. 25 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2011 року, за наслідками розгляду якої Верховний Суд України, з огляду на зазначені вище висновки ЄСПЛ, 03 липня 2017 року прийняв постанову, якою скасував постанову Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2011 року, а справу передав на новий судовий розгляд до цього ж суду.
10. З початком роботи Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який рішенням від 02 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року, позов задовольнив частково:
10.1 визнав протиправним та скасував рішення ВРЮ від 06 грудня 2010 року № 1341/0/15-10, 1342/0/15-10 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва за порушення присяги»;
10.2 визнав протиправним та скасував подання ВРЮ від 16 грудня 2010 року № 89/0/12-10 ВРУ «Про звільнення судді з посади», за яким ВРЮ пропонувала ВРУ звільнити ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги;
10.3 визнав протиправною та скасував Постанову ВРУ від 23 грудня 2010 року № 2865-VІ «Про звільнення суддів» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді;
10.4 передав на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиціях членів ВРЮ ОСОБА_2 від 13 вересня 2010 року та ОСОБА_3 від 18 вересня 2010 року.
11. 23 квітня 2020 року ВРП ухвалила рішення № 1043/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
12. Вважаючи таке рішення ВРП протиправним, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду і рішенням від 19 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду позов задовольнив:
12.1 скасував рішення № 1043/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України;
12.2 зобов`язав ВРП розглянути матеріали дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 .
13. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційними скаргами до Великої Палати Верховного Суду звернулися ВРП та ОСОБА_1 .
Мотиви Великої Палати Верховного Суду
14. Переглядаючи оскаржуване у цій справі рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком суду першої інстанції щодо того, що питання про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги підлягало вирішенню дисциплінарним органом ВРП (відповідною Дисциплінарною палатою) з урахуванням особливостей, визначених Регламентом ВРП, й повинне було завершитись прийняттям одного з передбачених законом рішень. Визначених законом правових підстав для розгляду у пленарному складі ВРП питання, переданого відповідачу згідно з рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2018 року щодо судді ОСОБА_1, не було.
15. Свою позицію Велика Палата Верховного Суду обґрунтувала таким.
15.1 Структура та організація діяльності ВРП визначена статтею 26 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), згідно з положеннями частин першої, другої якої ВРП діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом. Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
15.2 Відповідно до статті 108 Закону №1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
15.3 Аналогічне за змістом регулювання є і в частині другій статті 42 Закону № 1798-VIII, якою передбачено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.
15.4 Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; 2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону № 1798-VIII).
15.5 За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону № 1798-VIII).
15.6 За правилами частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
15.7 Пунктом 21 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII передбачено, що дисциплінарні справи, відкриті ВРЮ до набрання чинності Законом № 1402-VIII, Дисциплінарні палати ВРП розглядають у порядку, передбаченому пунктом 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, з урахуванням особливостей, визначених Регламентом ВРП.
Мотиви окремої думки
16. Вважаємо такий підхід до вирішення порушеного питання хибним.
17. Так статтею 100 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.
18. Частинами другою та третьою статті 105 цього ж закону було передбачено, що факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або ВРЮ. Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції».
19. Законом України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 22/98-ВР; статті 3, 27, 31, 32, 37) передбачалося, що ВРЮ за пропозицією кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав.
20. Таким чином ВРЮ, приймаючи рішення про необхідність застосування до судді такого виду відповідальності як звільнення судді з посади, оформлювала таке рішення шляхом подання про звільнення судді.
21. ВРЮ, розглянувши матеріали що