П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 11-84сап19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р.,Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
представників скаржника - Мартиненко А. В., Кравця Р. Ю.,
представниці Вищої ради правосуддя - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 10 січня 2019 року № 60/0/15-19 про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 травня 2018 року № 1536/1дп/15-18 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності,
У С Т А Н О В И Л А :
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві (скарзі) вимог
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 10 січня 2019 року № 60/0/15-19, яким залишено без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 25 травня 2018 року № 1536/1дп/15-18 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
2. На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 зазначає про перевищення ВРП її повноважень та недоведеність наявності ознак дисциплінарного проступку.
3. Так, з приводу висновків ВРП і її дисциплінарного органу про порушення суддею ОСОБА_1 правил підсудності внаслідок відкриття провадження у справі № 369/238/15-ц скаржник зазначив, що на момент вирішення питання про відкриття провадження в згаданій справі суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 не мав можливості встановити, що основна частина майна за його вартістю знаходиться в іншому районі. Докази з оцінкою цієї вартості було надано вже під час розгляду справи, що виключало можливість передання справи до належного суду. Також скаржник звернув увагу на те, що на момент вирішення питання про притягнення його до відповідальності суди вищих інстанцій не встановлювали неправильного застосування у справі № 369/238/15-ц норм процесуального права у частині визначення підсудності, водночас ВРП, діючи з перевищенням своїх повноважень, до завершення розгляду цієї цивільної справи визначила у спірному рішенні як слід застосовувати у ній положення статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), чим фактично втрутилася у здійснення правосуддя. Крім того, відповідно до норм чинного на той час процесуального законодавства суддя не мав обов`язку в ухвалі про відкриття провадження наводити мотиви підсудності справи.
4. Стосовно висновків ВРП про неналежне повідомлення сторін у справі № 369/238/15-ц та здійснення її розгляду за відсутності відповідачів скаржник зазначив, що судові повістки було направлено сторонам за правильною адресою, при цьому відповідно до статті 74 ЦПК до повноважень судді не віднесено оформлення поштових квитанцій та повісток, а їх вручення та перевірка повноважень осіб, які їх отримують, є компетенцією працівників поштового зв`язку. До того ж положеннями статті 76 ЦПК не передбачено обов`язку судді витребовувати інші докази вручення повісток, окрім повідомлень про вручення поштового відправлення.
5. Також скаржник акцентував увагу на тому, що ВРП не навела доказів умисного порушення суддею норм процесуального права, а, обираючи вид дисциплінарної відповідальності, не дотримала вимог пропорційності, окрім характеру порушень, зокрема не з`ясувала наслідків установлених порушень та не врахувала даних про особу судді.
6. На переконання скаржника, всупереч вимогам статті 58 Конституції України дії судді кваліфіковано за законодавством, яке не було чинним ані на момент постановлення суддею ОСОБА_1 ухвали від 14 січня 2015 року, ані на момент прийняття ним рішення від 23 січня 2015 року, водночас чинні на той час положення законів не передбачали звільнення судді за істотні порушення норм процесуального права та встановлювався річний строк для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, ВРП, приймаючи спірне рішення, протиправно застосувала норми законодавства, що погіршували становище судді.
7. Наостанок ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначив про порушення ВРП його прав під час здійснення дисциплінарного провадження. На обґрунтування таких доводів скаржник зазначив, що залишення без змін рішення дисциплінарної палати ВРП порушує конституційні принципи та гарантії презумпції невинуватості і має наслідком негативний вплив на ділову репутацію судді та подальшу кар`єрну діяльність, крім того, ВРП відмовила у задоволенні його клопотання про перенесення засідання, мотивованого перебуванням у стані тимчасової непрацездатності, чим, на думку скаржника, порушила його право на особистий захист інтересів в засіданні.
Позиція ВРП
8. У відзиві на скаргу ВРП заперечує проти доводів ОСОБА_1 та просить залишити без змін оскаржуване рішення. Вважає наведені у скарзі мотиви щодо безпідставності притягнення його до дисциплінарної відповідальності та необґрунтованості й невмотивованості висновків ВРП такими, що не заслуговують на увагу. Фактично, наведені у відзиві доводи збігаються зі змістом оскаржуваного рішення. ВРП також наголошує, що підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", для скасування її рішення від 10 січня 2019 року немає.
Рух скарги
9. Ухвалою від 11 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 10 січня 2019 року, а ухвалою від 20 березня 2019 року суддя, визначений доповідачем у цій справі, призначив її до розгляду в судовому засіданні.
10. Ухвалою від 13 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила заяву про самовідвід судді Прокопенка О. Б. від участі в розгляді цієї справи, який був у ній доповідачем. У зв`язку із цим призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого суддею-доповідачем визначено Князєва В. С. Учасників справи повідомлено про дату та час розгляду справи.
Установлені обставини справи
11. 29 червня 2017 року до ВРП надійшла скарга ТОВ "Ю. ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" на дії суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1, Апеляційного суду Київської області Касьяненко Л. І., Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О. В., Верховного Суду України Сімоненко В. М. щодо порушення ними норм права при розгляді, апеляційному та касаційному переглядах, а також при вирішенні питання про допуск до провадження Верховного Суду України скарги на ухвалу суду касаційної інстанції у цивільній справі № 369/238/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ПАТ "Енергобанк", ТОВ "Ройланс-Україна" (ТОВ "Ю. ЕФ. Кепітал Партнерс Україна") про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та стягнення моральної шкоди.
12. Автор скарги просив притягнути суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1, Апеляційного суду Київської області Касьяненко Л. І., Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О. В., Верховного Суду України Сімоненко В. М. до дисциплінарної відповідальності.
13. Ухвалою члена Першої Дисциплінарної палати ВРП Шапрана В. В. від 28 липня 2017 року № 2375/0/18-17 дисциплінарну скаргу ТОВ "Ю. ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" стосовно судді Апеляційного суду Київської області Касьяненко Л. І. залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 44 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", оскільки зазначену суддю звільнено з посади у зв`язку із поданням заяви про відставку.
14. 13 вересня 2017 року Перша Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О. В., Верховного Суду України Сімоненко В. М .
15. Ухвалою Першої Дисциплінарної палати ВРП від 08 листопада 2017 року дисциплінарну скаргу ТОВ "Ю. ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" стосовно судді Верховного суду України Сімоненко В. М. залишено без розгляду.
16. Під час дисциплінарного провадження Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про закриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О. В. з огляду на звільнення з посади у відставку, а також наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
17. Дисциплінарний орган ВРП установив такі обставини.
18. 13 січня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області у порядку цивільного судочинства з позовом до ПАТ "Енергобанк", ТОВ "Ройланс-Україна" (ТОВ "Ю. ЕФ. Кепітал Партнерс Україна") про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та стягнення моральної шкоди.
19. Вимоги позивача стосувалися звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на нерухоме майно, розташоване у Подільському (нежилий будинок АДРЕСА_1 (квартира АДРЕСА_2 (житлові будинки по АДРЕСА_3 ).
20. Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 січня 2015 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23 січня 2015 року.
21. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2015 року у цивільній справі № 369/238/15-ц позов ОСОБА_4 до ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Ройланс-Україна" про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та стягнення моральної шкоди задоволено частково.
22. Зокрема, суд звернув стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки від 21 лютого 2014 року, укладеними між ПАТ "Енергобанк" і ОСОБА_4 та між ТОВ "Ройланс-Україна" і ОСОБА_4, у рахунок погашення заборгованості банку перед позивачем за договором № 26205511415101 та додатковими угодами до нього від 21 лютого 2014 року за № 1/756 та за № 1/840 у розмірі 4 425 866,95 долара США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на час подачі позову до суду становило 69 млн 705 тис. 634 грн 90 коп., та в розмірі 1 221 073,72 швейцарського франка, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на час подачі позову до суду становило 18 млн 843 тис. 853 грн 86 коп. Визнав право власності за ОСОБА_4 на нежилі приміщення нежилого будинку, літера "А", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297999880000, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (згідно з указаним у рішенні переліком). Загальна вартість нежилих приміщень становить 65 млн 766 тис. 469 грн. Також визнав за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2, вартістю 20 млн 174 тис. 599 грн. Суд вирішив також питання про розподіл судового збору, а в задоволенні решти позову відмовив.
23. За висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП під час розгляду і вирішення згаданої справи суддя ОСОБА_1 порушив низку норм ЦПК, що свідчить про наявність правових підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а саме:
- під час вирішення питання про відкриття провадження у справі № 369/238/15-ц суддя ОСОБА_1 порушив обов`язки, встановлені у статтях 115, 116 ЦПК, не з`ясував, чи належить розгляд вказаної справи до юрисдикції Києво-Святошинського районного суду Київської області, що спричинило порушення вимог статті 114 ЦПК, а також статті 210 ЦПК щодо вмотивованості судового рішення;
- під час постановлення ухвали про відкриття провадження у справі № 369/238/15-ц суддя ОСОБА_1 не встановив, яке саме право позивача порушено - на отримання послуг чи продукції, не обґрунтував, чому саме вказаний позов підлягав розгляду на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" та відповідно до правил статті 110 ЦПК України;
- під час розгляду справи № 369/238/15-ц суддя ОСОБА_1 не з`ясував, чи були належним чином повідомлені відповідачі - ПАТ "ЕнергоБанк" і ТОВ "Ройланс-Україна" (найменування змінено на ТОВ "Ю. ЕФ. Кепітал Партнерс Україна"), що є порушенням статей 74, 76 ЦПК. Не з`ясувавши зазначених обставин, на порушення вимог частин першої, четвертої статті 169 ЦПК суддя ОСОБА_1 ухвалив рішення у вказаній справі за одне засідання 23 січня 2015 року, у якому не були присутні відповідачі. Незважаючи на процесуальний обов`язок судді ОСОБА_1 відкласти розгляд справи, не порушуючи двомісячний строк її розгляду (закінчувався 13 березня 2015 року), суддя не дотримав "справедливого балансу" між сторонами, що відповідно до пункту 97 рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 27 квітня 2017 року у справі "Schmidt v. Latvia", від 27 жовтня 1993 року у справі "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands", серія A, № 274, с. 19, параграф 33, та від 23 жовтня 1996 року у справі "Ankerl v. Switzerland", Reports 1996-V, параграф 38, є порушенням права на справедливий суд ПАТ "ЕнергоБанк" і ТОВ "Ройланс-Україна" (ТОВ "Ю. ЕФ. Кепітал Партнерс Україна").
Отже, суддя ОСОБА_1 допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, а саме вимог: статті 114 ЦПК, прийнявши до розгляду позов з порушенням правил виключної підсудності; статей 130, 169 ЦПК, розглянувши справу за одне судове засідання без участі представників відповідачів, які не були повідомлені належним чином про день, час та місце такого розгляду, та не з`ясувавши причини їхньої неявки, що унеможливило учасникам судового процесу - відповідачам ПАТ "Енергобанк" і ТОВ "Ройланс-Україна" (змінено на ТОВ "Ю. ЕФ. Кепітал Партнерс Україна") реалізацію наданих процесуальних прав та обов`язків.
24. Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 369/238/15-ц є грубим порушенням обов`язків судді, вчиненим всупереч завданням, покладеним на суддю чинним законодавством, а отже, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя (істотний дисциплінарний проступок), з огляду на що внесення подання ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та його наслідкам і відповідає вимогам статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
25. Із цих підстав Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення від 25 травня 2018 року № 1536/1дп/15-18, яким притягнула суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади судді цього суду.
26. ОСОБА_1 із цим рішенням не погодився і оскаржив його до ВРП.
27. ВРП рішенням від 10 січня 2019 року № 60/0/15-19 залишила без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, погодившись з висновками її дисциплінарного органу про те, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи факти підтверджують, що дії цього судді підривають авторитет правосуддя, порочать звання судді та становлять істотний дисциплінарний проступок, несумісний зі статусом судді, а застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді є пропорційним вчиненому цим суддею.
28. Вважаючи це рішення незаконним, ОСОБА_1 оскаржив його до Великої Палати Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж перегляду рішення ВРП
29. З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Вищу раду правосуддя", глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
30. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
31. Статтею 52 зазначеного Закону передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
32. Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), "дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду" (пункт 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).
33. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
34. Згідно з практикою ЄСПЛ "навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", пункт 123).
35. Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.
36. Так, предметом оскаржуваного рішення ВРП було рішення її Першої Дисциплінарної палати від 25 травня 2018 року № 1536/1дп/15-18 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.
37. Велика Палата Верховного Суду переглядає ухвалене у спосіб, передбачений Законом України "Про Вищу раду правосуддя", рішення ВРП від 10 січня 2019 року № 60/0/15-19 про залишення без змін вказаного рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП.
38. Підстави для оскарження рішення ВРП, які наведені у скарзі ОСОБА_1, свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП.
39. Законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про звільнення суддів, зокрема при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 266 КАС. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до звільнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено рішення про звільнення, отримав, у принципі, доступ до суду (пункт 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).
40. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
41. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
42. Ураховуючи зазначені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1 у межах наведених в його скарзі доводів, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Оцінка рішення ВРП
43. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним у вирішенні цього спору є встановлення обставин щодо наявності або відсутності в діях судді ОСОБА_1 ознак істотного дисциплінарного проступку як визначеної законом підстави притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
44. Відповідно до підпункту "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або за інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
45. Пунктом 1 частини восьмої та пунктом 1 частини дев`ятої статті 109 цього Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, в тому числі, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
46. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 зазначеного Закону за наслідками дисциплінарного провадження до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
47. Статтею 115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.
48. В основі мотивів, на які спиралися ВРП та її дисциплінарний орган, обґрунтовуючи висновок про вчинення суддею ОСОБА_1 дій, які підривають авторитет правосуддя, порочать звання судді та становлять істотний дисциплінарний проступок, несумісний зі статусом судді, зазначено встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини щодо грубого порушення цим суддею норм процесуального права під час розгляду справи № 369/238/15-ц.
49. Зазначені порушення виявилися у тому, що суддя ОСОБА_1, постановивши ухвалу про відкриття провадження у справі № 369/238/15-ц, порушив обов`язки, встановлені у статтях 115, 116 ЦПК, не з`ясував, чи належить розгляд вказаної справи до юрисдикції Києво-Святошинського районного суду Київської області, що спричинило порушення вимог статей 114 та 210 ЦПК. Крім цього, під час розгляду згаданої цивільної справи суддя ОСОБА_1 не з`ясував, чи були належним чином повідомлені відповідачі ПАТ "Енергобанк" і ТОВ "Ройланс-Україна" (найменування змінено на ТОВ "Ю. ЕФ. Кепітал Партнерс Україна"), що є порушенням статей 74, 76 ЦПК, натомість, на порушення вимог частин першої, четвертої статті 169 ЦПК, суддя ОСОБА_1 ухвалив рішення у вказаній справі за одне засідання 23 січня 2015 року, у якому не були присутні відповідачі. Незважаючи на процесуальний обов`язок судді ОСОБА_1 відкласти розгляд справи, не порушуючи двомісячний строк її розгляду, який закінчувався 13 березня 2015 року, суддя не дотримався "справедливого балансу" між сторонами, що відповідно до пункту 97 рішень ЄСПЛ від 27 квітня 2017 року у справі "Schmidt v. Latvia", від 27 жовтня 1993 року у справі "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands", серія A, № 274, с. 19, параграф 33, та від 23 жовтня 1996 року у справі "Ankerl v. Switzerland", Reports 1996-V, параграф 38, є порушенням права на справедливий суд ПАТ "Енергобанк" і ТОВ "Ройланс-Україна" (ТОВ "Ю. ЕФ. Кепітал Партнерс Україна").
50. Дослідивши наявні у справі матеріали та обговоривши доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
51. Матеріалами справи підтверджується, що 13 січня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Киево-Святошинського районного суду Київської області у порядку цивільного судочинства з позовом до ПАТ "Енергобанк", ТОВ "Ройланс-Україна" (ТОВ "Ю. ЕФ. Кепітал Партнерс Україна") про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та стягнення моральної шкоди.
52. Нерухоме майно, якого стосувалися вимоги позивача, розташоване у Подільському (нежилий будинок АДРЕСА_1 (квартира АДРЕСА_2 (житлові будинки по АДРЕСА_3 ).
53. Правила підсудності цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції, встановлено статями 108-114 ЦПК (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду).
54. За загальним правилом, передбаченим статтею 109 ЦПК, якщо інше не встановлено цим Кодексом, позови до фізичної особи пред`являються до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, а до юридичної особи - за її місцезнаходженням.
55. Статтею 110 ЦПК передбачені категорії справ, для яких встановлено альтернативну підсудність. Зокрема, відповідно до частини п`ятої цієї статті позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
56. Звертаючись до Киево-Святошинського районного суду Київської області, позивач зазначав про порушення його прав як споживача фінансово-кредитних послуг та додав довідку № 7, видану 05 січня 2015 року виконкомом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про те, що ОСОБА_4 проживає по АДРЕСА_4 .
57. Втім частиною чотирнадцятою статті 110 ЦПК передбачено, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно із цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.
58. В силу імперативних вимог частини першої статті 114 ЦПК позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
59. Отже, з огляду на предмет спору, у розглядуваному випадку безумовному застосуванню підлягали правила виключної підсудності, визначені частиною першою статті 114 ЦПК.
60. Заявлена ОСОБА_4 у вимогах його позовної заяви заставна вартість нерухомого майна становила:
- на АДРЕСА_1 (нежилі приміщення загальною площею 3 689,10 кв. м, що складає 97/100 частин від нежилого будинку площею 3 802,30 кв. м, а також нежилі приміщення офісного будинку площею 113,20 кв. м, що складає 3/100 частини від нежилого будинку площею 3 802,30 кв. м) - 41 285 937,23 грн;
- на АДРЕСА_5, що складається з 9 жилих кімнат, разом з усіма їх поліпшеннями та приналежностями, житловою площею 387,80 кв. м, загальною площею 692,60 кв. м) - 36 931 660,00 грн;
- три житлові будинки загальною площею по 260 кв. м кожен, які розташовані на АДРЕСА_3, - 5 400 000,00 грн.
61. Отже, за змістом позову, найбільша за площею та вартістю частина спірного нерухомого майна розташована у Подільському районі міста Києва.
62. Водночас позовна заява та додані до неї матеріали не містили відомостей про те, що вимоги стосовно майна у Києво-Святошинському районі Київської області якось пов`язані з вимогами щодо об`єктів нерухомості, розташованих у Подільському та Печерському районах міста Києва, оскільки, на відміну від них, до позовної заяви не було додано договору іпотеки щодо цього нерухомого майна, як і будь-яких інших документів на підтвердження правової підстави звернення на нього стягнення, а також пов`язаності цих вимог.
63. Більше того, з позовної заяви та доданих матеріалів неможливо встановити, що будинки у Києво-Святошинському районі Київської області дійсно існують, оскільки у позові зазначено лише назву населеного пункту - АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3, на яких вони начебто розташовані, без будь-якої конкретної інформації щодо цих об`єктів, тобто фактично без обов`язкових реквізитів майна, на яке має бути звернуто стягнення.
64. На думку Великої Палати Верховного Суду, сукупність цих обставин ймовірно здатна викликати у стороннього спостерігача сумнів у тому, чи не заявлено вимоги щодо згаданого нерухомого майна у Києво-Святошинському районі Київської області з метою штучного створення підстав для територіальної підсудності цього позову Києво-Святошинському районному суду Київської області.
65. Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 залишив зазначені обставини поза увагою та ухвалою від 14 січня 2015 року відкрив провадження у справі № 369/238/15-ц, призначивши її до розгляду на 23 січня 2015 року.
66. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом.
67. ЄСПЛ у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що "фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність".
68. Велика Палата Верховного Суду вважає, що розгляд справи судами з порушенням правил виключної підсудності є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.
69. У дисциплінарній справі також встановлено, що суддя ОСОБА_1 розглянув справу № 369/238/15-ц за одне судове засідання, яке розпочалося 23 січня 2015 року о 14 год 21 хв та закінчилося того ж дня о 15 год 33 хв, з 10-хвилиною перервою.
70. У цьому судовому засіданні не було представників відповідачів, причини їх неявки суддя ОСОБА_1 не встановлював, натомість, згідно з протоколом судового засідання о 14 год 25 хв поставив на обговорення питання про можливість розгляду справи за їх відсутності та, заслухавши думку представника позивача, на місці ухвалив розглядати справу за відсутності відповідачів та їхніх представників.
71. За змістом частин першої, четвертої, п`ятої статті 74 ЦПК судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
72. Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
73. За правилами частини першої статті 157 ЦПК суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.
74. Згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 169 ЦПК суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі:
1) неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки;
2) першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.
75. Відповідно до частин другої та четвертої статті 169 ЦПК неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
76. Згідно з матеріалами справи ПАТ "Енергобанк" і ТОВ "Ройланс-Україна" знаходяться за адресою: вул. Воздвиженська, 56, м. Київ, 04071.
77. Як убачається з матеріалів, у справі № 369/238/15-ц містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, згідно з якими повістки про виклик у судове засідання, призначене на 23 січня 2015 року на 14 год 00 хв, було направлено:
- ПАТ "Енергобанк" за адресою: "вул. Воздвиженська, 56, м. Київ, Київська обл." і
- ТОВ "Ройланс-Україна" за адресою: "вул. Воздвиженська, 56, м. Київ, Києво-Святошинський район, Київська область".
78. У зазначених рекомендованих повідомленнях є відмітки про те, що відповідну поштову кореспонденцію адресатам вручено 17 січня 2015 року.
79. Велика Палата Верховного Суду враховує, що у рекомендованому повідомленні щодо ТОВ "Ройланс-Україна" некоректно вказано адресу місцезнаходження цього відповідача, зокрема помилково дописано "Києво-Святошинський район, Київська область", хоча, як зазначено вище, цей відповідач знаходився у місті Києві, втім поштовий індекс зазначено правильно.
80. Разом із цим відповідно до наявних у справі матеріалів 21 січня 2015 року представник ПАТ "Енергобанк" подав до Києво-Святошинського районного суду Київської області клопотання про відкладення розгляду справи № 369/238/15-ц, призначеного на 23 січня 2015 року на 14 год 00 хв. Клопотання мотивовано тим, що ПАТ "Енергобанк" оскаржило ухвалу судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 січня 2015 року про відкриття провадження у справі до суду апеляційної інстанції, на підтвердження чого було додано копію акта опису вкладеної кореспонденції, направленої на адресу Апеляційного суду Київської області, від 20 січня 2015 року та копію відповідного фіскального чека.
81. На копії цього клопотання є відмітка про його одержання судом 21 січня 2015 року.
82. Зміст клопотання свідчить про те, що ПАТ "Енергобанк" було обізнане про дату, час та місце судового засідання.
83. Втім суддя ОСОБА_1 зазначене клопотання про відкладення розгляду справи залишив поза увагою, доказів того, що суддя його розглянув, матеріали справи не містять.
84. Варто зауважити, що предмет спору в зазначеній справі виник з кредитно-фінансових правовідносин, вартість нерухомого майна, щодо якого заявлено вимоги про звернення стягнення, становила більше 80 млн грн.
85. Указані обставини характеризують складність справи та її значимість для сторін.
86. Однак суддя ОСОБА_1 розглянув справу № 369/238/15-ц та ухвалив у ній рішення за одне судове засідання 23 січня 2015 року, тобто у строк, що не перевищував 10 днів з дня відкриття провадження у цій справі, за відсутності представників відповідачів, не з`ясувавши причин їх неявки, а також проігнорувавши клопотання представника одного з них про відкладення її розгляду.
87. У межах розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду не може вдаватися до аналізу обґрунтованості рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2015 року у справі № 369/238/15-ц.
88. З матеріалів справи убачається, що це судове рішення набрало законної сили 12 травня 2015 року і на його виконання за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності, визнане за ним зазначеним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області.
89. Водночас у контексті спірних правовідносин важливим є те, що внаслідок зазначених вище незаконних дій судді ОСОБА_1 відповідачі були позбавлені можливості відстоювати свою позицію в суді першої інстанції щодо суті спору, в результаті розгляду якого вони втратили право власності на майно вартістю близько 80 млн грн.
90. За таких обставин видаються обґрунтованими висновки ВРП і її дисциплінарного органу, що суддя ОСОБА_1 не дотримався "справедливого балансу" між сторонами, що відповідно до згаданої вище судової практики ЄСПЛ є порушенням права на справедливий суд відносно відповідачів.
91. Така послідовність дій судді ОСОБА_1 у взаємозв`язку з характером вчинених ним порушень вимог процесуального закону, зокрема щодо правил підсудності, нічим не обґрунтований відступ від звичайної судової практики, швидкість розгляду справи та інші установлені вище обставини дають підстави вважати обґрунтованим висновок ВРП та її дисциплінарного органу про умисність дій судді та наявність правових підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
92. Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду вважає такими, що заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що всупереч вимогам статті 58 Конституції України його дії кваліфіковано за законодавством, яке не було чинним ані на момент постановлення суддею ОСОБА_1 ухвали від 14 січня 2015 року, ані на момент прийняття ним рішення від 23 січня 2015 року.
93. Так, кваліфікуючи дії судді ОСОБА_1, ВРП у своєму рішенні зазначила, що відповідно до статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на момент вчинення суддею ОСОБА_1 дій, які стали підставою для перевірки) суддю могло бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості.
94. Надалі зазначено, що з аналізу положень статті 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (№ 2453-VI) та підпункту "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (№ 1402-VIII) убачається, що підстави, за які суддю могло бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності, - інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції, не змінилися з прийняттям Закону № 1402-VIII.
95. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що станом на час вчинення суддею ОСОБА_1 дій, які стали підставою для перевірки (постановлення у цивільній справі № 369/238/15-ц ухвали від 14 січня 2015 року та ухвалення у ній рішення від 23 січня 2015 року) підстави дисциплінарної відповідальності судді було визначено у статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (№ 2453-VI).
96. Частиною першою цієї правової норми передбачалося, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов`язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;
2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);
4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;
5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні.
97. Як убачається з оскаржуваного рішення ВРП, у ньому не наведено кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за жодним з пунктів частини першої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, яка діяла на час їх вчинення.
98. Водночас стаття 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", на яку міститься посилання в зазначеному рішенні ВРП як підставу притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, визначала склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
99. При цьому, навіть якщо припустити, що, кваліфікуючи дії судді як істотне порушення норм процесуального права, ВРП у своєму рішенні допустила описку і помилково зазначила статтю 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", натомість маючи на увазі, що його дії підпадають під пункт 1 частини першої статті 83 Закону, за яким підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності також є істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, в тому числі порушення правил підсудності, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що санкція за такі порушення на час їх вчинення не передбачала звільнення судді з посади.
100. Натомість пункт 5 частини першої статті 126 Конституції України у редакції, чинній на час вчинення суддею порушень, передбачав можливість звільнення судді з посади за порушення ним присяги.
101. Частина друга статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції", що була чинною на час вчинення суддею порушень, визначала, що порушенням суддею присяги є: вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім`ї; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді. За правилами частини четвертої статті 87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, чинній на час вчинення суддею порушень, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
102. Отже, притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, визначених статтею 83 згаданого Закону передбачало потребу врахування строків давності, визначених статтею 87.
103. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення ВРП не містить посилань на визначені чинним на час вчинення порушень законом підстави дисциплінарної відповідальності судді.
104. За правилами пункту 4 частини першої статті 52 рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване, якщо воно, зокрема, не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
105. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП. Остання за змістом приписів Закону України "Про Вищу раду правосуддя", виявивши помилки у юридичній кваліфікації вчиненого суддею дисциплінарного проступку, не позбавлена можливості переглянути рішення Дисциплінарної палати в цій частині. Зміна органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, юридичної кваліфікації вчиненого останнім порушення за умови незастосування до нього більш суворого виду стягнення, не є погіршенням правового становища цього судді. Водночас здатність судді здійснювати правосуддя має бути оцінена за визначеними законом критеріями з урахуванням вимог щодо несумісності, проходження кваліфікаційного оцінювання тощо.
106. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вона вже вирішувала питання про те, чи може ВРП надати іншу юридичну кваліфікацію діянню судді, ніж це зробила Вища рада юстиції. У постанові від 25 березня 2021 року у справі № 9901/192/20 Велика Палата Верховного Суду визнала правильність такого підходу ВРП (див. пункти 69-78 тієї постанови). Аналогічний підхід може бути застосований і щодо зміни ВРП юридичної кваліфікації діянь, наданої дисциплінарною палатою ВРП.
107. Оскільки відсутність в оспорюваному рішенні посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді є безумовною підставою для його скасування, Велика Палата не перевіряє інших доводів скаржника.
108. За правилами частини третьої статті 52 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється ВРП у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.