У Х В А Л А
13 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 757/54510/17-ц
Провадження № 14-126цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача -Штелик С. П.,
суддів:Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Ірина Віталіївна, про визнання шлюбного договору недійсним
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Поливач Л. Д.,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко І. В., про визнання шлюбного договору недійсним.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року у складі судді Батрин О. В. позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судові засідання, які були призначені на 14 серпня 2020 року та 23 жовтня 2020 року, надавши клопотання про їх відкладення.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд виходив із того, що ухвала місцевого суду була постановлена у підготовчому судовому засіданні, що суперечить положенням статті 257 ЦПК України й, відповідно, є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У лютому 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі ухвалу місцевого суду.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17, провадження № 61-14373св19 щодо застосування положень пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України у підготовчому провадженні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). У касаційній скарзі заявник вказує, що ЦПК України в жодній із статей не містить заборони чи обмеження залишати позов без розгляду на стадії підготовчого провадження. Крім того, пунктом 1 частини другої статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Отже, ухвалення такого судового рішення, за наявності для того належної підстави, є не тільки правом, а й обов`язком суду, складовою виконання ним завдань підготовчого провадження. Крім того, заявник, посилаючись на висновок, який викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 916/365/17, зазначав про наявність підстав для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду зважаючи на протилежні підходи Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2021 року вищевказану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
На підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами третьою, п`ятою статті 403 ЦПК України, посилаючись на те, що у справі, яка переглядається, місцевий суд, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, виходив із того, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи позивач повторно не з`явився в судові засідання, які були призначені на 14 серпня 2020 року та 23 жовтня 2020 року, надавши клопотання про їх відкладення. Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд виходив із того, що висновки місцевого суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є помилковими, оскільки з аналізу пункту 3 частини першої статті 257 ЦК України вбачається, що залишення позовної заяви без розгляду з підстави, викладеної у вказаній нормі, може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче. Враховуючи те, що ухвала місцевого суду постановлена у підготовчому судовому засіданні, апеляційний суд її скасував та направив справу для продовження розгляду.
Аналогічний висновок щодо застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України міститься у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17 (провадження № 61-14373св19), від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 18 січня 2021 року у справі № 760/22245/18 (провадження № 61-15715св19), від 20 січня 2021 року у справі № 569/5089/17 (провадження № 61-19799св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 598/2250/19 (провадження № 61-19688св20), від 19 травня 2021 року у справі № 752/21845/19 (провадження № 61-2696св21), від 08 червня 2021 року у справі № 663/1025/18 (провадження № 61-768св21) та інших.
З системного аналізу завдань підготовчого провадження (частина перша статті 189 ЦПК України) та процесуальних дій, які вчиняються під час підготовчого засідання (частина друга статті 197 ЦПК України) вбачається, що метою проведення підготовчого засідання є здійснення дій, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, а не розгляд та вирішення спору по суті.
Дослідження змісту частини п`ятої статті 233, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що суд може залишити заяву без розгляду за одночасного існування наступних умов: 1) позивач повторно не з`явився в судові засідання, про час та місце проведення яких був повідомлений належним чином, або не повідомив про причини неявки; 2) від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; 3) його неявка перешкоджає вирішенню спору, тобто розгляду справи.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що, оскільки, як розгляд та вирішення спору має відбуватися лише в судовому засіданні, то суд не має повноважень залишати позов без розгляду з підстав, зазначених в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України, в підготовчому засіданні. За таких обставин, тобто у разі якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, суд відповідно до частини другої статті 200 ЦПК України у разі закінчення вчинення дій, передбачених частиною другою статті 197 ЦПК України, має постановити ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказує, що у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 904/2423/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 914/1531/19, від 22 грудня 2020 року у справі № 925/337/19, від 13 січня 2021 року у справі № 910/4372/20 та від 10 лютого 2021 року у справі № 916/365/17 та інших майже за тотожних за змістом норм процесуального права містяться протилежні висновки щодо можливості залишення позовної заяви без розгляду під час підготовчого засідання, від яких колегія суддів вважає за необхідне відступити.
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду сформульований висновок, що норми статті 226 ГПК України не пов`язують можливість залишення позову без розгляду із стадією судового розгляду та не містять заборони залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження. Навпаки, пунктом 1 частини другої статті 185 ГПК України прямо передбачена можливість постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без розгляду за результатами підготовчого засідання.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду посилається на те, що у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформульовані протилежні висновки щодо можливості залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в підготовче засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
За висновками Колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, оскільки розгляд та вирішення спору є завданням стадії розгляду справи по суті (стаття 209 ЦПК України, стаття 194 ГПК України), а не підготовчого провадження (частина перша статті 189 ЦПК України, частина перша статті 177 ГПК України), а залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, допускається лише за умови, що нез`явлення перешкоджає розгляду справи, то вчинення вказаної процесуальної дії з цих підстав допускається лише в судовому засіданні.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду також зазначає, що протилежний підхід закріплений в КАС України. Так, відповідно до в пункту 4 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
З урахуванням викладеного колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо наявності у суду повноважень залишати позов без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в підготовче засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи, враховуючи, що уніфікація позиції щодо застосування норм процесуального права необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду, з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає у тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин. Крім того, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
Кількісний критерій ілюструє той факт, що виключна правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2021 року обставини, які містять виключну правову проблему, не обґрунтовані, як і не висловлено проблематики питання, не зазначено, у чому саме полягає така проблема, не доведено змісту виключності проблеми та не визначено суть питань, які необхідно вирішити для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Відтак, підстав для розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, передбачених частиною п`ятою 403 ЦПК України, не вбачається.
Необґрунтованими Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2021 року, й у частині необхідності вирішення питання відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду.
Відповідно до вимогЦПК України Велика Палата Верховного Суду уповноважена відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожими є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Порядок здійснення цивільного та господарського судочинства встановлений різними процесуальними кодексами.
Вказані в ухвалі про передачу до Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм процесуального права при залишенні позову без розгляду залежно від стадії судового розгляду регулюються різними процесуальними кодексами, що не тільки виключає можливість визнання таких правовідносин подібними, але і спростовує наведені колегією суддів Касаційного цивільного суду твердження щодо необхідності та можливості відповідної уніфікації вказаних висновків різних судів щодо застосування різних норм процесуального права.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд.
Згідно з частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду повертає справу на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Керуючись статтею 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду