У Х В А Л А
13 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 372/3224/15-ц
Провадження № 14-116цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача -Штелик С. П.,
суддів:Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва Андрія Миколайовича
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович, на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 29 липня 2020 року у складі судді Тиханського О. Б. та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В., від 24 листопада 2020 року,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області (далі - приватний виконавець) Филипіва А. М. Скарга мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця Филипіва А. М. перебуває виконавчий лист № 372/3224/15-ц від 22 квітня 2016 року, виданий Обухівським районним судом Київської області на примусове виконання рішення суду від 02 грудня 2015 року, про стягнення з нього на користь приватного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк") заборгованості за кредитним договором.
Заявник вказав, що жодних документів від приватного виконавця не отримував, натомість 06 травня 2020 року із Автоматизованої системи виконавчих проваджень дізнався, що постановою від 06 вересня 2019 року приватним виконавцем Филипівим А. М. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 372/3224/15-ц та в подальшому 18 листопада 2019 року реалізовано на електронних торгах його житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1, що виступав предметом забезпечення (іпотеки) за основним зобов`язанням. Вважав, що приватний виконавець в силу Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не мав права звертати стягнення на нерухоме майно - за договором іпотеки, укладеним в забезпечення кредиту виданого в іноземній валюті.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Филипіва А. М. щодо подання в державне підприємство (далі - ДП) "СЕТАМ" заявки на реалізацію арештованого нерухомого майна та передачі в ДП "СЕТАМ" на примусову реалізацію нерухомого майна: житлового будинку загальною площею 215,9 кв. м та земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер якої 3223155400:05:034:0055, за адресою: АДРЕСА_1, у виконавчому провадженні
№ 59990052.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29 липня
2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 є громадянином Литви, дійшов висновку, що приватний виконавець Филипів А. М. діяв у межах чинного законодавства, оскільки Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не поширюється на спірні правовідносини і застосовується лише до громадян України.
08 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку представник
ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 29 липня 2020 року і постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення скарги.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що жодних документів від приватного виконавця Филипіва А. М. та ДП "Сетам" в ході виконавчого провадження заявник № 59990052 не отримував. Належне йому майно незаконно реалізовано на електронних торгах у період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Звертає увагу, що вказане майно також виставлялося на примусову реалізацію в іншому виконавчому провадженні № 51201633, проте було знято з реалізації після того, як органами державної виконавчої служби встановлено, що на це майно поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Посилаючись на положення Конституції України, Закону України "Про правовий статус іноземців", Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", вважає, що ОСОБА_1 користується всіма правами, наданими громадянам України, а незастосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" через те, що він не є громадянином України, є прямою дискримінацією. ОСОБА_1 має посвідку на постійне проживання в Україні, згідно якої його місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
У лютому 2021 року приватний виконавець Филипів А. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Наголошує на тому, що матеріалами справи спростовані доводи заявника про неотримання поштової кореспонденції про вчинення виконавчих дій. Положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки боржник є громадянином Литви та згідно листів селищної ради відсутня інформація щодо наявності зареєстрованих осіб у житловому будинку, переданому на примусову реалізацію. Судове рішення про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Крім того, звертає увагу, що у справі № 372/1503/20 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 372/3224/15-ц та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. У лютому 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 09 червня 2021 року вищевказану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини 4 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Згідно підпункту 7 пункту 1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України суд, що розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 403 ЦПК України та підпунктом 7 пункту 1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України,оскількивважає за необхідне відступити (уточнити або конкретизувати) від висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) та Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс16 (№ 463/1204/15-ц) шляхом їх уточнення в частині залишення без розгляду скарги, поданої в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, у разі обрання заявником неправильного способу захисту своїх прав чи свобод.
Ухвалу мотивувала тим, що ОСОБА_1, звертаючись у травні 2020 року до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, просив визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо подання в ДП "СЕТАМ" заявки на реалізацію арештованого нерухомого майна та передачі в ДП "СЕТАМ" на примусову реалізацію нерухомого майна у виконавчому провадження № 59990052. Проте зазначене нерухоме майно (житловий будинок та земельна ділянка) було реалізоване в ході прилюдних торгів 18 листопада 2019 року, тобто задовго до подання розглядуваної скарги. ОСОБА_1, будучи обізнаним про реалізацію майна з прилюдних торгів, у своїй скарзі зазначав, що на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна від 03 січня 2020 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що навіть у випадку задоволення скарги ОСОБА_1 у судів у межах процедури судового контролю за виконанням судових рішень відсутні механізми поновлення прав заявника, які він вважає порушеними, з огляду на встановлені обставини (подача скарги на дії виконавця після продажу майна з прилюдних торгів та реєстрації права власності на спірне майно за новим власником). Скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця не є ефективним способом захисту прав, які заявник вважає порушеними, не призведе до відновлення прав ОСОБА_1 на нерухоме майно, а фактично спрямована на встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи, в даному випадку справи за позовом про визнання торгів недійсними. За встановлених обставин ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 на нерухоме майно, які він вважає порушеними, є пред`явлення до суду відповідного позову про визнання недійсними торгів та витребування майна, із залученням до участі у справі, крім приватного виконавця, також стягувача, організатора та переможця торгів (нового власника нерухомого майна). В межах такої справи і буде надана оцінка, у тому числі діям приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Первомайського МР ВДВС ГУЮ у Миколаївській області Ігнатюка В. В., заінтересовані особи: ДП "Сетам", ОСОБА_4,дійшла наступного висновку: "Оскільки предметом розгляду справи за скаргою боржника були дії державного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження), то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення цими особами позову. На зазначене ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд уваги не звернули. Ураховуючи той факт, що подання боржником скарги на рішення та дії державного виконавця не забезпечує йому відновлення порушених прав на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення, наведені у скарзі боржника вимоги у частині визнання неправомірними проведення торгів з оголошенням переможця та перерахування коштів за результатами проведених торгів належить залишити без розгляду".
Верховний Суд України в постанові від 14 червня 2017 року у справі
№ 6-1804цс16 (№ 463/1204/15-ц) за скаргою ОСОБА_5, заінтересовані особи: Личаківський ВДВС Львівського міського управління юстиції,
ОСОБА_6, про визнання дій неправомірними, скасування акту та постанови державного виконавця, встановивши, що право на нерухоме майно вже оформлено за стягувачем, вказав, що ефективним способом захисту прав боржника могло б стати пред`явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця, як відповідачів. При цьому оскільки предметом розгляду за скаргою ОСОБА_5 були дії державного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження), то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення цими особами позову, у зв`язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд мав залишити без розгляду і роз`яснити заявниці можливість вирішення спору в позовному провадженні.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне уточнити висновки Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду в частині процесуальних наслідків, які тягне за собою встановлення вказаних обставин під час розгляду скарги поданої в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, посилаючись на те, що фактично, застосовуючи у справах № 1421/5229/12-ц та № 6-1804цс16 (№ 463/1204/15-ц) механізм залишення скарги без розгляду, Верховним Судом України та Великою Палатою Верховного Суду використана аналогія частини шостої статті 294 ЦПК України (аналогія процесу), згідно з якою, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах, проте у доктрині цивільного процесуального права, так і у судовій практиці України аналогія цивільного процесу не передбачена.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у разі встановлення, що особою, яка подала скаргу в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, обрано неефективний (неправильний) спосіб захисту прав, які вона вважає порушеними, зокрема у випадку оскарження дій чи рішень виконавця, пов`язаних із реалізацією арештованого майна, після відчуження такого майна та зміни його власника, суд має з цих підстав відмовити у задоволенні скарги незалежно від інших обставин і роз`яснити заявнику можливість вирішення спору в позовному провадженні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ЦПК України Велика Палата Верховного Суду уповноважена відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Велика Палати Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) та Верховний Суд України в постанові від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс16 (№ 463/1204/15-ц) вирішували питання щодо процесуальних наслідків розгляду скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень у разі обрання заявником неправильного способу захисту своїх прав чи свобод, поданої в період дії Цивільного процесуального кодексу України 2004 року.
На відміну від справ, щодо відступу від висновків судових рішень у яких порушується питання, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області у порядку Цивільного процесуального кодексуУкраїни у редакції № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, в зв`язку з чим правове регулювання спорів є різним, а спірні правовідносини у цих справах не є подібними.
Велика Палата Верховного Суду вважає висновки про наявність підстав для передачі справи на розгляд згідно з частиною третьою статті 403 ЦПК України передчасними та недостатньо обґрунтованими.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд.
Згідно з частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду повертає справу на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Керуючись статтею 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду