У Х В А Л А
13 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 619/2124/14-ц
Провадження № 14-107цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Штелик С. П.,
суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ОТП Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, треті особи: відділ державної реєстрації Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, приватний виконавець Кудряшов Дмитро В`ячеславович, ОСОБА_2, про визнання частково недійсними договору купівлі-продажу кредитного портфеля та договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2019 року у складі судді Жорняка О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у складі колегії суддів Бровченка І. О., Бурлаки І. В., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), приватного нотаріуса
Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про визнання недійсними договорів іпотеки, договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами.
Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області
від 16 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 11 червня 2015 року заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2015 року скасовано, справу призначено до нового судового розгляду.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 16 липня 2015 року провадження у цивільній справі № 619/2124/14-ц зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року провадження у цивільній справі № 619/2124/14-ц відновлено.
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із уточненими позовними вимогами до Акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк"), яке є правонаступником ПАТ "ОТП Банк", ТОВ "ОТП Факторинг Україна", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., треті особи: відділ державної реєстрації Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, приватний виконавець Кудряшов Д. В., ОСОБА_2, про визнання частково недійсними договору купівлі-продажу кредитного портфеля та договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами.
Позовна заява мотивована тим, що ПАТ "ОТП Банк" і ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не могли укласти договір відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року за договорами іпотеки земельних ділянок: № PML-704/009/2007/2, № PML-704/009/2007/3, № PML-704/009/2007/4, № PML-704/009/2007/5, а приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. - посвідчити його в Дніпропетровському міському нотаріальному окрузі не за місцем реєстрацій юридичних осіб і знаходження земельних ділянок.
Зазначав, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не мало права на укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року з ПАТ "ОТП Банк" стосовно вимоги за договором споживчого кредиту до боржника-фізичної особи, не суб`єкта підприємницької діяльності. Окрім того, оспорюваний договір купівлі-продажу кредитного портфеля за правовою природою є не договором фінансової послуги, а договором відступлення права вимоги. ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не мав і не має на цей час ліцензії на здійснення факторингових операцій, а фінансування за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року не відбулося, ПАТ "ОТП Банк" відступило право вимоги за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на 12 листопада 2010 року розміром більше, аніж сума фінансування на 279 688 322,816 грн, тому договір відступлення права вимоги є недійсним. Оскільки основне зобов`язання є недійсним, недійсним є і забезпечувальне зобов`язання, а записи в реєстрі речових прав про обтяження земельних ділянок, що територіально знаходяться в Дергачівському районі Харківської області, підлягають вилученню.
Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати договір купівлі-продажу кредитного портфелю, укладений 12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" і ТОВ "ОТП Факторинг Україна", в частині відступлення права вимоги за договорами про надання кредиту № CL 700/1189/2006, № ML 700/492/2006, № ML 704/009/2007, укладеними між ПАТ "ОТП Банк", як правонаступником Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна" (далі - АКБ "Райффайзенбанк Україна"),
"ЗАТ ОТП Банк", та ОСОБА_1, недійсним;
- визнати договір про відступлення права вимоги, укладений 12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" і ТОВ "ОТП Факторинг Україна", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., реєстровий № 8893, у частині відступлення права вимоги
за договорами іпотеки № PML-704/009/2007/2, № PML-704/009/2007/3,
№ PML-704/009/2007/4, № PML-704/009/2007/5, укладеними між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1, недійсним;
- виключити із Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою таких земельних ділянок:
площею 0,1200 га, розташованої на АДРЕСА_6, згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/2, реєстровий
№ 5247;
площею 0,1539 га, розташованої на АДРЕСА_1, згідно з договором іпотеки
від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/3, реєстровий № 5249;
площею 0,1513 га, розташованої на АДРЕСА_2, згідно з договором іпотеки
від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/4, реєстровий № 5250;
площею 0,1513 га, розташованої на АДРЕСА_3, згідно з договором іпотеки
від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/5, реєстровий № 5253;
- вилучити із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про заборону відчуження земельних ділянок:
площею 0,1200 га, розташованої на АДРЕСА_6, згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/2, реєстровий
№ 5247;
площею 0,1539 га, розташованої на АДРЕСА_1, згідно з договором іпотеки
від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/3, реєстровий № 5249;
площею 0,1513 га, розташованої на АДРЕСА_2, згідно з договором іпотеки
від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/4, реєстровий № 5250;
площею 0,1513 га, розташованої на АДРЕСА_3, згідно з договором іпотеки
від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/5, реєстровий № 5253.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області
від 07 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано договір купівлі-продажу кредитного портфелю, укладений
12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" і ТОВ "ОТП Факторинг Україна",
у частині відступлення права вимоги за договорами про надання кредиту
№ CL 700/1189/2006, № ML 700/492/2006, № ML 704/009/2007, укладеними між ПАТ "ОТП Банк", як правонаступником АКБ "Райффайзенбанк Україна",
ЗАТ "ОТП Банк", так і від свого імені, та ОСОБА_1, недійсним.
Визнано договір про відступлення права вимоги, укладений 12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" і ТОВ "ОТП Факторинг Україна", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., реєстровий № 8893, у частині відступлення права вимоги
за договорами іпотеки: № PML-704/009/2007/2, № PML-704/009/2007/3,
№ PML-704/009/2007/4, № PML-704/009/2007/5, укладеними між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1, недійсним.
В іншій частині позов ОСОБА_1 до ПАТ "ОТП Банк", ТОВ "ОТП Факторинг Україна", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про визнання частково недійсними договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 20 серпня 2015 року № 2023 виключено інформацію про ТОВ "ОТП Факторинг Україна" з Державного реєстру фінансових установ на підставі поданої заяви, анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 241 та додаток до нього від 03 грудня 2009 року, видані товариству. Оскільки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" не є фінансовою установою, не має ліцензії на здійснення господарських операцій з надання фінансових послуг факторингу та за оспорюваним договором отримує плату у вигляді різниці між номінальною вартістю вимог до боржників, зазначеною в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю, договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року підлягає визнанню недійсним. Визнання в судовому порядку договору купівлі-продажу кредитного портфелю в частині відступлення права вимоги за договорами надання споживчого кредиту поновлює право вимоги
АТ "ОТП Банк" до позичальника. Суд вважав, що договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року є правочином щодо відступлення права вимоги за іпотечними договорами.
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ТОВ "ОТП Факторинг Україна" Вельковського С. В. задоволено. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2019 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "ОТП Банк", ТОВ "ОТП Факторинг Україна", приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., треті особи: відділ державної реєстрації Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, приватний виконавець Кудряшов Д. В., ОСОБА_2, про визнання частково недійсними договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачами
під час укладання договору купівлі-продажу кредитного портфелю
від 12 листопада 2010 року та договору відступлення права вимоги
від 12 листопада 2010 року були дотримані вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, тому апеляційний суд вважав, що правових підстав для визнання в судовому порядку недійсними вказаних договорів немає. Договір про відступлення права вимоги не є договором відчуження майна, а тому порушення статті 55 Закону України "Про нотаріат" при посвідченні відступлення права вимоги за іпотечним договором не за місцем знаходженням предмета іпотеки - земельної ділянки - не допущено. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету щодо зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку інше майно.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, рішення суду першої інстанції змінити.
Касаційна скарга мотивована тим, що зі змісту постанови апеляційного суду не можна встановити, чи має оспорюваний договір купівлі-продажу кредитного портфелю за суб`єктним складом три сторони: первісного кредитора, яким може бути фізична особа, що є або не є суб`єктом підприємницької діяльності, або юридична особа, яка є фінансовою установою чи нефінансовою установою; набувач права вимоги, яким може бути фізична особа, що є суб`єктом підприємницької діяльності або юридична особа - фінансова чи нефінансова установа; боржник, яким може бути фізична особа, що є або не є суб`єктом підприємницької діяльності, або юридична особа як сторона за первинним зобов`язанням. Вказує, що апеляційний суд безпідставно послався на постанову Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 2/638/25/13, адже обставини, на які посилається позивач, судом не досліджувалися і не встановлювалися. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 11 грудня 2019 у справі № 761/20611/17 (провадження № 61-22261св18), від 28 листопада 2019 року у справі № 261/0/15-18, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18 (провадження № К/9901/28031/19), у постанові Вищого господарського суду України від 18 липня 2017 року у справі № 17-05/5026/275/2012.
У вересні 2020 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що згідно з оскаржуваним договором про відступлення права вимоги нотаріус не здійснював жодних дій щодо посвідчення іпотек земельних ділянок чи іншого нерухомого майна, а лише вносив зміни до реєстру речових прав, що стосуються заміни кредитора (іпотекодавця) з АТ "ОТП Банк" на ТОВ "ОТП Факторинг Україна". Вказує, що на момент вчинення вищезазначених нотаріальних дій, згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на той час) не було обмежень для нотаріусів щодо внесення змін в реєстр речових прав, незалежно від місцезнаходження нотаріального округу нотаріуса.
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
16 січня 2021 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року справу призначено
до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року зазначену справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
У спірних правовідносинах суди встановили, що 29 березня 2006 року між АКБ "Райффайзен Банк Україна" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № CL 700/1189/2006, предметом якого було надання споживчого кредиту в іноземній валюті у розмірі 23 228,00 дол. США під фіксовану процентну ставку 12 % річних зі строком остаточного повернення кредиту 25 березня 2011 року. Того ж дня на забезпечення виконання зобов`язання укладено договір застави транспортного засобу.
08 червня 2006 року між АКБ "Райффайзен Банк Україна" та ОСОБА_1 укладений договір № МL 700/492/2006, предметом якого було надання споживчого кредиту в іноземній валюті в розмірі 100 000,00 дол. США під фіксовану процентну ставку 11 % річних зі строком остаточного повернення кредиту 08 червня 2021 року. Того ж дня на забезпечення виконання зобов`язання укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира.
26 грудня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", яке є правонаступником
АКБ "Райффайзенбанк Україна", та ОСОБА_1 укладений договір
№ МL 704/009/2007, предметом якого було надання споживчого кредиту
в іноземній валюті у розмірі 215 000,00 дол. США зі строком остаточного повернення кредиту 26 грудня 2022 року. Того ж дня на забезпечення виконання зобов`язання укладені договори іпотеки земельних ділянок, поряд з іншими, № РМL-704/009/2007/2, № РМL-704/009/2007/3, № РМL-704/009/2007/4, № РМL-704/009/2007/5, що територіально знаходяться в Дергачівському районі Харківської області. Також для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № МL704/009/2007 між третьою особою ОСОБА_2 та ЗАТ "ОТП Банк" укладений договір поруки № SR-704/009/2007.
На виконання умов договорів іпотеки № РМL-704/009/2007/2, № РМL-704/009/2007/3, № РМL-704/009/2007/4, № РМL-704/009/2007/5 до Державного реєстру іпотек внесено записи про обтяження іпотекою земельних ділянок (підтверджується відповідним витягом):
площею 0,1200 га, що розташована на АДРЕСА_6, згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/2, реєстровий № 5247;
площею 0,1539 га, що розташована на АДРЕСА_1, згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/3, реєстровий № 5249;
площею 0,1513 га, що розташована на АДРЕСА_2, згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/4, реєстровий № 5250;
площею 0,1513 га, що розташована на АДРЕСА_3, згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/5, реєстровий № 5253.
До Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено записи про заборону відчуження земельних ділянок (підтверджується відповідним витягом):
площею 0,1200 га, що розташована на АДРЕСА_6, згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/2, реєстровий № 5247;
площею 0,1539 га, що розташована на АДРЕСА_1, згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/3, реєстровий № 5249;
площею 0,1513 га, що розташована на АДРЕСА_2, згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/4, реєстровий № 5250;
площею 0,1513 га, що розташована на АДРЕСА_3, згідно з договором іпотеки від 26 грудня 2007 року № PML-704/009/2007/5, реєстровий № 5253.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру іпотек, 27 грудня 2007 року приватним нотаріусом Коробець О. М. ( АДРЕСА_4 ) щодо боржника за основним зобов`язанням ОСОБА_1 і розміром основного зобов`язання 215 000,00 дол. США зареєстровано обтяження іпотекою, а саме:
за реєстраційним номером 6336177, земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1, кадастровий номер: 6322057603:00:000:0103, іпотекодержатель - ЗАТ "ОТП Банк";
за реєстраційним номером 6336507, земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_3, кадастровий номер: 6322055900:00;003:1019, іпотекодержатель - ЗАТ "ОТП Банк";
за реєстраційним номером 6336638, земельної ділянки розташованої, на АДРЕСА_2, кадастровий номер: 6322057603:00:000:0076, іпотекодержатель - ЗАТ "ОТП Банк";
за реєстраційним номером 6336832, земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_6, кадастровий № 6322083001:00;000:1507, іпотекодержатель - ЗАТ "ОТП Банк".
12 листопада 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю.
За змістом статті 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю продавець продає покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку 1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов`язується сплатити на користь продавця винагороду.
Продавець зобов`язаний передати окремими договорами права застави та/або договорами іпотеки, укладеними між продавцем та боржником, для забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами. Передача таких договорів має бути оформлена відповідним договором про передачу прав на заставлене майно (пункт 3.4 статті 3 цього договору).
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 договору купівлі-продажу кредитного портфеля винагорода, сплачена як компенсація кредитного портфелю складає 395 125 507,95 грн.
За змістом пункту 5.2 статті 5 договору купівлі-продажу кредитного портфеля покупець сплачує винагороду після підписання відповідного акта приймання-передачі кредитного портфеля та отримання рахунку від продавця шляхом переказу коштів на банківський рахунок продавця.
Відповідно до пункту 6.2 статті 6 договору купівлі-продажу кредитного портфеля у дату набрання чинності договору продавець зобов`язується передати покупцю всі кредитні документи та підписати акт приймання-передачі кредитного портфеля.
12 листопада 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладений договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. за реєстровим № 8893.
Відповідно до умов цього договору ПАТ"ОТП Банк" передало ТОВ "ОТП Факторинг Україна" сукупність прав, належних банку за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на предмет іпотеки та предмет застави. За договором до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшли всі права ПАТ "ОТП Банк" як сторони, що іменується "Іпотекодержатель"/"Заставодержатель" у зобов`язаннях, які виникли на підставі договорів забезпечення, в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.
За договором відступлено право вимоги, зокрема, за договорами іпотеки земельних ділянок: № PML-704/009/2007/2, № PML-704/009/2007/3,
№ PML-704/009/2007/4, № PML-704/009/2007/5, укладеними з ОСОБА_1, що територіально знаходяться в Дергачівському районі Харківської області, а саме: АДРЕСА_6; АДРЕСА_1; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 .
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року (справа
№ 2/638/25/13, провадження № 61-1583св18) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Касаційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року скасовано у частині вирішення позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про солідарне стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2007 року та ухвалено у цій частині нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2007 року в розмірі 224 066,08 дол. США, що в еквіваленті становить 1 772 340,28 грн (тіло кредиту з відсотками), з яких: 191 861,05 дол. США, що в еквіваленті становить 1 517 601,70 грн, - залишок заборгованості за кредитом; 32 205,03 дол. США, що в еквіваленті становить 254 738,57 грн, - несплачені відсотки за користування кредитом, та 93 002,17 грн - пеня за прострочення виконання зобов`язань, а всього - 1 865 342,46 грн. В іншій частині рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року в не скасованій частині.
Обґрунтовуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила про необхідність відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 916/1410/19, про те, що ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями.
Зокрема колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначала, що ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного договору, а в даному випадку між ПАТ "ОТП Банк" і ТОВ "ОТП Факторинг Україна" був укладений договір цесії, що не передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду, з огляду на таке.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року сказано, що у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 916/1410/19Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного господарського суду зазначив, що статтею 350 ГК України визначено, що фактором може бути лише банк. Однак, пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", норми якого є спеціальними, передбачено, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах 1, 2 статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо згідно із законом надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги має бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.
Водночас в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року взагалі не зазначено, від якого саме висновку щодо застосування якої норми права колегія має намір відступити. Не зазначено у цій ухвалі і як саме колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від певних висновків та не наведене відповідне обґрунтування.
Натомість в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року наводиться висновок про те, що ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного договору, а в даному випадку між ПАТ "ОТП Банк" і ТОВ "ОТП Факторинг Україна" був укладений договір цесії, що не передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що в постанові від 03 червня 2020 року у справі № 916/1410/19 Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного господарського суду вирішував, зокрема, питання про розмежування договору факторингу та договору цесії, за яким було відступлене право грошової вимоги, вираженої у гривні, а не в іноземній валюті. Тому питання правомірності відступлення права вимоги, вираженої в іноземній валюті, за відсутності у фінансової установи ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями не може розглядатися в межах питання про відступлення від висновків, викладених у зазначеній постанові.
Відповідно до частини третьої статті статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає висновки про наявність підстав для передачі справи на розгляд згідно з частиною третьою статті 403 ЦПК України передчасними та недостатньо обґрунтованими.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд.
Згідно з частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду повертає справу на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Керуючись статтею 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду