Постанова
Іменем України
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 210/3260/16-ц
провадження № 61-46579св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
правонаступники відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 12 квітня 2018 року у складі судді Ніколенко Д. М. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), після перейменування Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 28 липня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № KRP0GA000000094, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 22 658,72 дол. США зі сплатою 15,00 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном його повернення 28 липня 2023 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 28 липня 2008 року між банком та відповідачем укладений іпотечний договір, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1, належна ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 червня 2005 року.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, станом на 07 червня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 107 331,23 євро, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 19 985,39 євро, заборгованість зі сплатипроцентів за користування кредитом - 20 145,37 євро, заборгованість по cплаті комісії за користування кредитом - 5 329,84 євро; пеня - 61 870,63 євро.
Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 105 820,10 євро (зменшив розмір пені до 60 359,59 євро), що за курсом Національного банку України станом на 07 червня 2016 року еквівалентно 2 999 999,84 грн.
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до
АТ КБ "ПриватБанк" про визнання договорів недійсними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, у якому просив: визнати недійсним договір споживчого кредитування від 28 липня 2008 року № KRP0GA000000094; визнати припиненим іпотечний договір від 28 липня 2008 року та виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв`язку з чим відповідно до пункту 8.1.2 договору відбулася зміна строку кредитування, а саме строк повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), процентів, винагороди, пені у повному обсязі вважається таким, що настав 30 червня 2009 року, і саме із цієї дати банк мав право предʼявити позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі. Оскільки з відповідним позовом до позичальника банк звернувся до суду лише у липні
2016 року, що знаходиться поза межами збільшеної за домовленістю сторін до 5 років позовної давності. Зважаючи на подану ОСОБА_1 заяву про застосування позовної давності, пред`явлення банком у серпні 2010 року позову до суду до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку (справа № 2-3039/2011), не дає підстав для висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором заявлено у межах позовної давності, оскільки після переривання перебігу позовної давності минуло 5 років 11 місяців.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд виходив з того, що позичальник був обізнаний про наявність пред`явленого банком позову до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку (справа № 2-3039/2011), він оскаржував в апеляційному порядку ухвалене за наслідками вирішення позову рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня 2012 року, однак з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання договорів недійсними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, звернувся лише 23 січня 2017 року, тобто поза межами позовної давності, передбаченої положеннями статті 257 ЦК України, заяву про застосування якої подав банк.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня
2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 12 квітня 2018 року змінено у частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк".
Змінюючи мотиви відмови у задоволені позову АТ КБ "ПриватБанк", апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про зміну строку кредитування у звʼязку з порушення позичальником передбачених пунктом 8.1.1. термінів внесення платежів більш як на 120 календарних днів. Зазначив, що строк виконання основного зобовʼязання за кредитним договоромзмінився у зв`язку з предʼявленням у жовтні 2010 року банком до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу позову до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку, а тому виходив з того, що право АТ КБ "ПриватБанк" на звернення з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором виникло у жовтні 2010 року. Разом з тим, апеляційний суд погодився з висновком суду про наявність підстав для про відмову у позові за спливом позовної давності до вимог АТ КБ "ПриватБанк". Доводи заявника про переривання позовної давності у зв`язку з пред`явленням у жовтні 2010 року кредитором вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку, після чого перебіг позовної давності розпочався заново, вважав необґрунтованими, оскільки з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк звернувся у липні 2016 року, тобто після спливу позовної давності, збільшеної за домовленістю сторін до п`яти років.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у його задоволенні з підстав пропуску ОСОБА_1 трирічного строку позовної давності до заявлених вимог, про застосування якої просив АТ КБ "ПриватБанк".
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументи інших учасників справи
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк", у якій заявник просив скасувати рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня
2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 26 вересня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк", та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скаргаАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували позовну давність до позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення із ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, оскільки поза увагою судів залишилася та обставина, що у межах погодженої сторонами позовної давності, банк звернувся до суду з позовом про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, який було задоволено рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня 2012 року. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 липня 2008 року №KRP0GA000000094 у розмірі 28 989,21 євро, що за курсом НБУ станом
на 13 липня 2010 року еквівалентно 287 928,81 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки від 28 липня 2008 року, з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням АТ КБ "ПриватБанк" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, які зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_1, із зазначеної квартири зі зняттям їх з реєстраційного обліку. Однак, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2012 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня 2012 року в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 з іпотечної квартири скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог, в іншій частині - рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Зазначене, на думку заявника, переконливо свідчить про те, що саме з дати ухвалення Апеляційним судом Дніпропетровської області рішення від 02 жовтня 2012 року, АТ КБ "ПриватБанк" стало відомо про неможливість виконання судового рішення про звернення стягнення на предмета іпотеки шляхом його реалізації у зв`язку з відмовою у задоволенні вимог про виселення відповідачів, а отже про порушення його прав. Чинне законодавство пов`язує початок перебігу позовної давності з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, а тому судам належало здійснювати відлік початку перебігу позовної давності до вимог банку починаючи з 02 жовтня 2012 року. Оскільки АТ КБ "ПриватБанк" звернулося з позовом до суду у червні 2016 року, вважав, що суди дійшли помилкових висновків про пропуск АТ КБ "ПриватБанк" позовної давності.
Зауважив, що суди не урахували правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15 про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовʼязання та не позбавляє права на отримання належних платежів і штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили право позивача на отримання плати за користування кредитними коштами (процентів, комісії, пені), нарахованих кредитором після ухвалення рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня 2012 року у межах позовної давності, з урахуванням того,що позичальник не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом, які нараховуються та сплачуються періодичними платежами щомісячно, а також не сплатив неустойку за невиконання зобовʼязань за кредитним договором, які підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03 грудня 2015 року № 6-249цс15).
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня
2018 року зупинено, до залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Верховного Судувід 09 червня 2021 року поновлено касаційне провадження та залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ОСОБА_2 . Справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3, ОСОБА_2, який колегія суддів не бере до уваги при вирішенні касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" у зв`язку з не наданням доказів про направлення його копії на адресу позивача.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року та постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 28 липня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 укладений кредитний договір
№ KRP0GA0000000094, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 22 658,72 євро зі сплатою 15,00 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном його повернення 28 липня 2023 року.
Пунктом 5.5 кредитного договору, сторони погодили збільшений строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафів) - до 5 років.
Підпунктом 8.1.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати, передбачених пунктом 8.1.1 (у тому числі оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів - сторони дійшли згоди, що строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені є останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 28 липня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 укладений іпотечний договір, предметом якого є належна на праві власності ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_1 .
У жовтні 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня
2012 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 липня 2008 року
№ KRP0GA000000094 у розмірі 28 989,21 євро, що за курсом НБУ станом
на 13липня 2010 року еквівалентно 287 928,81 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, на підставі договору іпотеки від 28 липня 2008 року, з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням АТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 з іпотечної квартири зі зняттям їх з реєстраційного обліку.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2012 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня
2012 року в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 з квартири скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
АТ КБ "ПриватБанк" надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, з якого убачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 станом
на 07 червня 2016 року становить 107 331,23 євро, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 19 985,39 євро, заборгованість за процентами за користування кредитом - 20 145,37 євро, заборгованість по комісії за користування кредитом - 5 329,84 євро; пеня - 61 870,63 євро, розмір якої банк зменшив до
60 359,59 євро.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).