Постанова
Іменем України
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 585/4597/19
провадження № 61-9660св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області, як орган опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області у складі судді Шульги В. О. від 01 березня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,
Ткачук С. С., від 25 травня 2021 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області, як орган опіки та піклування, про встановлення порядку участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 29 червня 2013 року по 12 травня 2017 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого вони мають спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що після розірвання шлюбу дитина проживає разом з нею, знаходиться на її вихованні та утриманні, а на відповідача рішенням суду покладено обов`язок сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дитини. Через недосягнення ними згоди щодо визначення порядку участі відповідача у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_2 звернувся до виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, як до органу опіки і піклування, рішенням якого йому встановлено дні зустрічей з малолітнім сином - ОСОБА_3 : по два дні в кожного з батьків (за домовленістю батьків, враховуючи графік роботи батька). Вважала, що таке рішення органу опіки і піклування є некоректним, неприйнятним, суперечить інтересам дитини, оскільки прийняте лише з урахуванням інтересів батька, графіка його роботи, при цьому не враховано інтереси самої дитини, її вік, стан здоров`я, розклад дня, відвідування дитячого садочка. Вказувала, що відповідач забирає дитину до себе додому на два дні, а наступні два дні віддає сина їй, при цьому не погоджує з нею ніяких питань щодо дитини, забирає дитину раніше часу закінчення розвиваючих та навчальних занять, тихої години, обіду. Вказувала, що така поведінка відповідача призводить до порушення режиму дня сина і має негативний вплив на його розвиток, що порушує права та інтереси дитини.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд встановити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання періодичних побачень, відвідування дитиною місця проживання батька із можливістю залишатися на ніч, визначивши наступний графік побачень з дитиною: перші та треті вихідні дні місяця з 10.00 години суботи
до 16.00 години неділі, спільний відпочинок у літній період протягом 14 днів (час та місце проведення узгоджувати з позивачкою) та в день народження дитини в її присутності, за раніше узгодженим планом святкування дня народження дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні
з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання періодичних побачень, відвідування дитиною місця проживання батька із можливістю залишатися на ніч за наступним графіком побачень
з дитиною: перші та треті вихідні дні місяця з 10 години суботи до 16 години неділі, спільний відпочинок у літній період протягом 14 днів (час та місце проведення узгоджувати з ОСОБА_1 ) та в день народження дитини
в присутності ОСОБА_1, за раніше узгодженим планом святкування дня народження дитини.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн судового збору та 6 600 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 20 листопада
2019 року питання встановлення днів та годин зустрічей батька з дитиною залишилося невирішеним. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не запропоновано іншого порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини, ніж запропонований позивачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановлений органом опіки та піклування порядок участі відповідача у вихованні сина та спілкування з ним не відповідає інтересам дитини, тому необхідно створити умови для спілкування обох батьків з дитиною, виходячи при цьому з найважливіших інтересів дитини. Апеляційний суд вважав, що запропонований позивачкою порядок спілкування відповідача із сином відповідатиме найважливішим інтересам дитини, враховує вік дитини, необхідність організації продуктивного навчання, відносини, які склалися між батьками дитини. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що сам факт напружених відносин між колишнім подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій 10 червня 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області
від 01 березня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду
від 25 травня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 01 серпня 2018 року у справі № 667/9707/15-ц, від 15 серпня 2018 року
у справі № 369/9403/16-ц, від 17 січня 2019 року у справі № 638/18531/16-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 658/1267/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що висновок органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулась за захистом своїх прав та інтересів до суду. Відповідач зазначає, що орган опіки та піклування під час визначення його участі у вихованні сина, спілкуванні з ним врахував перш за все інтереси дитини, а також принцип рівності батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
У визначений судом строк відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З29 червня 2013 року по 12 травня 2017 року ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 20 листопада 2019 року № 147 "Про питання, пов`язані із захистом прав дитини" встановлено ОСОБА_2 дні зустрічей з його малолітнім сином ОСОБА_3 : по два дні в кожного з батьків (за домовленістю батьків, враховуючи графік роботи батька).
Згідно психолого-педагогічної характеристики від 05 грудня 2019 року, складеної вихователем та практичним психологом дошкільного навчального закладу № 1 "Чайка", ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідує дошкільний навчальний заклад № 1 "Чайка"
з 07 жовтня 2019 року. Станом на 05 грудня 2019 року хлопчик перебував у групі 28 днів. Адаптація проходить з ускладненням. Виникають труднощі при розставанні з батьками. Дитина тривожна. Відмовляється від прийому їжі та сну. Під час режимних моментів постійно відволікається на смарт-годинник, який подарував йому батько. Нервово чекає можливості подзвонити йому і так само чекає дзвінка батька, що негативно впливає на психологічний стан дитини. Часто не реагує на зауваження, мотивуючи це тим, що батько дозволив йому так робити. У спілкуванні з дітьми хлопчик переважно вважає за краще бути на самоті. Йде на контакт з дітьми та дорослими лише тоді, коли перебуває в позитивному емоційному піднесенні. На заняттях працює повільно, часто неуважний.
Відповідно до довідки про сплату аліментів станом на 19 листопада 2019 року згідно з виконавчим листом № 2/585/370/19 від 20 червня
2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за період з січня
2019 року по листопад 2019 року стягнуто 33 475,74 грн.
За результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області складено висновок від 13 грудня 2019 року про те, що ОСОБА_1 забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів, розмір яких становить понад два прожиткових мінімумадля дитини відповідного віку.
У відповідності до характеристики від 08 лютого 2021 року № 22, складеної Роменською спеціалізованою загальнооствітньою школою І-ІІІ ступенів № 1 імені П. І. Калнишевського, ОСОБА_3 навчається в 1-Г класі
з 01 вересня 2020 року. За час навчання зарекомендував себе як організований, урівноважений, але інколи невпевнений у собі. Школу відвідує систематично, пропусків немає, на уроки не запізнюється. Завжди уважний, проявляє інтерес до навчальних предметів. ОСОБА_3 товариський, знаходить спільну мову з однокласниками, але інколи не бажає гратися, думає про щось своє. Удома створені всі необхідні умови для проживання та розвитку дитини. Батьки систематично контролюють ОСОБА_3, намагаються бути в курсі всіх його шкільних справ.
Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 17 лютого 2021 року № 03-26/717 рекомендовано встановити ОСОБА_2 такі дні зустрічей з його сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 : по два дні в кожного з батьків (за домовленістю батьків, враховуючи графік роботи батька). Рекомендовано ОСОБА_2 не порушувати графік побачень, поважати батьківські права матері ОСОБА_1, виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти дитині увагу і турботу, виховувати її. Рекомендовано матері ОСОБА_1 поважати батьківські права ОСОБА_2, не чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частиною першою статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.
Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, врахувавши інтереси дитини, її вік, режим навчання та відпочинку, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, врахувавши активне та стабільне бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своїм єдиним малолітнім сином, встановивши відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на спілкування з сином, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, а визначений органом опіки та піклування спосіб участі батька у вихованні дитини фактично спір між батьками не вирішив, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про можливість визначення порядку періодичних побачень з дитиною за запропонованим позивачкою варіантом. Відповідач свій варіант способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною не запропонував, вважав правильними висновки органу опіки та піклування.
Відповідно до частини четвертої - шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
За змістом частини першої статті 12 ЦПК Украни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Не викликають сумнівів в обґрунтованості посилання суду апеляційної інстанції на те, що висновок виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області як органу опіки та піклування від 17 лютого 2021 року
№ 03-26/717 не містить належного обґрунтування визначення саме такого способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, а лише дублює рішення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області
від 20 листопада 2019 року № 147, яке судами визнано таким, що не відповідає інтересам малолітньої дитини, а тому суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з ним.
Визначений судами спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.
Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, врахували всі доводи учасників справи й виходили при вирішенні спору, у першу чергу, з інтересів дитини. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду