Постанова
Іменем України
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 760/12445/18
провадження № 61-19302св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Київської міської прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Влащенка Олега Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року у складі судді Шереметьєвої Л. А. та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Олійника В. І., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування, визнання спадщини відумерлою та витребування нерухомого майна.
Позов мотивований тим, що Київською місцевою прокуратурою № 7 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017101070000067, відомості щодо якого внесенні до Єдиного державного реєстру розслідувань від 15 березня 2017 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України.
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Залізничної районної державної адміністрації м. Києва 25 березня 1994 року, на підставі розпорядження від 25 березня 1994 року № 7067, та зареєстрованого від 04 квітня 1994 року у реєстрову книгу № 303.
Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 04 квітня 2017 року № 990/16.2-09 надано копію актового запису про смерть від 22 листопада 2016 року № 17814, відповідно до якого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в віці 94 років.
Відповідно до витягу із Спадкового реєстру від 11 серпня 2017 року, наданого Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, отже спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не зверталися, що свідчить про їх відсутність.
Тобто, відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, а також особи, які усунені від права на спадкування чи мали б право на спадщину, але не прийняли чи відмовились від її прийняття.
Відповідно до вимог статті 1277 ЦК України квартира АДРЕСА_1 має бути визнана відумерлою спадщиною та перейти у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Проте спірна квартира зареєстрована державним реєстратором комунального підприємства "Солом`янка-Сервіс" Погорєловою Д. С. на праві власності за ОСОБА_2 .
Підставою для реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 зазначено договір дарування квартири від 07 грудня 2012 року, посвідчений державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Фоєю Л. А. за реєстровим № 2-2737.
Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_3 подарувала спірну квартиру ОСОБА_2 .
Допитана в ході досудового розслідування державний нотаріус Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Фоя Л. А. пояснила, що зазначений договір дарування нею не посвідчувався.
За № 2-2737 від 07 грудня 2012 року посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Надалі право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору дарування квартири від 03 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В. В. за реєстровим № 768, перейшло до ОСОБА_1 .
Відповідно до відомостей відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та згідно з витягом з Реєстру територіальної громади міста Києва у спірній квартирі з 07 квітня 2017 року і по теперішній час зареєстрована ОСОБА_1 .
Договір дарування квартири від 07 грудня 2012 року № 2-2737 порушує право власності територіальної громади на майно, яке в силу відумерлості спадщини повинно перейти у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Враховуючи, що Київською міською радою, якій в силу наслідків відумерлості спадщини має належати спірна квартира, рішення про відчуження спірного майна не приймалися, а тому не було волевиявлення законного власника на відчуження вказаного майна, спірне майно підлягає витребуванню від ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України на користь Київської міської ради, як власника та розпорядника майна територіальної громади м. Києва.
На підставі викладеного позивач просив суд:
-визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, загальною площею 33,8, кв. м. від 07 грудня 2012 року № 2-2737, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;
-визнати спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, що складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою;
-витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 33,8 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва 29 травня 2019 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування від 07 грудня 2012 року квартири АДРЕСА_1, загальною площею 33,8 кв. м., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Визнано квартиру АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_3 та передано дану квартиру у власність Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.
Витребувано квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 на користь Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки Київська міська рада не є учасником кримінального провадження, доступу до матеріалів кримінального провадження не має, інформацією про вибуття спірної квартири з володіння Територіальної громади м. Києва не володіє, а тому у даному випадку прокурор мав достатньо правових підстав для звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до частини п`ятої статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.
Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилася, спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не зверталися, договір дарування спірної квартири від 07 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нотаріально не посвідчувався, тобто є нікчемним, а договір дарування спірної квартири від 03 квітня 2017 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є недійсним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення місцевого суду адвокат Влащенко О. А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу адвоката Влащенка О. А. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року адвокат Влащенко О. А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, розʼяснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що порушено правила підсудності розгляду справи; не дотримано вимог статті 331 ЦПК України; вирішуючи справу суд помилково обмежився посиланням на зазначені у позові прокуратури факти, які є недоведеними, оскільки вирок у кримінальному провадженні відсутній; не взяв до уваги, що ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 42017101070000067, відомості щодо якого внесенні до Єдиного державного реєстру розслідувань від 15 березня 2017 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України; до участі у справі як співвідповідачів не залучено: рієлтора - ОСОБА_4, державного реєстратора комунального підприємства "Солом`янка-Сервіс", державного нотаріуса Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Фою Л. А., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ляшенко В. В., співучасників злочинної групи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 .
У грудні 2019 року до Верховного Суду Київська місцева прокуратура № 7подала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується актовим записом про її смерть від 22 листопада 2016 року № 17814, виданим відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1, яка належала їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 березня 1994 року.
Згідно з інформаційною довідкою із Спадкового реєстру № 48733506, виданою Дев`ятою київською державною нотаріальною конторою 11 серпня 2017 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не зверталися (а. с. 14; 18; 20 ).
Київською місцевою прокуратурою № 7 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017101070000067, відомості щодо якого внесенні до Єдиного державного реєстру розслідувань від 15 березня 2017 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України.
Державним реєстратором комунального підприємства "Солом`янка-Сервіс" Погорєловою Д.С. 21 грудня 2016 року спірна квартира була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири від 07 грудня 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Фоєю Л. А. за реєстровим № 2-2737.
Допитана в ході досудового розслідування державний нотаріус Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області Фоя Л. А. пояснила, що зазначений договір дарування нею не посвідчувався, оскільки 07 грудня 2012 року за № 2-2737 нею посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 21 - 25; 31).
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 03 квітня 2017 року укладено договір дарування спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В. В. за реєстровим № 768 (а. с. 28 - 29; 32).