ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2021 року
м. Київ
справа № 320/1569/19
адміністративне провадження № К/9901/3125/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області (правонаступник Головного управління ДФС у Київській області) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2019 року (суддя Лисенко В. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року (судді Горяйнов А. М., Костюк Л. О., Чаку Є. В.) у справі № 320/1569/19 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібзавод №3" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю "Запорізький хлібзавод №3" (далі - ТДВ "Запорізький хлібзавод №3") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 29 грудня 2018 року № 0039721402.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що належним чином оформлені первинні документи, підтверджують реальне виконання договірних відносин між ним та його контрагентами, господарські операції мали реальний характер, товари поставлені контрагентами та оплачені позивачем, а тому висновки про нереальність господарських операцій є необґрунтованими.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 8 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року, позов задовольнив.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що реальність фінансово-господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи доказами; відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Київській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті рішень, просило скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у зазначену вище дату.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди встановили, що Головне управління ДФС у Київській області проведено перевірку діяльності ТДВ "Запорізький хлібзавод №3", за результатами якої складено акт від 23 листопада 2018 року № 1040/10-36-14-02-13/00378038, за висновками якого встановлено порушення вимог пункту 44.1 статті 44 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого завищено на 971 113,00 грн суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - серпень 2018 року.
На підставі висновків акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2018 року № 0039721402, яким зменшено на 971 113,00 грн суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про нереальність господарських операцій щодо купівлі товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброкрай" (далі - ТОВ "Доброкрай") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський масло завод" (далі - ТОВ "Чугуївський масло завод").
За результатами здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами оформлені податкові накладні, видаткові накладні та акти приймання-передачі товарів; оплата за товари та послуги згідно з договорами з зазначеними контрагентами здійснена у повному обсязі у безготівковій формі.
Суди встановили, що між ТДВ "Запорізький хлібзавод №3" та ТОВ "Доброкрай" укладено договір поставки борошна від 7 листопада 2014 року № 101х.
На підтвердження фактичного виконання зазначеного договору позивач надав копії специфікацій, в яких визначені найменування товару, його характеристики, кількість та ціна, а також умови поставки і порядок розрахунків; графік поставок визначений листом від 1 серпня 2018 року № 432/1; передача борошна від продавця до покупця підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними; перевезення товару здійснював автомобільний перевізник Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест-С". До матеріалів справи приєднані копії посвідчень про якість борошна, які містять посилання на державний номерний знак автомобіля, що забезпечував перевезення товару. Відомості про транспортні засоби, що здійснювали перевезення товару, зазначені у товарно-транспортних накладних та посвідченнях про якість борошна - узгоджуються між собою.
Також між ТДВ "Запорізький хлібзавод №3" та ТОВ "Доброкрай" укладено договір поставки зерна від 31 липня 2018 року № 3107-2.
На підтвердження фактичного виконання зазначеного договору позивач надав копії специфікацій (у яких визначені найменування товару, його характеристики, кількість та ціна, а також умови поставки і порядок розрахунків), а також видаткових накладних; акти приймання-передачі зерна від продавця до покупця на складі Державного підприємства "Агросервіс 2000" (далі - ДП "Агросервіс 2000" ). Крім того, до матеріалів справи приєднані копії складських квитанцій, виданих зерновим складом - ДП "Агросервіс 2000", які підтверджують переоформлення товару з ТОВ "Доброкрай" на ТДВ "Запорізький хлібзавод №3". Позивач надав також копії карток аналізу зерна, складені ДП "Агросервіс 2000" у зв`язку з переоформленням товару з ТОВ "Доброкрай" на ТДВ "Запорізький хлібзавод №3" та копію листа ДП "Агросервіс 2000" від 4 грудня 2018 року № 174/1 про підтвердження передачі зерна від ТОВ "Доброкрай" до ТДВ "Запорізький хлібзавод №3". Окрім того, позивач надав до суду копії договорів, на підставі яких ТОВ "Доброкрай" придбало борошно та зерно, які в подальшому були поставлені ТДВ "Запорізький хлібзавод №3" за договором поставки борошна від 7 листопада 2014 року №101х та договором поставки зерна від 31 липня 2018 року № 3107-2.
Судами встановлено, що видаткові накладні про передачу товару за договором поставки борошна від 7 листопада 2014 року № 101х та договором поставки зерна від 31 липня 2018 року № 3107-2, дійсно містять лише підпис особи, яка здійснювала приймання товару, без зазначення прізвища й ініціалів, реквізитів довіреності.
Однак, під час розгляду справи в суді першої інстанції ТДВ "Запорізький хлібзавод №3" додатково надало копію доручення від 3 січня 2018 року, згідно з яким це товариство уповноважило ОСОБА_1 отримувати та передавати товарно-матеріальні цінності за договорами купівлі-продажу, поставки, комісії та іншими господарсько-правовими угодами.
Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку про те, що приєднані до матеріалів справи докази у своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та отримання товару позивачем від ТОВ "Доброкрай".
Між ТДВ "Запорізький хлібзавод №3" та ТОВ "Чугуївський масло завод" укладено договір поставки від 12 квітня 2018 року № П1-3/5, за умовами якого позивач придбав олію соняшникову нерафіновану українського походження.
Згідно з пунктом 1.2 договору від 12 квітня 2018 року № П1-3/5 найменування, одиниці виміру, кількість товару та ціна визначаються у додатках до цього договору.
Відповідно до додатку № 5 до договору поставки від 12 квітня 2018 року № П1-3/5 загальна кількість товару становить 514 тон, загальна вартість - 11358372,00 грн.
Фактична передача товару від продавця до покупця підтверджується видатковою накладною від 1 серпня 2018 року № Ав0000028 та актом приймання-передачі товару від 1 серпня 2018 року.
Підставою для невизнання податкового кредиту, задекларованого на підставі податкової накладної ТОВ "Чугуївський масло завод" став висновок податкового органу про неможливість встановлення походження олії соняшникової, яка була предметом поставки.
ТДВ "Запорізький хлібзавод №3" під час розгляду справи в суді першої інстанції надало копії договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, які містять інформацію про походження товару.
Так, виробником олії соняшникової зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Саундагро" (далі - ТОВ "Саундагро"). Наявність у вказаного товариства виробничих потужностей для переробки продуктів рослинного походження підтверджується копією наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 14 березня 2018 року № 196 "Про державну реєстрацію потужності в Братському районі".
Між ТОВ "Чугуївський масло завод" та ТОВ "Саундагро" укладено договір про надання послуг із переробки давальницької сировини від 27 квітня 2018 року № ДП-27/04-18. Насіння соняшника, яке було передане для переробки, ТОВ "Чугуївський масло завод" придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Компані" на підставі договору поставки від 30 березня 2018 року № КП-30/03/18-1. Перевезення товару на замовлення ТОВ "Чугуївський масло завод" забезпечувало Товариство з обмеженою відповідальністю "МИРТРАНС" відповідно до договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 17 квітня 2018 року № ТЕП-17/04/18.
Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку про те, що надані позивачем докази підтверджують походження товару - олії соняшникової, яка була предметом поставки за договором від 12 квітня 2018 року № П1-3/5.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2 цієї статті для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
За правилами підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За змістом пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Зі змісту пункту 198.6. статті 198 ПК України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Згідно зі статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).
Встановивши, що позивачем надано всі необхідні та достатні документи на підтвердження реальності господарських операцій між ним та його контрагентами, суди дійшли висновку про те, що податковий орган наводить, як докази нереальності операцій лише припущення, повністю ігноруючи первинні документи платника податку у їх сукупності та взаємозв`язку.
Колегія суддів вважає, що оцінка доказів судами попередніх інстанцій, на підставі якої суди встановили обставини у цій справі, відповідає правилам оцінки доказів, визначених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема правилу оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.
Фактично доводи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено правильні висновки щодо їх необґрунтованості.
Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно, справа №826/7917/17), яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки відповідача про порушення позивачем наведених в акті перевірки норм законодавства.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів