ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2021 року
м. Київ
справа № 818/8466/13-а
адміністративне провадження № К/9901/36532/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 (суддя - Осіпова О.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 (головуючий суддя - Макаренко Я.М., судді: Мінаєва О.М., Шевцова Н.В.)у справі №818/8466/13-а .
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" (далі - ПАТ "Сумихімпром") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:
визнати протиправними дії Сумської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Сумська ОДПІ) щодо нарахування пені на суму 3205682 грн. податкових зобов`язань з екологічного податку, її погашення за рахунок коштів (переплати) підприємства та обліку в картці особового рахунку;
зобов`язати відповідача провести коригування в картці особового рахунку ПАТ "Сумихімпром", зменшивши зобов`язання підприємства на суму пені (код класифікації доходів бюджету 19010301) в розмірі 361530,94 грн.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2016 рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що обставини щодо періоду нарахування пені судами не встановлені, розрахунок пені не перевірений.
За наслідками повторного перегляду, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Сумської ОДПІ щодо нарахування пені в розмірі 174972,04 грн. ПАТ "Сумихімпром" на суму 2978740,00 грн. податкових зобов`язань за платежем "надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім РО". Зобов`язано Сумську ОДПІ провести коригування в картці особового рахунку ПАТ "Сумихімпром", зменшивши зобов`язання підприємства на суму пені (код класифікації доходів бюджету 19010301) в розмірі 174972,04 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Сумихімпром" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 в частині відмови в позові та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог ПАТ "Сумихімпром" зазначає, що виходячи зі змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Сумах проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Сумихімпром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 до 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 14.08.2012 №2230/2250/05766356/28.
На підставі названого акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2012 №0000442300, згідно з яким визначено грошове зобов`язання з екологічного податку в сумі 2978740,00 грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 05.09.2012 №0000462300 до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 226942,00 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, у задоволенні позову про оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень відмовлено.
Грошові зобов`язання в загальній сумі 3205682,00 грн., визначені за податковими повідомленнями-рішеннями від 31.08.2012 №0000442300 та №0000462300 від 05.09.2012, є узгодженими.
Позивач 17.05.2013 сплатив податковий борг в сумі 3205682,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 17.05.2013 №37796 та від 17.05.2013 №37797.
Згідно з актом звірки від 04.10.2013 №566-20 за даними податкового органу за ПАТ "Сумихімпром" обліковується заборгованість у вигляді пені в сумі 360533,69 грн.
Зазначена заборгованість утворилась внаслідок нарахування податковим органом пені в сумі 361530,94 грн. на суму податкового боргу, що є узгодженим грошовим зобов`язанням, визначеним податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2012 №0000442300.
Пеня нарахована на податкове зобов`язання з екологічного податку на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Абзац 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343 (в редакції, чинній на день введення мораторію) визначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до абзацу 4 частини четвертої 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що боржник із моменту введення мораторію не може виконувати як грошові зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.
Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 12.03.2013 по справі № 3-71гс12.
Проте, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Отже, встановлена наведеними правовими нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Підтвердженням цього є законодавче визначення поняття мораторію, яке включає в себе: зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство зобов`язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань. До таких заходів відносяться неустойка (штраф, пеня), інші штрафні (фінансові) санкції, стосовно нарахування (застосування) яких і встановлено заборону.
Наведене тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.
Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Підставою для припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших видів санкцій за всіма видами заборгованості боржника є прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що визначено нормою абзацу п`ятого частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Про послідовність та незмінність позиції законодавця в регулюванні питання відповідальності боржника, який перебуває в судовій процедурі банкрутства, свідчать і норми статей 41, 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з набранням чинності яким 21.10.2019 втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII, які за змістом аналогічні нормам статей 19, 38 вказаного Закону.
Тобто, застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Зазначені висновки щодо застосування наведених норм права викладено Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.10.2019 у справі № 2340/4157/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.08.2018 № 0096781309.
Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до абз.4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, з дня набрання законної сили судовим рішенням про відмову в позові про визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається узгодженим і у платника податку виникає обов`язок протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження, погасити узгоджену суму. При цьому у день настання такого строку погашення податкового зобов`язання закон передбачає нарахування пені за весь період заниження, в тому числі за період судового оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 31.08.2012 №0000442300 позивачем було оскаржено у судовому порядку. За наслідками судового розгляду постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 у справі №2а-1870/7850/12, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2012 №0000442300 було відмовлено.
Отже, податкове зобов`язання нараховане позивачу податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2012 №0000442300 є узгодженим з 16.05.2013.
Таким чином, перебіг строку сплати узгодженого податкового зобов`язання донарахованого позивачу податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2012р. №0000442300 розпочався з 16.05.2013, тобто після введення мораторію 24.10.2011, а отже дія мораторію на виконання таких зобов`язань не поширюється.
Отже, грошове зобов`язання зі сплати пені, визначене контролюючим органом, виникло в позивача після введення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому застосування штрафних санкцій в даному випадку є правомірним.
Зв таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в позові є правильними та підлягають залишенню без змін.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -