ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2021 року
м. Київ
справа № 640/15649/19
адміністративне провадження № К/9901/7724/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ʼʼАлмейда Групʼʼ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ʼʼАлмейда Групʼʼ на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2019 (суддя - Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 (головуюча суддя Костюк Л.О., судді Бужак Н.П., Кобаль М.І.),
У С Т А Н О В И В :
У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" (далі - позивач, ТОВ "Алмейда Груп", Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2019 №0044711404, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень 2018 року на 891ʼ 328,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані доводами позивача, що реальність господарських операцій між ним та його контрагентами-постачальниками ТОВ ʼʼСпарта Охоронаʼʼ, ТОВ ʼʼАніва Групʼʼ, СВК ʼʼТри Колоси Україниʼʼ підтверджена первинними документами. На час здійснення поставок зазначені контрагенти-постачальники мали господарську та податкову правосуб`єктність. Також позивач посилався на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення та наголошував, що не повинен нести відповідальність за можливе порушення контрагентами-постачальниками у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 14.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020, в позові відмовив.
Зазначені судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про безтоварність господарських операцій позивача з названими вище контрагентами-постачальниками з огляду на те, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів, що спростовують достовірність даних податкового обліку Товариства. Недостатність/відсутність матеріально-технічних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності (виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо), трудових ресурсів, відсутність факту придбання цими контрагентами товарів/послуг, які були поставлені позивачу, відсутність у позивача документів про перевезення товару, неузгодженість первинних документів стосовно господарських операцій з фактичними обставинами щодо їх здійснення, за висновком суду, свідчить про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку та про обґрунтованість висновків податкової перевірки.
Товариство подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, позивач посилається, зокрема на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без всебічного з`ясування всіх обставин щодо операцій Товариства з придбання товарів (послуг) у ТОВ ʼʼСпарта Охоронаʼʼ, ТОВ ʼʼАніва Групʼʼ, СВК ʼʼТри Колоси Україниʼʼ, без належної оцінки та перевірки судом його доводів щодо підстав позову та внаслідок неправильного застосування норм Податкового кодексу України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивачем зазначено пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Верховний Суд ухвалою від 02.04.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.
Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин. Суди дали правильну оцінку наданим позивачем обліковим документам, врахувавши обставини, що свідчать про неспроможність ТОВ ʼʼАніва Групʼʼ, СВК ʼʼТри Колоси Україниʼʼ, ТОВ ʼʼСпарта Охоронаʼʼ здійснити постачання товару (зерна) та послуг з охорони вантажу під час транспортування у зв`язку з відсутністю у них для цього трудових ресурсів та матеріально-технічних можливостей; не підтвердження за результатами заходів податкового контролю придбання цими постачальниками товару/послуг, на придбання яких позивач надав облікові документи; не надання Товариством документів про перевезення товару та придбання транспортних послуг на запит контролюючого органу під час перевірки. Відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій врахували правову позицію Верховного Суду про застосування норм матеріального права у спорах щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, коли предмет спору стосується достовірності первинних документів та підтвердження обставин щодо реального відображення у податковому обліку господарських операцій, та зробили правильний висновок, що позивач неправомірно задекларував податковий кредит за операціями з придбання товару (послуг) у ТОВ ʼʼАніва Групʼʼ, СВК ʼʼТри Колоси Україниʼʼ, ТОВ ʼʼСпарта Охоронаʼʼ.
Верховний Суд перевірив обґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів та заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди попередніх інстанцій встановили, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято ГУ ДФС на підставі акта "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Алмейда Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами - постачальниками ФГ ʼʼСХІД-АГРОʼʼ, ТОВ ʼʼСпарта Охоронаʼʼ, ТОВ ʼʼАніва Групʼʼ, СВК ʼʼТри Колоси Україниʼʼ за липень, серпень, вересень 2018 року" від 26.06.2019 №654/26-15-14-04-04/34972142 (далі - акт перевірки). Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, Товариство порушило норми пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, завищивши від`ємне значення суми ПДВ за вересень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 891ʼ 328,00 грн.
Висновок ГУ ДФС про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що на формування від`ємного значення суми ПДВ за вказаний звітний (податковий) період мали вплив задекларовані позивачем суми податкового кредиту за операціями з придбання товару (послуг) у ТОВ ʼʼСпарта Охоронаʼʼ, ТОВ ʼʼАніва Групʼʼ, СВК ʼʼТри Колоси Україниʼʼ, які (операції) не мали реального характеру, а були лише документально оформлені з метою незаконної податкової мінімізації.
Обґрунтовуючи довід про безтоварність господарських операцій позивача з придбання товару та послуг у цих контрагентів, контролюючий орган послався на отриману внаслідок здійснення заходів податкового контролю (податкових перевірок) податкову інформацію щодо діяльності ТОВ ʼʼСпарта Охоронаʼʼ, ТОВ ʼʼАніва Групʼʼ, СВК ʼʼТри Колоси Україниʼʼ, як-то: відсутність їх за місцезнаходженням, відсутність у них матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності; відсутність товару/послуг по ланцюгу постачання. Товариство до перевірки не надало документи про перевезення товару від постачальників, документи про якість товару, а надані документи дефектні щодо форми та змісту (містять суперечну, неповну інформацію щодо господарської операції).
Згідно з положеннями статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на липень - вересень 2018 року; далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Нормами абзацу першого пункту 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
Отже, у податковому обліку суми, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією, а також податковою накладною, яка зареєстрована в ЄРПН.
Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження платником ПДВ задекларованої суми податкового кредиту належними документами бухгалтерського обліку та податковою накладною, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказув