ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2021 року
м. Київ
справа № 813/2039/14
касаційне провадження № К/9901/25684/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2014 (суддя Сидор Н.Т.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 (головуючий суддя - Левицька Н.Г., судді - Обрізко І.М., Сапіга В.П.) у справі за позовом Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області до Малого приватного підприємства "Перспектива" (далі - Підприємство) про стягнення податкового боргу,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2014 року Інспекція звернулась до суду із позовом до Підприємства, у якому просила стягнути з банківських рахунків Підприємства податковий борг у сумі 59533,72 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Інспекція послалась на те, що Підприємство з 2011 року не сплачує податкові зобов`язання. Станом на 18.02.2014 року податковий борг відповідача становить 59533,72 грн., в тому числі: штрафні санкції - 26140,00 грн. та пеня - 33393,72 грн. У зв`язку з тим, що Підприємство не сплачувало в установлені строки податкові зобов`язання, Інспекцією 20.01.2006 були надіслані: боржнику перша податкова вимога № 1/26 на суму 9007,33 грн., друга податкова вимога № 2/75 від 20.02.2006 на суму 15866,22 грн., а 10.04.2006 прийняте рішення № 138 про опис майна у податкову заставу. Оскільки здійснені Інспекцією заходи не призвели до погашення податкового боргу, Інспекція звернулась до суду із вказаним позовом.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30.05.2014 у задоволенні позову відмовив повністю.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки порядок стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунках платника податків здійснюється податковим органом шляхом внесення подання в порядку статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, то такі позовні вимоги належить розглядати в спеціальному порядку, що визначений статтею 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - за поданням податкового органу, а не в порядку позовного провадження, тоді як Інспекція звернулася до суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу з рахунків Підприємства.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.04.2016 залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відсутні підстави для стягнення з Підприємства податкового боргу, оскільки 27.08.2015 Інспекцією в порядку статей 101, 102 Податкового кодексу України було прийняте рішення № 11 про списання безнадійного податкового боргу Підприємства у розмірі 45451,47 грн., а за інформацією, наявною в інтегрованих картках Підприємства, у платника податків був відсутній податковий борг у розмірі 14082, 25 грн. (59533,72 грн. - 45451,47 грн.).Також, суд виходив з того, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Підприємство у період з 18.10.2011 по 21.02.2013 перебувало в процесі банкрутства, зокрема, 07.10.2011 Господарським судом Львівської області було відкрите провадження у справі про банкрутство Підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим за вказаний період штрафні санкції та пеня за невиконання податкового зобов`язання були нараховані неправомірно.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.09.2016 відкрив касаційне провадження у даній справі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки: суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що положення Податкового кодексу України не встановлюють імперативної умови звернення в порядку статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України як обов`язкової підстави для подання позову про стягнення податкового боргу для розгляду справи в загальному порядку позовного провадження; суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що податковий борг, який залишився після часткового списання, станом на 25.02.2016 становив 13664,93 грн., а не 14082,25 грн., як зазначено у рішенні суду апеляційної інстанції.
Товариство у запереченні на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін з підстав того, що за даними інтегрованих карток платника податків, які були надані Інспекцією у процесі розгляду справи, не підтверджується наявність у Підприємства податкового боргу ані у розмірі 59533,72 грн., ані у розмірі 13664,93 грн., ані у розмірі 14082,25 грн., з урахуванням того, що Інспекцією взагалі не було надано належної та актуальної довідки про суму податкової заборгованості Підприємства та підстав її виникнення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 12.07.2021 - призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 13.07.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що згідно довідки про суми податкового боргу платника податків, станом на 18.02.2014 Податковий борг Підприємства складався із суми штрафних санкцій у розмірі 26140,00 грн. та пені у розмірі 33393,72 грн., нарахованих за податковими зобов`язаннями з таких платежів: податок на прибуток, податок на додану вартість, плата за користування надрами, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, комунальний податок, збір за геологорозвідувальні роботи, орендна плата за землю.
Згідно рішення № 11 від 27.08.2015 Інспекція на підставі статті 101 Податкового кодексу України списала безнадійний податковий борг Підприємства, який виник станом на 27.08.2015, у розмірі 45451,47 грн., у тому числі: пеня - 24345,29 грн., штрафні санкції - 21523,50 грн., нарахованих за податковими зобов`язаннями з таких платежів: податок на прибуток, податок на додану вартість, плата за користування надрами, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, комунальний податок, збір за геологорозвідувальні роботи, орендна плата за землю.
За інформацією, наданою Інспекцією до суду апеляційної інстанції, сума податкового борг, яка залишилась непогашеною у даній справі, становить 13664,93 грн., у тому числі: 4080,00 грн. - пеня, 9584,93 грн. - штрафні санкції. Також, Інспекцією наведений розрахунок суми податкового боргу: 3060,00 грн. - штрафні санкції з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 0000421500 від 15.04.2013; 1020,00 грн. - штрафні санкції по орендній платі за землю згідно податкового повідомлення-рішення №0000681531 від 03.09.2012; 9584,93 грн. - пеня, нарахована 06.09.2013.
При цьому, судами було встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Підприємство у період з 18.10.2011 по 21.02.2013 перебувало в процесі банкрутства. Зокрема, 07.10.2011 Господарським судом Львівської області було відкрите провадження у справі про банкрутство Підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних